Постанова № 21742536, 01.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2012 № 23/374

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 юрист

Від відповідача: ОСОБА_2 юрист

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011

у справі № 23/374

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система

до Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний

інститут землеустрою»

про стягнення 28096,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система до Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення 28096,17 грн. задоволено частково.

Відповідно до прийнятого рішення з Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система підлягає стягненню 18197,52 грн. пені та 6999,04 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне підприємство «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 02.02.2012 розгляд справи відкладено у звязку з незявленням в судове засідання повноважних представників відповідача, продовжено строк розгляду спору.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

14.05.2010 між сторонами укладено договір № 85/20, відповідно до якого ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зобовязалося виконати роботи з проведення детального ґрунтованого обстеження земельних ділянок в межах проектної лінії траси ВЛ-330кВ «Західнокримська-Севастополь», розташованих на території Сакського, Сімферопольського, Бахчисарайського районів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, загальною площею 360 га.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 85/20 від 14.05.2010 договірна ціна становить 99986,40 грн.

Додатком № 5 до договору № 85/20 від 14.05.2010 сторони погодили строки виконання робіт, зокрема, початок робіт є наступний робочий день після отримання від Позивача вихідних даних та передоплати згідно договору, закінчення 30.11.2010 року.

Згідно пункту 2.6 договору № 85/20 від 14.05.2010 року протягом десяти банківських днів з дати підписання договору на підставі рахунку позивач перераховує аванс у розмірі 30 % вартості, що складає 29995,92 грн. Решту вартості робіт позивач оплачує протягом двадцяти днів на підставі рахунку відповідача та акту прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання пункту 2.6 договору № 85/20 від 14.05.2010 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 29995,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 407 від 14.06.2010.

Відповідач, в порушення умов договору № 85/20 від 14.05.2010 не розпочав у передбачені договором строки виконання робіт з проведення детального ґрунтованого обстеження земельних ділянок в межах проектної лінії.

Як визначено ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, установлену чинним законодавством.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача, зазначені у позовній заяві, суд визнає обґрунтованим рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011, а заявлену вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивачем подані додаткові пояснення, в додатках до яких міститься копія рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система до Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про розірвання договору підряду.

Відповідно до даного рішення позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір підряду на виконання робіт зі складання документації із землеустрою № 85/20 від 14.05.2010. Даним рішенням встановлено факт невиконання відповідачем зобовязань, покладених на нього за договором підряду від 14.05.2010, а саме ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не розпочато у передбачені договором строки виконання робіт з проведення детального ґрунтовного обстеження земельних ділянок в межах проектної лінії.

Як визначено ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Представником ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надані до суду додаткові пояснення, в яких відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу на 80 % від загальної суми неустойки. Дана вимога мотивована тим, що станом на 28.02.2012 у відповідача існує заборгованість за комунальні послуги перед постачальниками та бюджетом в сумі 1292011,49 грн., нарахована заробітна плата та єдиний соціальний внесок за лютий 2012 на суму 229849,32 грн. і на даний час відсутня достатня кількість коштів.

На підтвердження вище зазначеному відповідачем надана довідка від 28.02.2012 № 55.1-230, що відображає стан заборгованості підприємства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями п. 2.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» визначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як свідчать матеріали справи, позивач сплачено аванс в розмірі 29995,92 грн., в той час як вимога по сплаті штрафних санкцій, задоволена судом першої інстанції, становить 25196,56 грн. Слід зазначити, що стягнення зазначеної суми штрафних санкцій виходячи з даного співвідношення не вбачається обґрунтованим.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає за доцільне частково задовольнити вимоги ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та зменшити розмір штрафних санкцій на 40%.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у даній справі та частковому задоволенню апеляційної скарги Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 23/374 змінити.

3. Частину 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 3, ідентифікаційний код 00699750) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Комінтерну, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) 10918 (десять тисяч девятсот вісімнадцять) грн. 51 (пятдесят одна) коп. пені, 4199 (чотири тисячі сто девяносто девять) грн. 42 (сорок дві) коп. штрафу, 151 (сто пятдесят одна) грн. 18 (вісімнадцять) коп. державного мита та 127 (сто двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Комінтерну, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 3, ідентифікаційний код 00699750) 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 30 (тридцять) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 23/374 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіМихальська Ю.Б.

Тищенко А.І.