Рішення № 21742197, 16.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5/119-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ-КО», м. Київ

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква

про стягнення 630730,98 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 19.12.2011р.

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ-КО»(далі Позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі Відповідач) про стягнення 630730,98 грн. з яких 497225,84 грн. основний борг, 58175,42 грн. інфляційні втрати, 20883,49 грн. 3% річних та 54446,23 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України неодноразово уточнював розмір позовних вимог. Згідно останньої заяви (вх. № суду 2410 від 16.02.2012р.) позивач просить суд стягнути з відповідача 319294,71 грн. основного боргу, 13407,48 грн. 3% річних, 37349,42 грн. інфляційних втрат та 50682,35 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 319294,71 грн. основного боргу, 13407,48 грн. 3% річних, 37349,42 грн. інфляційних втрат та 50682,35 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції останньої заяви від 16.02.2012р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 01.01.2010р. № 25 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобовязується передавати у власність відповідача покупця картоплю продовольчу (далі товар) згідно накладної, в термін передбачений даним договором, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору асортимент і ціна товару зазначається в товаротранспортних накладних, які є невідємною частиною до даного договору.

Згідно п. 2.7 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент приймання-передачу товару та підписання накладної.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору позивач в період січень липень 2010р. поставив відповідачу товар по наступним видатковим накладним: від 29.01.2010р. № РН-0000027 на суму 33000,00 грн., від 05.02.2010р. № РН-0000044 на суму 33643,50 грн., від 09.02.2010р. № РН-0000050 на суму 36408,00 грн., від 12.02.2010р. № РН-0000060 на суму 43500,00 грн., від 17.02.2010р. № РН-0000064 на суму 28000,00 грн., від 19.02.2010р. № РН-0000070 на суму 25200,00 грн., від 25.02.2010р. № РН-0000079 на суму 29820,00 грн., від 26.02.2010р. № РН-0000081 на суму 28000,00 грн., від 04.03.2010р. № РН-0000090 на суму 37677,00 грн., від 11.03.2010р. № РН-0000094 на суму 51475,00 грн., від 18.03.2010р. № РН-0000100 на суму 54750,00 грн., від 01.04.2010р. № РН-0000111 на суму 48950,00 грн., від 08.04.2010р. № РН-0000116 на суму 49925,00 грн., від 15.04.2010р. № РН-0000121 на суму 44370,00 грн., від 23.04.2010р. № РН-0000130 на суму 40380,70 грн., від 27.04.2010р. № РН-0000136 на суму 61172,60, від 04.05.2010р. № РН-0000148 на суму 52072,50 грн., від 24.05.2010р. № РН-0180 на суму 45621,00 грн., від 03.06.2010р. № РН-0195 на суму 44732,26 грн., від 09.06.2010р. № РН-0206 на суму 46631,24 грн., від 13.07.2010р. № РН-0267 на суму 34105,00 грн. на загальну суму 869433,10 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

В той же час, відповідач в порушення своїх зобовязань та умов договору не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 319294,71 грн. різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару по переліченим накладним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар по переліченим вище накладним, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 319294,71 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 319294,71 грн. заборгованості за поставлений товар по переліченим вище накладним.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище накладним, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з липня 2010 року по листопад 2011 року включно складають 37349,42 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 28.07.2010р. по 20.12.2011р. складають 13407,48 грн.

Згідно арифметично вірного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом з урахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 33206,65 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат суд відмовляє.

Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач посилаючись на п. 6.1.2 договору та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, яка за його розрахунком складає 50682,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1.2 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань покупцем у строки, що встановлені даним договором, він сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,03% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи, положення ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а також те, що розмір пені, визначений сторонами у п. 6.1.2 договору, не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, то належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи із розміру пені, визначеного положеннями договору - 0,03% за кожен день прострочення з дня початку строку прострочення.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положень п. 6.1.2 договору та періоду нарахування пені заявленого позивачем, виходячи із розміру пені 0,03% за кожен день прострочення, пеня складає 23047,62 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 319294,71 грн. заборгованості, 23047,62 грн. пені, 33206,65 грн. інфляційних втрат та 13407,48 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ-КО»(04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корп. 1-А, ідентифікаційний код 34532482) 319294 (триста девятнадцять тисяч двісті девяносто чотири) грн. 71 коп. заборгованості, 23047 (двадцять три тисячі сорок сім) грн. 62 коп. пені, 33206 (тридцять три тисячі двісті шість) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 13407(тринадцять тисяч чотириста сім) грн. 48 коп. 3% річних, 7779 (сім тисяч сімсот сімдесят девять) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.