Ухвала суду № 21740728, 07.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 року м. КиївК-47045/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року

у справі № 12/21-432

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області,

Головного управління Державного казначейства в Тернопільській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року, позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства в Тернопільській області (далі відповідач-2) задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 000354301/0 від 27 грудня 2007 року, № 0003522301/0 від 27 грудня 2007 року, № 0000102301/0 від 26 січня 2008 року, № 0000112301/0 від 26 січня 2008 року.Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за СТОВ «Україна»права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість згідно декларації за вересень 2007 року на суму 27830,00 грн., згідно декларації за жовтень 2007 року на суму 20959,00 грн., підтвердження податкового кредиту в розмірі 28376,00 грн. та відємного значення в розмірі 23631,00 грн. в податковій декларації за жовтень 2007 року.Стягнуто з Державного бюджету України на користь СТОВ «Україна»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку СТОВ «Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року, за результатами якої складено акт № 1490/23/03781989 від 20 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення № 000354301/0 від 27 грудня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 27830,00 грн., та № 0003522301/0 від 27 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4916,80 грн. (3512,00 основний платіж, 1 404,80 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Крім того, відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку СТОВ «Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2007 року, за результатами якої складено акт № 106/23/03781989 від 18 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 26 січня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 20 959,00 грн., та № 0000102301/0 від 26 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4061,20 грн. (3 124,00 основний платіж, 937,20 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) та пунктів 2, 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Прядок), у звязку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість № 3 сум податку, які повинні відображатись в складі податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість № 1, що призвело до завищення податкового кредиту по декларації № 3 та, відповідно, заниження податкового кредиту по декларації № 1.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку.

У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, повязаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та мясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики.

Згідно з пунктом 2 Порядку сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні операції не торкаються передбаченого пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР спеціального режиму оподаткування.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права дійшли вірного висновку, що вимоги позивача про визнання права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість згідно декларації за вересень 2007 року на суму 27830,00 грн., згідно декларації за жовтень 2007 року на суму 20959,00 грн., підтвердження податкового кредиту в розмірі 28376,00 грн. та відємного значення в розмірі 23631,00 грн. в податковій декларації за жовтень 2007 року не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, у звязку з чим провадження у справі щодо вказаних позовних вимоги підлягає закриттю на підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області відхилити, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко