Ухвала суду № 21740724, 07.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 року м. КиївК-47612/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 27 травня 2008 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року

у справі № 19/406А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 27 травня 2008 року позов Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004632301/3 від 24 грудня 2007 року та № 0002081503/3 від 24 грудня 2007 року. Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року апеляційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області задоволено частково. Постанову Господарського суду Львівської області від 27 травня 2008 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004632301/3 від 24 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 27 травня 2008 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 251/23-1/00152388 від 26 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004632301/3 від 24 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 788 689,50 грн. (525 793,00 грн. основний платіж, 262 896,50 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0002081503/3 від 24 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 1 605,46 грн. (956,97 грн. основний платіж, 648,49 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з невключенням до складу податкових зобовязань вартості послуг з надання в безоплатне користування основних фондів, а також заниженням податку на додану вартість в розмірі 511847,07 грн. при реалізації земельних ділянок в м. Червонограді, с. Болехівці, Дрогобицького району, м. Новояворівську, Львівської області.

Крім того, встановлено порушення позивачем статей 2, 13, 14, 15 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у звязку із заниженням земельного податку в розмірі 956,97 грн.

Також, судами встановлено, що Дочірнє підприємство «Фабрика свічок «Галичина»та Дочірнє торгово-комерційне підприємство «Євронафта-Д» зареєстровано як дочірні підприємства, власником яких є позивач.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 10 Закону України від 27 березня 1991 року № 887-XII «Про підприємства в Україні»(в редакції, чинній на час створення дочірніх підприємств) майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Згідно із частиною 1 статті 133 Господарського кодексу України (далі ГК України) основу правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за субєктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до статті 145 ГК України зміна правового режиму майна субєкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, майно та право його використання передано за рішенням власника згідно інвентаризаційних відомостей в процесі створення цілісного майнового комплексу та формування статутного фонду дочірніх підприємств, то підстави вважати, що позивачем надавались послуги у вигляді надання права безоплатного користування майном відсутні.

Відповідно до підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під обєктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обєктами договорів купівлі-продажу були земельні ділянки, що не знаходяться під обєктами нерухомого майна, та, відповідно, не включаються до їх вартості відповідно до законодавства.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002081503/3 від 24 грудня 2007 року, оскільки, як встановлено Львівським апеляційним адміністративним судом, користувачем земельної ділянки в с. Дубино, Соколівського району у 2006 році був позивач, що, зокрема, підтверджується податковими розрахунками земельного податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко