Ухвала суду № 21740530, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р. м. КиївК/9991/35366/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства охорони здоровя «Центральна районна аптека №143»та Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року

у справі №2а-15653/10/2070

за позовом Комунального підприємства охорони здоровя «Центральна районна аптека №143»(надалі КПОЗ «Центральна районна аптека №143»)

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі Вовчанська МДПІ у Харківській області)

про скасування рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду позовом в якому поставлено питання про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: №0000202301 від 29.11.2010 року, №0000212301 від 29.11.2010 року, №0000222301 від 29.11.2010 року, №0000232301 від 29.11.2010 року, №0000242301 від 29.11.2010 року; скасувати податкові повідомлення-рішення №0000192301/0 від 29.11.2010 року, №0000182301/0 від 29.11.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає незаконними рішення про застосування штрафних санкцій в звязку з порушенням вимог ст.250 ГК України, оскільки застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог патентування торгівельної діяльності здійснюється протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як один рік з дня порушення субєктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Вказані санкції застосовані 29.11.2010року за період здійснення господарської діяльності з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, тобто з пропущенням строків. Застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вважає незаконним, оскільки позивачем при здійснення торгівлі використовувалась КОРО, а вимога відповідача про застосування РРО в звязку з досягненням граничного річного розміру розрахункових операцій з продажу товарів у сумі 200000 грн. є безпідставна.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області від 29.11.2010 року №0000182301/0 про визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість в розмірі 6894,00грн., в тому числі основний платіж 4596 грн., штрафні санкції 2298 грн. та рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області від 29.11.2010 року №0000242301, яким було зобов'язано позивача сплатити фінансові санкції в розмірі 5366,35 грн. в частині сплатити фінансові санкції в сумі 3016,05грн. щодо розрахункових операцій у квітні 2010 року на суму 603,21 грн.В іншій частині позовних вимог відмовлено.Стягнути з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 0,73 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про необґрунтованість винесення відповідачем податкових повідомлень - рішень від 29.11.2010 року №0000182301/0 та області від 29.11.2010 року №0000242301.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог і відмовити в позові повністю.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом в жовтні-листопаді 2010 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 1627/23- 01974773 від 17.11.2010 року.

Висновками акту встановлені порушення :

-п.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, в результаті чого підприємство здійснювало торгівельну діяльність без придбання відповідних торгових патентів;

-п1ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в результаті чого підприємства проводило розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій;

-пп.5.2.1. п 5.2, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1148 грн.;

-пп.3.2.9 п 3.2 ст.3, п.4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4596 грн.

На підставі зазначених вище висновків акту Вовчанською МДПІ в Харківській області прийняті рішення від 29.11.2010 року: №0000202301, 0000212301, 0000222301, 0000232301 (щодо законодавства про патентування) було зобов'язано позивача сплатити фінансові санкції в відповідних розмірах : 2880 грн., 2880 грн., 5760 грн., 23040 грн.; №0000242301( щодо застосування РРО) в сумі 5366,35 грн.; податкові повідомлення-рішення № 0000192301/0 та №0000182301/0 яким визначено зобовязання з податку на прибуток в сумі 1722 грн.

Відповідно до п. 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

На підставі викладеної норми законодавства рішеннями відповідача від 29.11.2010 року за №0000202301, 0000212301, 0000222301, 0000232301 було зобов'язано відповідача сплатити фінансові санкції 2880 грн., 2880 грн., 5760 грн., 23040 грн. Штрафні санкції застосовані відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

З норми статті 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. А отже, посилання позивача саме на цю норму законодавства є безпідставним.

Що стосується неправильного проведення позивачем розрахункових операцій, то слід зазначити , що підприємством здійснювалися розрахункові операцій при продажу лікарських засобів без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій у листопаді 2009 року на суму 470,06 грн. та у квітні 2010 року на суму 603,21 грн. при перевищенні 200 тис. граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) (річний обсяг розрахункових операцій у 2008 році склав 3796775,80 грн.), чим було порушено вимоги п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України (ст. 10 Закону України від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 23.08.2000 р. №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2 (роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.), 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності.

На підставі наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем правильно були застосовані санкції за здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, крім подій, які відносяться до розрахункових операцій у 2008 році.

Що стосується заниження позивачем задекларованих ним показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»на суму 4592 грн., у звязку із крадіжкою паливно-мастильних матеріалів та будівельних матеріалів, необхідно зазначити, що вартість витрат ТМЦ, що перевищує норму витрат відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат не належить.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 №43 (із змінами і доповненнями). Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми. Лінійні норми витрат пального встановлюються для кожної марки автомобілів, що експлуатуються, і відповідають визначеним умовам роботи автомобільного транспорту. Лінійні норми являються технологічними нормами і включають витрати пального, необхідні для здійснення транспортного процесу.

Норми витрат при проведенні будівельних та ремонтних робіт затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року №174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва». Ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Отже, перевіркою встановлено, що приріст балансової вартості запасів за 4-й квартал 2008 року складає в сумі 28790 грн., а за даними перевірки він складає 33382 грн., тобто в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за рахунок невірного складання розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, приріст за 4-й квартал 2008 року, який в свою чергу відображається у складі валових доходів, занижено на 4592 грн. в результаті чого занижені валові доходи на суму 4592 грн. та відповідно податок на прибуток.

На підставі викладеного підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000192301/0 про визначення податкових зобовязань по податку на прибуток в розмірі 1722 грн., в тому числі основний платіж 1148 грн., штрафні санкції 574 грн. немає.

З акту перевірки вбачається, що у грудні 2009 року згідно рішення Харківської обласної ради від 26.11.2009 року №1491-V «Про надання дозволів на списання майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області»з балансу КПОЗ «ЦРА №143»на баланс ТОВ «Зоря»було передано приміщення аптеки №91, загальною площею 159,8 кв.м., 1983 року побудови, інвентарний №600, розташованого за адресою: Харківська область, Великобурлуцький район, с.Шипувате, вул.Леніна,6 первісною вартістю 40872 грн., сумою зносу 17893,20 грн., залишковою вартістю -22978,80 грн.

Зазначена операція не знайшла свого відображення в податковому обліку, а саме не була віднесена до обсягу продажу по податку на додану вартість, а отже позивачем у грудні 2009 року занижено базу оподаткування на 22978,8 грн., а відповідно і податкові зобовязання з ПДВ на 4596 грн. за рахунок не включення до складу бази оподаткування операцій з безоплатної передачі примішення аптеки №91 згідно рішення органів місцевого самоврядування з балансу КПОЗ «ЦРА №143»(платник податку, що перебуває у комунальній власності) на баланс іншого субєкта господарювання, який перебуває у приватній власності, чим порушено пп.3.2.9 п.3.2 ст.3 п.4.1 ст.4 пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання відповідача на те, що приміщення було передано ТОВ «Зоря»спростовується наявними у справі доказами.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Комунального підприємства охорони здоровя «Центральна районна аптека №143»та Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:______Н.Є. Маринчак

Судді:______М.І. Костенко

______Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак