Ухвала суду № 21740528, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р.                               м. Київ                                        К/9991/43853/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року

у справі №2а-14500/09/0370

за позовом Підприємства райспоживспілки «Заготконтора» (надалі –ПП «Заготконтора»)

до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (надалі –Камінь-Каширської МДПІ Волинської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2009 року позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ставить питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2009 року №0000571501/0, №0000581501/0, №0000591501/0 та №0000601501/0 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 27639,13грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом 2005-2008 років позивачем відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість сплачувались поточними платежами суми ПДВ, які неправомірно зараховувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.04.2005 року..

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, позовні вимоги було задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ Волинської області від 06 лютого 2009 року №0000571501/0, №0000581501/0, №0000591501/0 та №0000601501/0.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом було проведено перевірку позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №24/16-01782217 від 27.01.2009 року.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем пп.17.1.7 п.7.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесятивідсотків погашеної суми податкового боргу. На підставі зазначеного акту перевірку відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000571501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 944 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 10806,48 грн.;

- №0000581501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 942 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 15691,55 грн.;

- №0000591501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій зі затримку на 79 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків у сумі 1062,60 грн.;

- №0000601501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 17 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 відсотків у сумі 78,50 грн., а всього застосовано штрафних санкцій на загальну суму 27639,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звітував до податкового органу протягом 2005-2008 років податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов'язання, визначені у вказаних податкових деклараціях, що підтверджується копіями податкових декларацій, платіжних доручень, в яких позивач зазначав призначення платежу - ПДВ за відповідний місяць року, та не оспорюється представником відповідача.

Відповідно до п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Отже, у разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області –залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ______Н.Є. Маринчак

Судді:                                                            ______М.І. Костенко

______Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак