Ухвала суду № 21740469, 19.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2012 р. м. КиївК/9991/60371/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року

по справі №2а/0270/1777/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс»(надалі ТОВ «Поділляагротранс»)

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (надалі ДПІ у м.Вінниці, ГУ ДКУ у Вінницькій області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2011р. ТОВ «Поділляагротранс»звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Вінниці, ГУ ДКУ у Вінницькій області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2011р. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 21.03.2011р. №0000812310. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс»бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість за травень 2010р. в розмірі 7823грн., за серпень 2010р. в розмірі 521943грн., за вересень 2010р. в розмірі 522791грн., за жовтень 2010р. в розмірі 325183грн., за листопад 2010р. в розмірі 460461грн., за грудень 2010р. в розмірі 190703грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс»судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №188 від 14.04.2011р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Вінниці звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, ДПІ у м.Вінниці проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Поділляагротранс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008р., липень 2009р., серпень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., за результатами якої складено акт №878/2310/33553300 18.03.2011р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено спірну суму бюджетного відшкодування за березень 2008р., липень 2009р., серпень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000812310/0 від 21.03.2011р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на первинні документи або на матеріали зустрічних перевірок, не зазначено жодного факту щодо підтвердження сумнівності фінансових операцій або їх безтоварності. Крім того, податковим органом була проведена документальна виїзна перевірка 17.05.2011р., та складено акт 330/33553300 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Поділляагротранс». Цією перевіркою був повністю підтверджений податковий кредит за період з липня 2010 по листопад 2010р., за рахунок якого було сформоване бюджетне відшкодування за період з серпня по грудень 2010 року.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції зауважує на тому, що при вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Поділляагротранс»та ВАТ «ІСМА-Екопром»було укладено договори від 01.06.2008р. №01/06/08-пр та додаткові угоди №1 від 01.09.2008р., №2 від 01.11.2008р., №3 від 01.12.2008р., №4 від 01.01.2009р., №5 від 30.06.2009р., №6 від 01.08.2009р., №7 від 30.09.2009р.; від 22.12.2009р. №12/22/09-пр та додаткова угода №1 від 01.04.2010р.

За даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008р. склала 33457766грн., 2009р. склала 57331407грн., 2010р. склала 24779515грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до договору оренди складського приміщення №51 від 01.05.2008р. площа, яка орендується товариством складає 50м2; відповідно до договору оренди складського приміщення №05 від 01.01.2010р. площа, яка орендується товариством складає 200м2; відповідно до договору оренди складського приміщення №34 від 01.06.2010р. площа, яка орендується товариством складає 120м2. Дані договори діють з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не більше одного року з дати підписання акту приймання-передачі приміщення (а.с.155-169 т.1).

Отже, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з ВАТ «ІСМА-Екопром».

Також слід відзначити, що згідно додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період основні фонди груп 1 та 2 у ТОВ «Поділляагротранс» відсутні.

До того ж, відповідно до довідки по формі 1 ДФ та розрахунків комунального податку середня кількість працюючих на ТОВ «Поділляагротранс»складає 8 чоловік, що викликає сумніви в реальності спірних господарської операції. Враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не можливо здійснити такий обсяг роботи.

За таких обставин, судами попередніх інстанції безпідставно не взято до уваги доводи податкового органу про те, що оскільки на ТОВ «Поділляагротранс»відсутні значні трудові ресурси, складські приміщення (відповідно до декларації), виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, суди не звернули достатньої уваги на зазначені обставини справи та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно зясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами з реалізації спірного товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу податковим органом.

Враховуючи зазначене, слід зауважити, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у звязку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

____ О.І. Степашко

____ Є.А. Усенко