Ухвала суду № 21739445, 07.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10868/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Семенова Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мярковська О.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0004782301/2476 від 12.09.2011 року та № 0005012301/2752 від 05.10.2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року позовні вимоги МКП "Хмельницькводоканал" було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0005012301/2752 від 05.10.2010 року, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, та № 0004782301/2476 від 12.09.2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 163548 грн.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог МКП "Хмельницькводоканал".

Зокрема, апелянт, мотивуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Хмельницьким окружним адміністративним судом з порушенням норм матеріального права.

Відповідно ж до надісланих на адресу суду апеляційної інстанції заперечень на позовну заяву, МКП "Хмельницькводоканал" заперечує проти вимог апеляційної скарги ДПІ у м. Хмельницькому, зазначаючи про безпідставність останньої.

В судовому засіданні представник позивача доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, підтримала в повному обсязі і з огляду на наведені у ній обґрунтування, просила залишити скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

ДПІ у м. Хмельницькому повноважних представників у судове засідання не направило, хоча повідомлялось про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та враховуючи той факт, що явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому на рішення у справі за даною явкою учасників.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Хмельницькому, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції МКП "Хмельницькводоканал" зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 16.08.1992 року як юридична особа, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", який був чинним до 01.01.2011 року та ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний їх сплачувати в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У період з 15.07.2011 року по 18.08.2011 року ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, результати якої відображено в акті перевірки від 26.08.2011 року № 5830/235/03356128 "Про результати документальної планової виїзної перевірки МКП "Хмельницькводоканал", код за ЄДРПОУ 03356128 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року".

Зі змісту вказаного акту вбачається, що перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, а також встановлено порушення підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 683611 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення № 0004782301/2476 від 12.09.2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., та штрафними санкціями 163548 грн., і № 0005012301/2752 від 05.10.2010 року, яким було зменшено позивачу суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року.

Підставою для вказаних висновків податкового органу стало встановлення факту отримання позивачем у період, що перевірявся, на розрахунковий рахунок коштів з призначенням платежу "субвенція з Держбюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення" та одночасного проведення розрахунків за електроенергію з МКП "Хмельницькобленерго" та за підвищення тиску холодної води МКП "Хмельницьктеплокомуненерго".

До того ж, як було встановлено податковим органом в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством позивача було завищено податковий кредит на загальну суму 117020 грн., за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму 117020 грн., а саме: придбання спецодягу від ПП "Граль" (код ЄДРПОУ 33526344), яке по суті відвантаження спецодягу не проводило і внаслідок не отримання позивачем даної продукції у нього було відсутнє право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 117020 грн., по операціях з ПП "Граль".

В порушення ж підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 470127 грн., за період починаючи з першого кварталу 2009 року по перший квартал 2011 року включно у звязку з віднесенням до валових витрат операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, що фактично не відбувалися та не підтвердженні бухгалтерськими та іншими документами. Зокрема, як було встановлено посадовими особами відповідача у перевіряємому періоді позивачем до складу валових витрат віднесено операції з придбання спецодягу згідно документів із реквізитами ПП "Граль" на загальну суму 470127 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги МКП "Хмельницькводоканал" виходив з того, що у відповідності до наявних доказів та встановлених обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні, внаслідок чого податкові повідомлення - рішення відповідача № 0005012301/2752 від 05.10.2010 року, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, та № 0004782301/2476 від 12.09.2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог МКП "Хмельницькводоканал", виходячи з наступного.

Станом на час виникнення правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались виключно положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Водночас починаючи з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, у відповідності до п.п. 1.1 ст. 1 якого визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Визначення податкового кредиту наведене у п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), де визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас, аналогічне визначення надається і пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин) (далі Закон про ПДВ), зокрема, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися у операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється на разі включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями Податкового кодексу України, зокрема п. 14.1.18 ст. 14, бюджетне відшкодування визначене як - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та наразі підтверджується матеріалами справи МКП "Хмельницькводоканал" є субєктом господарювання, яке надає житлово-комунальні послуги, зокрема послуги населенню з водопостачання та водовідведення, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

В звязку з необхідністю покриття понесених позивачем витрат на надання населенню послуг та відшкодування збитків підприємства, які становлять різницю між встановленим для позивача органом місцевого самоврядування тарифом та собівартістю надання послуг з водопостачання та водовідведення, підприємству надавались субвенції, які автоматично стали обіговими коштами підприємства та буди спрямовані на оплату заборгованості за одержані в попередні періоди послуги з електропостачання, у вартість яких енергопостачальними компаніями було включено податок на додану вартість. Отримана і оплачена електроенергія повністю використовувалась у господарській діяльності позивача.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується факт використання позивачем отриманих із бюджету субвенцій виключно на цілі, які були визначені органом місцевого самоврядування, тобто на покриття різниці, що виникла між витратами на надання послуг і доходом від їх продажу населенню за встановленими тарифами.

До того ж, судова колегія апеляційної інстанції в ході огляду матеріалів перевірки МКП "Хмільникводоканал" не виявила доказів використання позивачем придбаної електроенергії в неоподатковуваних операціях, що у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно безпідставності застосування до позивача підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., а в частині визначення податкового зобовязання в сумі 566592 грн.

Що ж стосується визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 117020 грн., за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме віднесення сум податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а саме: придбання спецодягу від ПП "Граль", то судова колегія, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає такі дії податкового органу помилковими та передчасними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи МКП "Хмільникводоканал" перебувало у договірних відносинах з ПП "Граль" з приводу придбання товарів з метою їх використання позивачем у своїй господарській діяльності.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи предметом дослідження податкового органу під час проведення перевірки позивача слугували належно оформлені податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів за отриманий товар, та документи бухгалтерського обліку, які підтверджують рух закупленого спецодягу в подальшому, в тому числі отримання його працівниками позивача для використання у виробничому процесі.

З огляду на положення п. 7.4 ст. 7 Закону України про ПДВ основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконані податкові накладні, як у відповідності до встановлених обставин, були оглянути податковим органом, без відповідного надання жодних доказів того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Також при проведенні перевірки не встановлено інших джерел отримання позивачем спецодягу.

Колегія суддів також вважає безпідставними висновки податкового органу про те, що відсутність документів, які б засвідчували факт транспортування згідно з вимогами чинного законодавства придбаного спецодягу та відсутність сертифікатів його якості можуть свідчити про безтоварність здійснених між позивачем та ПП "Граль" операцій.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

У відповідності до встановлених обставин, необхідності укладати договір перевезення між ПП "Граль" та позивачем не було, оскільки товар доставлявся особисто директором ПП "Граль" власним транспортом.

Що ж стосується податкового повідомлення - рішення № 0005012301/2752 від 05.10.2010 року, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, то судова колегія апеляційної інстанції, враховуючи що останнє прийнято на підставі таких же висновків акту перевірки, що і податкове повідомлення-рішення № 0004782301/2476 від 12.09.2011 року, в контексті правовідносин, що виникли між сторонами, та з огляду на обставини, встановлені судом першої інстанції, дійшла висновку, що склад валових витрат позивача, в звязку з проведенням господарських операцій із ПП "Граль", підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і які додані до матеріалів справи.

В даному випадку судова колегія апеляційної інстанції констатує той факт, що стверджуючи про порушення позивачем податкового законодавства в сфері нарахування та сплати обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету відповідачем не наведено жодного доказу в обґрунтування зроблених ним висновків.

Натомість, позивачем, враховуючи необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, яка визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, де визначено, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, було доведено та надано усі передбачені чинним законодавством первинні документи.

Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог МКП "Хмільницькводоканал" та визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0004782301/2476 від 12.09.2011 року та № 0005012301/2752 від 05.10.2010 року.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар