Ухвала суду № 21739444, 07.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10129/11

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Семенова Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Щербак А.Є.

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Славутської об'єднаної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Славутської об'єднаної державної податкової інспекції №0000032303 та №0000062301 від 25.02.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року адміністративний позов ТОВ "Ювента" було частково задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області №0000032303/0 від 25.02.2011 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Сторони, не погоджуючись з вказаним рішенням суду подали апеляційні скарги. Зокрема, Славутська ОДПІ, оскаржуючи постанову суду першої інстанції, просить скасувати останню та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Ювента" в повному обсязі. Позивач же, оскаржуючи постанову окружного суду від 27.10.2011 року, просить суд апеляційної інстанції скасувати її в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301 від 25.02.2011 року, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Відповідно до заперечень, що надійшли на адресу суду апеляційної інстанції, сторонами заперечуються доводи наведені в обґрунтування зазначених апеляційних скарг, як такі, що є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник ТОВ "Ювента" вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Славутська ОДПІ явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, надіславши на адресу суду заяву про розгляд даної справи без участі представника податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи у період з 29.11.2010 року по 07.02.2011 року Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Ювента" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

Результати проведеної перевірки було відображено в Акті № 47/23/30801338 від 14.02.2011 року, де зафіксовані допущенні позивачем порушення. Зокрема, перевіряючими були встановлені наступні порушення:

п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року, жовтень та грудень 2009 року, за лютий-травень 2010 року , липень і серпень2010 року;

п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.5 п. 8.4, п.п 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1912 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 380 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 376 грн., за 3 квартал в сумі 371 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 366 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 419 грн.

Не погоджуючись з результатами перевірки позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження останніх, надіславши 16.02.2011 року начальнику Славутської ОДПІ заперечення на Акт №47/23/30801338 від 14.02.2011 року, за результатами розгляду яких висновки викладені в оскаржуваному акті були залишені податковим органом без змін.

В наслідок зазначеного, враховуючи залишення в силі висновків викладених в акті перевірки, 25.02.2011 року посадовими особами відповідача були прийняті податкові повідомлення-рішення стосовно позивача. Зокрема:

податкове повідомлення-рішення форми В1 №0000032303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 165488 грн. та штрафні санкції у розмірі 41372 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми Р №0000062301/0, яким ТОВ "Ювента" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств приватної форми власності у розмірі 2390 грн., із яких - 1912 грн. за основним платежем, 478 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

В подальшому, звернення позивача до посадових осіб відповідача щодо оскарження зазначених повідомлень - рішень, були залишенні останнім без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені в силі.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Ювента", суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено, а судом не встановлено, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000032303/0 від 25.02.2011 року.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 25.02.2011 року, суд першої інстанції керувався фактом відсутності належної доказової бази у позивача щодо неправомірності останнього.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Ювента", виходячи з наступного.

Станом на час виникнення правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались виключно положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Визначення податкового кредиту наведене у пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин) (далі Закон про ПДВ), де визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями Податкового кодексу України, зокрема п. 14.1.18 ст. 14, бюджетне відшкодування визначене як - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 7.7.1, 7.7.2 "а", 7.7.4, 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В свою чергу, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи в ході проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача було досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори та акти виконаних робіт, документи про перевезення та зберігання товарів.

На виконання вимог запиту Славутської ОДПІ, Криворізькою МДПІ було проведено перевірку ПП "Даск-Інвест" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "Ювента". За результатами зустрічної звірки складено довідку №314/23/34488614 від 28.03.2011 року, зі змісту якої вбачається, що розбіжностей із відомостями отриманими від ТОВ "Ювента" не встановлено. В даному випадку вказаною довідкою встановлено факт відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ "Ювента", яка мала правові відносини з платником податків.

Що ж стосується висновків податкового органу щодо невідповідності змісту договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами, вимогам цивільного законодавства, укладаючи які сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, то судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з даного приводу, оскільки вказані твердження відповідача спростовуються положеннями норм чинного законодавства, зокрема ст.ст. 215. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України. В даному випадку відповідачем не було надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод. До того ж, судова колегія констатує факт відсутності в акті перевірки посилань на ненадання особою, що перевірялась, тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав. Відсутні в акті перевірки також розрахунки, з посиланням на первинні документи, податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобовязань за донарахованими платежами.

До того ж, в обґрунтування висновків суду першої інстанції слід звернутись до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, де визначено, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

В ході дослідження всіх наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару (ПП "Даск-Інвест") є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, з чим наразі погоджується і судова колегія.

Крім того, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи була підтверджена фактичність здійснення договірних правовідносин позивача із контрагентами, оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ПП "Даск-Інвест" не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договорів, а й виконали ці договори. Судом правомірно та обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на відсутність окремих реквізитів договорів як на підставу недійсності договорів, оскільки сторонами вчинені усі дії, необхідні для виконання договору, передбачені вимогами чинного цивільного законодавства України.

До того ж, судова колегія в ході огляду матеріалів справи дійшла висновку про безпідставність обґрунтування відповідачем висновків здійснених в результаті проведеної перевірки позивача положеннями п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), де визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, оскільки вказаний нормативний акт не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. В даному випадку, податковим органом залишено поза увагою, те, що положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальниками.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Для встановлення останніх фактів, судовою колегією були використані наступні, встановлені судом першої інстанції обставини: на підставі Наказу №350 від 18.08.2005 року ДПА України "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" - відповідачем було вжито заходів по відпрацюванню ТОВ "Ювента" стосовно формування податкового кредиту від ПП "Даск-Інвест" та відпрацювання постачальників у другому ланцюгу постачання.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право ТОВ "Ювента" щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету. Чинним на час проведення перевірки законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків - не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету по усьому ланцюгу постачання.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства приватної форми власності, судова колегія апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими та такими, що винесенні в ході повного та об'єктивного вивчення матеріалів справи з урахуванням чинного законодавства, що регулює правовідносини сторін..

До такого висновку судова колегія дійшла з огляду на наступне.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п. 8.1.2 та 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Відповідно до п.п 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

В силу ж п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року , до того ж, доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи в ході апеляційного перегляду останньої цех СБС є окремою одиницею з зазначеною відповідною вартістю і з окремим нарахуванням амортизації. Розпорядчі документи щодо переведення цеху СБС до складських приміщень починаючи з 01.07.2009 року не були досліджені а ні судом першої інстанції, а ні оглянуті судовою колегією, що свідчить про відсутність останніх. Підтвердження переміщення обладнання цеху із вивільненням площ також відсутнє та позивачем не надано.

Також ТОВ "Ювента" було здійснено амортизаційні нарахування та безпідставно задекларовано у 3 кварталі 2010 року у сумі 1676 грн. Згідно Додатку К1 таблиця 2 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал відображена балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів гр.1 з нормою амортизацій нижче 2% в сумі 263945 грн., що становить на розрахунковий квартал 3299 грн., а задекларована сума становить 4975 грн., тобто, податковим органом встановлено відхилення у розмірі 1676 грн..

Нарахування амортизаційних відрахувань у 2010 р. підприємством припинено самостійно з 01.01.2010 р., відповідно до Наказу №1.

Таким чином, з огляду на наведені положення п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та оглянуті матеріали справи судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 25.02.2011 року про донарахування податку на прибуток підприємств приватної форми власності та достовірності встановленого податковим органом порушення позивачем Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств".

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку стосовно неправомірності та необґрунтованості висновків Славутської об'єднаної податкової інспекції щодо порушення ТОВ "Ювента" п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування та відповідно достовірності встановленого податковим органом порушення позивачем Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", зокрема п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.5 п. 8.4, п.п 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 вказаного Закону в результаті чого мало місце заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Славутської об'єднаної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар