Ухвала суду № 21738224, 25.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р.Справа № 2-а/1570/7282/11 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

15.09.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 01.08.2011 року № 0004092301/0 та від 01.08.2011 року № 0004102301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1368913 грн., та податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій всього на суму 1720412 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік»задоволено в повному обсязі.

14.12.2011 року державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу на вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси зазначає, що позивачем в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України неправомірно було сформовано податковий кредит та віднесено витрати до складу валових, у звязку з чим за результатами проведеної перевірки, податковим органом правомірно було донараховано суми податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Даніель-Бутік».

Відповідач по справі в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі.

Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.05.2011 року по 12.07.2011 року державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 210/23-213/31569391 від 19.07.2011 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси видано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0004092301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій всього на суму 1720412 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0004102301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1368913 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення ТОВ «Даніель-Бутік»Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1229554 грн., та податок на прибуток підприємств на загальну суму 1715 380 грн.

В акті про результати планової виїзної перевірки податковим органом зазначено, що товариством занижено валовий дохід у звязку з не віднесенням до його складу суми безоплатно отриманих товарів від ТОВ «Росттон», та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по отриманим товарам від ТОВ «Росттон», які залишилися не оплаченими.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси також посилається на те, що товариством зайво віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат витрати за споживання електроенергії від ТОВ «Ковчег», ПП «Рент Едвантиж Кампани», ТОВ «Маспо-В»без належного документального підтвердження, неправомірно віднесено до складу валових витрати по інформаційних послугах з підбору спеціалістів на вакансії директора, та неправомірно сформовано податковий кредит та віднесено витрати до складу валових по операціях з контрагентами ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», які, ймовірно, є «податковими ямами», «транзитерами», «вигодонабувачами».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення адміністративного позову ТОВ «Даніель-Бутік»зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

При цьому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді…

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що відсутні підстави вважати, що товари, отримані від ТОВ «Росттон», були

надані товариству на безоплатній основі, оскільки в даному випадку відсутні договори дарування, інші договори, які не передбачають компенсації вартості товарів. Крім того, судом вірно встановлено, що всі товари були передані на підставі податкових та видаткових накладних, що підтверджують виникнення податкових зобовязань, та відповідно встановлюють конкретні суми, які підлягають сплаті за отримані товари.

Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо виниклої у ТОВ «Даніель-Бутік»кредиторської заборгованості не минув, а ТОВ «Росттон»не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відсутні підстави вважати, що позивачем безоплатно отримані товари від ТОВ «Росттон».

Що стосується правомірності віднесення позивачем витрат за споживання електроенергії до складу валових та до податкового кредиту, слід відмітити наступне:

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зідно п. п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Це ж положення кореспондується в Податковому кодексі України.

П. 138.2 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Даніель-Бутік»було укладено договір суборенди нерухомого майна з ПП «Рент Едвантідж Кампані», який передбачає, зокрема, що фактичні витрати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати на утримання та обслуговування нерухомого майна, повязані з використання суборендованого приміщення та обладнання, що знаходиться в ньому (крім іншого користування електроенергією) не включається до суми щомісячної суборендної плати та сплачується окремо суборендарем (в даному випадку ТОВ «Даніель-Бутік») відповідно до показників приборів обліку (т. 1 а.с. 157-158).

В свою чергу укладений договір суборенди з ТОВ «Ковчег»передбачає, що субарендатор (ТОВ «Даніель-Бутік») сплачує на користь орендатора (ТОВ «Ковчег») орендну плату та відшкодовує витрати, повязані з забезпеченням електропостачання (оплата електроенергії) (т. 1 а.с. 179-180).

Договором про відшкодування витрат балансоутримувача, укладеного між ТОВ «Даніель-Бутік»та ТОВ «Маспо-В» також передбачалось відшкодування позивачем використаних комунальних послуг, що також включали електроенергію.

В підтвердження кількості використаної електроенергії та сплати відповідних витрат на користь перелічених вище субєктів господарювання, товариством були надані оформлені належним чином акти сдачі-приймання робіт (виконання послуг), в якій зазначався період, в якому використовувалась електроенергія, кількість спожитої електроенергії (у кВт. ч) та сума, що підлягає сплаті за її використання.

Зважаючи на зазначене колегія суддів вважає, що ТОВ «Даніель-Бутік»було документально підтверджено витрати понесені товариством у звязку з використання електричної енергії.

Крім того, враховуючи вид діяльності позивача роздрібна торгівля одягом та іншими не продовольчими товарами, та той факт, що позивачем укладались договори суборенди нерухомого

майна, а саме: приміщення в торгівельному центрі, приміщення торгово-офісного центру, необґрунтованим є посилання ДПІ у Маліновському районі м. Одеси на не підтвердження товариством використання електричної енергії у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. 198.1 Податкового кодексу України закріплено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В свою чергу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи зазначені положення та те, що згідно наданих актів виконаних робіт, позивачем було сплачено суми коштів за використану електроенергію, про що свідчить відсутність претензій зі сторони виконавців, та відповідні виписки з рахунку позивача, та отримано оформлені належним чином податкові накладні, колегія суддів вважає вірною думку суду першої інстанції стосовно правомірності віднесення ТОВ «Даніель-Бутік»витрат за спожиту електроенергію до складу валових витрат та податкового кредиту.

Дослідивши відносини позивача з ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех»та ТОВ «Альфа-Мед-2006»колегія суддів звертає увагу на наступне:

В акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси посилалась на нікчемність правочинів позивача з вказаними контрагентами, у звязку з відсутністю підтвердження факту поставки товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з вказаними контрагентами договори поставки товарів. Зазначеними договорами передбачено, що поставка товарів оформлюється підписом відповідних податкових накладних.

Правомірність формування ТОВ «Даніель-Бутік»сум податкового кредиту та валових витрат підприємства підтверджується оформленими відповідно до чинного законодавства податковими накладними, наданими контрагентами у звязку виконанням договорів поставки товарів, видатковими накладними, та виписками з рахунків позивача.

Всі виписані податкові накладні були включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладення договорів поставки товарів та виконання зобовязань по вказаним договорам контрагенти ТОВ «Даніель-Бутік»- ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех»та ТОВ «Альфа-Мед-2006»були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію в якості платників податків на додану вартість.

Поставлені товари використовувались товариством у власній господарській діяльності, а саме здійснювалась роздрібна торгівля цими товарами.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарської операції, яка була опосередкована складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарська операція реально відбулася і тягне настання реальних правових наслідків.

Враховуючи той факт, що позивачем були надані первинні документи, які підтверджують реальність здійснюваних ним операцій, відсутні підстави для висновку про завищення

товариством суми валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех»та ТОВ «Альфа-Мед-2006».

Слід також відмітити, що посилання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на завищення ТОВ «Даніель-Бутік»валових витрат по інформаційних послугах, наданих ПП ОСОБА_3, ФО ОСОБА_4 з підбору спеціалістів на вакансії директора є необґрунтованим, зважаючи на наступне:

Згідно ексклюзивного договору про надання послуг з підбору спеціаліста від 11.11.2010 року, укладеного з СПД ОСОБА_4 та договором про надання послуг з підбору та забезпеченню персоналом від 20.09.2010 року, укладеним з ПП ОСОБА_3, останні зобовязувались надати послуги з підбору кандидатів на вакантні посади, які б відповідали всім вимогам замовника.

На виконання зазначених зобовязань субєкти підприємницької діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили підбір необхідних кандидатів на вакантні посади, що підтверджується актами виконаних робіт (т. 3 а.с. 91, 106-107).

Слід звернути увагу на той факт, що з числа кандидатів, які були підібрані зазначеними вище субєктами підприємницької діяльності на роботу до ТОВ «Даніель-Бутік», замовником були прийняті на роботу відповідні спеціалісти (а саме: кандидат на посаду адміністратора, директора магазину, продавця, товароведа).

Зазначене підтверджується відповідними наказами (розпорядженнями) керівника підприємства, штатним розкладом, та записами у трудових книжках прийнятих на роботу осіб.

Таким чином, безпідставним є посилання податкового органу на не підтвердження понесених витрат позивача на оплату послуг СПД ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3, оскільки позивачем надано всі документальні підтвердження здійснення операцій з вказаними субєктами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Даніель-Бутік»дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України у звязку з чим позивачем було правомірно сформовано податковий кредит та віднесено витрати до складу валових, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.