Ухвала суду № 21737722, 26.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 р.Справа № 2а-825/09/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

Зуєва Л.Є.

за участю секретаря Тулби О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГріт», товариства з обмеженою відповідальністю «Меда-Трейд»про застосування наслідків нікчемності правочинів і відповідно до ст. 208 ГК України стягнення з ТОВ «Меда-Трейд»вартості всього отриманого за договором поставки від 02 січня 2006 року на загальну суму 150.001,15 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт»в доход держави; застосування наслідків нікчемності правочинів і відповідно до ст. 208 ГК України стягнення з ТОВ «Меда-Трейд»вартості всього отриманого за договором про надання послуг від 02 січня 2006 року на загальну суму 161.099,10 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт»в доход держави, суд -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2009 року, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГріт», товариства з обмеженою відповідальністю «Меда-Трейд»про застосування наслідків нікчемності правочинів і відповідно до ст. 208 ГК України стягнення з ТОВ «Меда-Трейд»вартості всього отриманого за договором поставки від 02 січня 2006 року на загальну суму 150.001,15 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт»в доход держави; застосування наслідків нікчемності правочинів і відповідно до ст. 208 ГК України стягнення з ТОВ «Меда-Трейд»вартості всього отриманого за договором про надання послуг від 02 січня 2006 року на загальну суму 161.099,10 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт»в доход держави.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення виїзної планової перевірки ТОВ «УкрГріт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, було встановлено, що ТОВ «УкрГріт»включило до складу податкового кредиту податкові накладні, оформлені ТОВ «Меда-Трейд», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ якого було анульовано 28 вересня 2009 року.

Відповідач ТОВ «УкрГріт»надав письмові заперечення, в яких зазначає, що позивачем не надано доказів того, що угоди з ТОВ «Меда-Трейд»було укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Санкції, на застосуванні яких наполягає ДПІ не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків однією зі сторін договору.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апелянта в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20 березня 2008 року по 22 квітня 2008 року, працівниками Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «УкрГріт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року.

За наслідками перевірки було складено Акт № 589/23-600/33310770 від 25 квітня 2008 року, в якому встановлено, що 02 січня 2006 року між ТОВ «УкрГріт»та ТОВ «Меда-Трейд»було укладено договір поставки на загальну суму 167.033,16 грн. та договір про надання послуг на загальну суму 150.001,15 грн.

Згідно з актом № 95 від 28 вересня 2004 року, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Меда-Трейд»№ 19752847 від 03 квітня 2002 року було анульовано.

Посилаючись на зазначене рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва вважає, що з даного рішення вбачається наявність умислу другого відповідача на ухилення від оподаткування при укладенні та виконанні спірних угод.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на зазначенні обставини справи та вказує, що порушення відповідачем норм ч. 1 ст. 208 ГК України та ч. 2 ст. 215 ЦК України є підставою для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 2 статті 208 ГК України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1 ст. 238 ГК України).

Оскільки, вказані санкції є конфіскаційними і стягуються в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то відповідно вони належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про помилковість висновків позивача про те, що вказані санкції не є адміністративно-господарськими, а тому повинні бути застосовані в строки передбаченні статтею 250 ГК України.

Відповідно до частини 2 статі 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 цього Кодексу визначає правові наслідки недійсності правочину, відповідно до частини 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладене колегія судів дійшла висновку, що Цивільний кодекс України не встановлює таких наслідків вчинення нікчемного правочину як стягнення отриманих грошових коштів на користь держави, а отже підстав для задоволення позову не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Єщенко О.В.

суддяЗуєва Л.Є.

суддяДимерлій О.О.