Постанова № 21737240, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2012 року 10:08 № 2а-16439/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-СКС»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000292333

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 20.11.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 89/4/9/10 від 26.10.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ-СКС»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000292333.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-16439/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 06.02.2012 р. представник позивача позов підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29.07.2011 року № 0000292333.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 118 340,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-СКС»з питання правомірності формування сум з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Сквош»(код ЄДРПОУ 36685184) за жовтень 2010 року, було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 118 340,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу № 2100 від 13 липня 2011 року, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-СКС»з питання правомірності формування сум з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Сквош»(код ЄДРПОУ 36685184) за жовтень 2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.07.2011 р. № 3854/23-621-37118319, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 118 340,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000292333, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147 925,00 грн., з яких 118 340,00 грн. - основного платежу та 29 585,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2011 року № 0000292333, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема встановлено в Акті перевірки та підтверджується допустимими доказами, в перевіряємому періоді (жовтні 2010 року) Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-СКС»було сформовано податковий кредит з ПДВ по правовідносинах із контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Сквош»(код ЄДРПОУ 36685184) в сумі ПДВ - 118 340,00 грн. (договори підряду № 38 від 01.10.2010 р., № 39 від 01.10.2010 р., № 40 від 01.10.2010 р.)

Листом від 11.03.2011 р. № 12663/7/23 ДПІ у м. Вінниці було надіслано на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Акт перевірки від 03.03.2010 р. № 725/2301/36685184 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ФПГ «СКВОШ», (код за ЄДРПОУ 36685184), за період з 30.09.2009 р. по 31.12.2010 р.

Зазначена перевірка контрагента позивача ТОВ «ФПГ «СКВОШ»була проведена ДПІ у м. Вінниці на виконання постанови Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 04.02.2011 р., якою було призначено проведення позапланової перевірки в рамках кримінальної справи № 10271618, порушеної відповідно до ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «,ФПГ «СКВОШ»(код 36685184).

Як видно з матеріалів зазначеної кримінальної справи, ОСОБА_5, який начебто є директором ТОВ «ФПГ «СКВОШ», керуючись корисними мотивами, маючи намір на порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м. Вінниці, зареєстрував в ДПІ у м. Вінниці суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «ФПГ «СКВОШ», юридична адреса: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, б.82. ТОВ «ФПГ «СКВОШ», з моменту реєстрації по теперішній час було постачальником товарів в адресу підприємств згідно наведених додатків, відповідно банківських виписок по рахунку № 26506312 відкритому в ВАТ «Ерсте Банк»м. Київ, та згідно поданих декларацій додаток № 5 до декларації по ПДВ.

Так, ДПІ у м. Вінниці в Акті від 03.03.2010 р. № 725/2301/36685184 встановлено, що операції із придбання та реалізації мали безтоварний характер, товар не перевозився. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. А також, задекларовані показники у звітності ТОВ «ФПГ «СКВОШ»є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підприємством ТОВ «ФПГ «СКВОШ»у поданій звітності декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку. Договори укладалися без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів по ланцюгу постачання по операціях придбання (отримання). Рух коштів по контрагентах, матеріали яких були використані у дійсному акті перевірки свідчить про наявність транзитних операцій по перерахуванню коштів з метою переведення грошей з безготівкової форми в готівкову, без мети реального настання наслідків з використанням вексельної форми розрахунків.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Отже, що підтверджується наявними у справі матеріалами, операції контрагента позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності (виконання ремонтних робіт на обєкті), що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, в порушення також вимог п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами, контрагентом позивача, при здійсненні його перевірки, не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань із контрагентом ТОВ «СІТІ-СКС».

Згідно п.3.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Оскільки, згідно вищевикладеного в ТОВ «ФПГ «СКВОШ», код за ЄДРПОУ 36685184 відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.3 вищенаведеного Закону, тому в ТОВ «СІТІ-СКС»відсутнє право на нарахування податкового кредиту, сформованого по правовідносинах із даним контрагентом.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Як було зазначено вище, в ході проведення перевірки позивача та його контрагента, не було підтверджено наявності фактичного надання послуг позивачу контрагентом ТОВ «ФПГ «СКВОШ»з виконання підрядних робіт (ремонтних робіт на обєкті), що відповідно передбачають необхідність наявності трудових ресурсів, основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів, інше), а отже такі дії (правочини) були здійснені сторонами без мети настання реальних наслідків.

Доказів, щодо укладення контрагентом ТОВ «ФПГ «СКВОШ»субпідрядних договорів з метою виконання договорів із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів (автомобільного транспорту), а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності (виконання ремонтних робіт на обєкті) позивачем до суду надано не було.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як видно з наявних матеріалів справи, зокрема декларації контрагента позивача ТОВ «ФПГ «СКВОШ»за жовтень 2010 р. із додатком № 5 до вказаної декларації (розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, операції з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту), - ТОВ «ФПГ «СКВОШ»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для їх сплати до державного бюджету в жовтні 2010 р. (що надають право на формування такого податкового кредиту), та крім того зазначене не було допустимими доказами спростовано позивачем.

Виходячи з вищенаведеного, контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки, як було встановлено судом вище, даним контрагентом податкові зобовязання по правовідносинах із позивачем (що надають право на формування податкового кредиту) для сплати до державного бюджету в перевіряємому періоді не визначалися.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «ФПГ «СКВОШ»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача ТОВ «СІТІ-СКС»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.02.2012 р.