Постанова № 21737186, 08.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2012 року 12:10 № 2а-16662/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.02.2012 р)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 13.01.2012 р. № 234/9/10-008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БК СІБУР»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000562304,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БК СІБУР»з позовом в якому, з урахуванням уточнень від 23.11.2011 р., просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000562304 Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 105 834 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1,0 грн., яке ухвалено за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Фіннесто»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

Позивач вважає зазначене рішення таким, що ухвалено всупереч вимогам Податкового кодексу України та вказує, що спірні операції фактично були виконані, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів на підтвердження фактичного здійснення операцій, підстав вважати нікчемними правочини не має, сторонами проведені розрахунки, а отже, на думку позивача, у відповідача не було підстав для висновку про безпідставність формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що (за змістом акту перевірки та акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва): (1) в ході аналізу звітності ТОВ «ТК «Медіатор» (не є стороною спірних операцій), якої не надано до матеріалів справи та акту перевірки, встановлено відсутність декларування сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом позивача - ТОВ «Фіннесто», відсутність трудових і складських ресурсів у ТОВ «ТК «Медіатор» (не є стороною спірних операцій), а відтак зроблено висновок про відсутність постачання товарів (робіт, послуг) до покупця (ТОВ «Фіннесто»); (2) в ході аналізу звітності ТОВ «Компанія Сонекс Плюс» (не є стороною спірних операцій), яка також не надана до матеріалів справи, встановлено відсутність декларування сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом позивача - ТОВ «Фіннесто», відсутність трудових та складських ресурсів у ТОВ «Компанія Сонекс Плюс» (не є стороною спірних операцій), а відтак зроблено висновок про відсутність постачання товарів (робіт, послуг) до покупця (ТОВ «Фіннесто»); (3) в ході аналізу звітності ПП «Автобуд» (не є стороною спірних операцій), яка також не надана до матеріалів справи, встановлено відсутність декларування сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом позивача ТОВ «Фіннесто», відсутність у ПП «Автобуд» (не є стороною спірних операцій) складських та трудових ресурсів, а відтак зроблено висновок про відсутність постачання товарів (робіт, послуг) до покупця (ТОВ «Фіннесто»). Враховуючи наведене та ненадання ТОВ «Фіннесто»актів приймання-передачі товару та інших документів (стор. 11 акту), відповідач вважає, що не встановлено факту передачі товарів та послуг (послуги не є предметом спірних операцій), а всі угоди з ТОВ «Фіннесто»є нікчемними та, відповідно, податкова накладна по відносинам з позивачем не може бути прийнята до уваги як первинний документ, який підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту позивача суми ПДВ у розмірі 105 834 грн. При цьому, з наданих ДПІ до справи документів вбачається наявність у ТОВ «Фіннесто»директора та бухгалтера.

Інших підстав в обґрунтування оскаржуваного рішення акт перевірки не містить.

Тобто, фактично доводи відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення ґрунтуються на актах перевірок та визначених в них обставинах взаємовідносин контрагента позивача з третіми особами контрагентами контрагента), з якими позивач не вступав у господарські відносини.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК СІБУР»зареєстровано 18.10.2005 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією та присвоєно ідентифікаційний номер 33741900. Підприємство зареєстровано за адресою: м. Київ, пл. Дружби Народів, 6.

Позивач взятий на облік в органах ДПС 20.10.2005 за № 7217 та станом на час проведення перевірки перебував на податковому обліку.

До основних видів діяльності позивача віднесено будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання, а також монтаж та встановлення збірних конструкцій, оптова торгівля будівельними матеріалами, машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

Кількість працівників, встановлена ДПІ під час перевірки позивача, складає 37 осіб.

Підприємство має основні фонди для забезпечення здійснення своєї діяльності, про що зазначено в Акті перевірки.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва проведено позапланову документальну перевірку діяльності ТОВ «БК СІБУР»при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фіннесто»(код ЄДРПОУ 37242469) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 08.06.2011 № 245/2304/33741900. Актом перевірки визначено, що позивачем надано первинні документи за взаємовідносинами з ТОВ «Фіннесто»(стор.3).

Відповідно до Акту перевірки (стор. 13) встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 на загальну суму 105834,25 грн.

Наведені висновки, як зазначено вище, ґрунтуються на обставинах перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва (акт № 528/23-3/37242469 від 18.05.2011) взаємовідносин ТОВ «Фіннесто»з підприємствами: ТОВ «ТК «Медіатор», ТОВ «Компанія Сонекс Плюс», ПП «Автобуд»та ТОВ «Будінжиніринг-Компані», у звязку з чим відповідач вважає угоду між позивачем та ТОВ «Фіннесто»нікчемною з огляду на те, що у ТОВ «Фіннесто» був відсутній намір на створення правових наслідків за взаємовідносинами (за угодами) з ТОВ «ТК «Медіатор», ТОВ «Компанія Сонекс Плюс», ПП «Автобуд»та ці підприємства не могли виконати свої угоди з ТОВ «Фіннесто», а отже податкові накладні, видані позивачу, як вважає відповідач, є такими, що не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Відповідач, як зазначено вище, в акті перевірки не наводить інших доводів в обґрунтування оскаржуваного рішення та не наводить будь-яких прямих та безпосередніх обставин звязку операцій між операціями третіх осіб з операціями позивача із своїм контрагентом за якими сформовано спірні суми податкового кредиту.

Під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити та навести зв'язок обставин взаємовідносин ТОВ «Фіннесто», ТОВ «ТК «Медіатор», ТОВ «Компанія Сонекс Плюс», ПП «Автобуд» з обставинами взаємовідносин позивача з ТОВ «Фіннесто».

При цьому, як вбачається з акту перевірки контрагента позивача ТОВ «Фіннесто»вбачається, що цей контрагент задекларував податкові зобовязання у спірний період у розмірі, що в декілька раз перевищує суму податкового кредиту, сформованого позивачем за відносинами з цією особою.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

У взаємозвязку з вищенаведеним та щодо суті спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

07 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Фіннесто»укладено договір № 07/12/10П про поставку непродовольчих товарів.

Предметом поставки є непродовольча продукція (будівельні матеріали). Строк дії договору до 06.12.2011 р.

На підтвердження передачі (поставки) товарів під час розгляду справи надано видаткові та податкові накладні, відповідно до яких предметом продажу були, крім іншого, дошка необрізна, труби, сода кальцинована, стояки рудникові, дріт сталевий, цвяхи, солідол і тому подібна продукція, придбання якої (продукції) вкладається в рамки звичайної господарської діяльності позивача. В контексті наведеного позивачем надано наступні накладні:

- в/н № РН-10401 від 04.01.2011 на поставку непродовольчих товарів, а саме на поставку товарів будівельного призначення на загальну суму 222240,00 грн. (ПДВ 37040,00 грн.), у звязку з чим видано п/н № 10401 від 04.01.2011 з тими ж показниками та значеннями;

- в/н № РН-11101 від 11.01.2011 на поставку непродовольчих товарів, а саме на поставку товарів будівельного призначення на загальну суму 180300,00 грн. (ПДВ 30050,00 грн.), у звязку з чим видано п/н № 11101 від 11.01.2011 з тими ж показниками та значеннями;

- в/н № РН-11402 від 14.01.2011 на поставку непродовольчих товарів, а саме на поставку товарів будівельного призначення на загальну суму 232465,50 грн. (ПДВ 38744,25 грн.), у звязку з чим видано п/н № 11402 від 14.01.2011 з тими ж показниками та значеннями.

Позивачем також надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року в якому відображені зазначені вище податкові накладні.

Між сторонами проведено розрахунки, що підтверджується залученими до справи платіжними дорученнями № 1170 від 06.01.2011, № 95 від 06.01.2011, № 104 від 11.01.2011 та № 133 від 14.01.2011 та актом перевірки позивача.

Всього за наведеними операціями сформовано загальну суму податкового кредиту у розмірі 105834,25 грн.

Виходячи з тих підстав та обставин, які покладені податковим органом в основу оскаржуваного рішення, які викладені в акті перевірки, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надала доказів виявлення розбіжностей між даними позивача та контрагента позивача під час поданнями ними звітності та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності).

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму розясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, як зазначено у наведеному розясненні, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд, вирішуючи спір по суті, також виходить з того, що субєкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих підстав, що визначені в акті перевірки.

Враховуючи характер спірних операцій, номенклатуру продукції, що поставлялася, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, не свідчить про нездійснення спірних операцій, не свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Так, контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується сторонами та відповідає даним з офіційного сайту ДПС України, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано, є правомірним.

Вищезгадані податкові накладні видані ТОВ «Фіннесто»позивачу за оподатковуваними операціями за ставкою 20% та відповідають вимогам, встановленим ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано податкової звітності контрагента позивача, а також звітності контрагентів контрагента, про які згадується в акті перевірки позивача відносно відсутності ресурсів для здійснення діяльності та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню зазначених документів з боку ДПІ, які покладені в основу висновків податкового органу та витребовувались судом починаючи з дати постановлення 24.11.2012 р. ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачем в порядку виконання обовязку, передбаченому ч. 2 ст. 71 КАС України, та вищезгаданою ухвалою суду, а також в інших ухвалах, постановлених у судових засіданнях під час розгляду справи, не надано доказів відсутності у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів (звітність, у т.ч. з податку на прибуток, ПДФО, екологічного податку), доказів підписання первинних документів за спірними операціями не уповноваженими особами та не доведено наявності обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів.

При цьому, суд також враховує, що акти перевірок та визначені в них обставини взаємовідносин ТОВ «Фіннесто»з іншими підприємствами - ТОВ «ТК «Медіатор», ТОВ «Компанія Сонекс Плюс», ПП «Автобуд», які стосуються виключно відносин лише цих третіх осіб, не мають правового значення при вирішенні даної справи, не спростовують факту поставки товарів за розглядуваними вище операціями ТОВ «Фіннесто»з позивачем.

Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б обєктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка повинна була бути у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня (згідно акту перевірки у контрагента з керівного складу рахувався директор та бухгалтер). Виходячи з характеру спірних операцій, представник відповідача під час розгляду справи не довів необхідності наявності у контрагента позивача складських ресурсів.

При цьому, суд також відзначає, що в акті перевірки контрагента позивача по суті зазначено про неможливість проведення перевірки контрагента внаслідок ненадання документів контрагентом позивача, що, однак, само по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Окрім того, в контексті доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд зазначає, що у разі суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України такий договір визнається недійсним судом. Проте, ДПІ не надано рішення суду, яким вищезгаданий договір визнано недійсним та суд під час розгляду справи не вбачає правових підстав вважати договір між позивачем та його контрагентом нікчемним.

В даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями. При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема у разі недекларування податкових зобовязань, за загальним правилом не є самостійною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК СІБУР»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському міста Києва від 23.06.2011 № 0000562304.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «БК «Сібур»3,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кармазін О.А.

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2012 р.