Постанова № 21737185, 08.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2012 року 11:13 № 2а-18063/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.10.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.01.2011 р. № 88/9/10-008)

від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність від 27.10.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Консалтингова компанія «Група Рост»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог:Товариство з обмеженою відповідальністю

«Снайпер Медіа»

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 р. № 0000962306,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост»з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 р. № 0000962306, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 259933 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Снайпер Медіа»з придбання послуг по підбору персоналу за період червня 2011 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в основу висновків ДПІ покладено відомості за актом перевірки контрагента позивача, а також дані податкової звітності, відомості автоматизованих баз даних податкової служби, які, на думку позивача, не є документами, повязаними з нарахуванням і сплатою податків, а тому не можуть бути використані під час проведення перевірки.

Окрім того, позивач зазначає, що операції по підбору персоналу були контрагентом фактично виконані, на підтвердження чого під час перевірки було надано акти, копію договору, копії рахунків фактур, звітів, а отже податковий кредит, як зазначає позивач, сформовано правомірно.

У взаємозвязку з наведеним та відносно висновків експерта щодо підписання первинних документів за спірними операціями іншою, ніж директор контрагента, особою, позивач зазначає, що висновки експерта були відсутні під час проведення перевірки, а надані не стосуються періоду виконання спірних операцій.

ДПІ в обґрунтування законності оскаржуваного рішення зазначає, що спірні операції контрагентом позивача фактично не виконувались, на цьому підприємстві працювала лише 1 особа - директор, який фізично не міг виконувати одночасно, протягом трьох днів, обсяг робіт із кількасот співбесід, оформлення, договорів, наказів, трудових книжок. Контрагент позивача, як зазначає ДПІ, не мав адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних операцій, спірні операції (угоди) є нікчемними, як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства та спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Внаслідок «безтоварності»спірних операцій позивач, як зазначає ДПІ, не мав права на формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 22.12.2011 р., крім іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача контрагента позивача ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки рішення по справі може вплинути на структуру податкових зобовязань цієї особи. У контрагента позивача витребувано всі наявні первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост», зокрема: докази фактичного надання послуг; докази наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, а саме - для надання послуг по відбору персоналу; докази працевлаштування за участю контрагента осіб, які були відібрані із зазначенням конкретних прізвищ вказаних осіб; докази проведення робіт по відбору персоналу (надання оголошення про вакансії, докази опитування кандидатів на вакантні посади, результати опитування чи тестування, резюме (анкети) таких осіб тощо); рахунки-фактури; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості, тощо. На час розгляду справи вимоги зазначеної ухвали суду були виконані частково, зокрема, надано ті самі документи, що і позивачем: договір, акти, податкові накладні, рахунки.

У судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що спірні операції виконувались директором підприємства самостійно, ці операції є реальними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства (з ПДВ) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.11.2011 р. № 612/23-06/34348339 (далі Акт перевірки) та прийнято оскаржуване рішення.

В Акті перевірки зазначено, що за перевірений період позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 305533 грн. Перевіркою встановлено його завищення на 259933 грн.

ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно з актом перевірки ТОВ «Снайпер Медіа»від 22.09.2011 р. № 1080/3/23-40-37033120, який складений та наданий відповідачу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням. В акті перевірки контрагента позивача зазначено, що при проведенні аналізу податкової звітності встановлено ознаки фіктивності цього підприємства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 09.09.2011 р. № 1524 відносно податкової звітності контрагента позивача, зроблено висновок, що досліджувані в звітних документах підписи виконані від імені директора ТОВ «Снайпер Медіа»ОСОБА_4 іншою особою.

Також встановлено відсутність у зазначеного підприємства адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних операцій та проведення безтоварних операцій, проведених з метою штучного формування податкового кредиту. Відтак, відповідач в акті перевірки приходить до висновку, що у позивача не було підстав для формування спірних сум податкового кредиту, оскільки фактично операції цим контрагентом на користь позивача не виконувались, а первинні документи підписані невідомою особою, іншою ніж директор ТОВ «Снайпер Медіа», доказів уповноваження якої не надано, а отже ці документи не мають юридичного значення для цілей формування податкового кредиту. За висновком ДПІ встановлено порушення п. 198.2., 198.3., 198.6., 201.2. ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. на суму 259933 грн.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі та витребування доказів, що мають значення для справи, ДПІ у Голосіївському району м. Києва надало акт від 22.09.2011 р., а також надало відомості, відповідно до яких та згідно звіту ф. 1-ДФ, у спірному періоді на ТОВ «Снайпер Медіа»працювала 1 особа (у другому кварталі 2011 року).

У взаємозвязку з вищенаведеним та відносно суті спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

05 травня 2011 року між ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»(Замовник) та ТОВ «Снайпер Медіа»(код з ЄДР 37033120; адреса на час укладання договору: 30369, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25) укладено договір № 05-05/8.

На час розгляду справи місцезнаходження контрагента позивача: 83017, м. Донецьк, Калінінський район, вул. Цусимська, 29-А, офіс 322, інформація щодо чого розміщена в ЄДР.

Згідно з умовами цього договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по підбору персоналу для замовника на території України.

Виконавець зобовязується здійснити підбір персоналу відповідно до кваліфікаційних вимог Замовника.

Згідно з п. 2.1.2. договору підбір та своєчасна заміна персоналу здійснюється за письмовою вимогою замовника, що, відповідно, передбачає подання замовником виконавцю відомостей (заявок) щодо необхідної кількості персоналу, кваліфікаційних та інших вимог до персоналу.

Договором передбачено інформування замовником виконавця про зміст заходів, що виконується персоналом (п.2.2.4.).

Замовник, крім того, повинен забезпечувати виконавця інформаційними матеріалами, для проведення роботи із цільовими аудиторіями (п. 2.2.5.).

Між сторонами складено акти надання послуг, в яких номенклатура поставки визначена як «Послуги по підбору персоналу», без будь-якої деталізації кількості персоналу, персоніфікації цього персоналу, без визначення кваліфікації працівників та посад.

Зокрема, сторонами складено наступні акти: від 07.06.2011 року на загальну суму 138600,00грн., у т.ч. ПДВ 23100 грн.; від 07.06.2011 року на загальну суму 111400 грн., у т.ч. ПДВ 18566,67 грн. від 08.06.2011 року на загальну суму 136200,00 грн., у т.ч. ПДВ 22700,00 грн.; від 08.06.2011 року на загальну суму 214400,00грн., у т.ч. ПДВ 35733,33грн.; від 09.06.2011 року на загальну суму 208500,00грн., у т.ч. ПДВ 34750,00 грн.; від 09.06.2011 року на загальну суму 193000,00 грн., у т.ч. ПДВ 32166,67 грн.; від 09.06.2011 року на загальну суму 164800,00 грн., у т.ч. ПДВ 27466,67 грн.; від 09.06.2011 року на загальну суму 218700,00 грн., у т.ч. ПДВ 36450,00 грн.; від 09.06.2011 року на загальну суму 174000,00 грн., у т.ч. ПДВ 29000,00 грн.

Таким чином, протягом трьох днів (з 7.06.2011 р. по 09.06.2011 р.) позивачу направлено персоналу, вартість послуг по підбору якого та інших послуг склала 1 559 600,00 грн. з ПДВ.

Податковий кредит за червень 2011 року на суму ПДВ 259933,34 грн. сформовано позивачем на підставі наступних податкових накладних, в яких номенклатура поставки визначена як «Послуги по підбору персоналу для Замовника»: №706 від 07.06.2011 року на суму ПДВ - 23100,00 грн.; №707 від 07 .06.2011 року на суму ПДВ - 18566,67 грн.; №801 від 08.06.2011 року на суму ПДВ - 22700,00 грн.; №802 від 08.06.2011 року на суму ПДВ - 35733,33 грн.; №902 від 09.06.2011 року на суму ПДВ - 34750,00 грн.; №903 від 09.06.2011 року на суму ПДВ - 32166,57 грн.; №904 від 09.06.2011 року на суму ПДВ - 27466,67 грн.; №905 від 09.06.2011 року на суму ПДВ - 36450,00 грн.; № 906 від 09.06.2011 року на суму ПДВ - 29000,00 грн.

Оплата проведена відповідно до рахунків: від 07.06.2011 року №06707 на загальну суму 111400,00грн.; від 08.06.2011 року №06801на загальну суму 136200,00грн.;від 08.06.2011 року №06802 на загальну суму 214400,00грн.; від 09.06.2011 року №06903 на загальну суму 208500,00грн.; від 09.06.2011 року №06904 на загальну суму 193000,00грн.; від 09.06.2011 року №06905 на загальну суму 164800,00грн.; від 09.06.2011 року №06906 на загальну суму 218700,00грн.; від 09.06.2011 року №06907 на загальну суму 174000,00грн.

Під час розгляду справи позивачем надано звіти «Про надані послуги та виконання роботи», які, як вбачається з Акту перевірки, під час її проведення не надавались податковому органу.

Так, у звіті від 09.06.2011 р. зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) складання детальних звітів по кожному успішному кандидату ціна з ПДВ 33600 грн., (2) складання посадових інструкцій на кожну посаду кількість наданих послуг 547 по ціні 150 грн., загальною вартістю 98460 грн. з ПДВ; (3) курєрські послуги вартістю 9540 грн. з ПДВ; (4) складання квартально звітності на суму 32400 грн. з ПДВ.

Згідно іншого звіту від тієї ж дати (від 09.06.2011 р.) зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) оформлення та ведення трудових книжок: кількість наданих послуг 295, ціна за одиницю 25 грн., загальна вартість з ПДВ 8850 грн., (2) заключення трудових договорів: кількість: 295, по ціні 90 грн. на загальну суму 31860 грн. з ПДВ; (3) оформлення наказів: кількість 603 по ціні 70 грн. на загальну суму 50652 грн. з ПДВ; (4) проведення співбесід з потенційними кандидатами: кількість 300 по ціні 215 грн. на загальну суму 77400 грн. з ПДВ; (5) курєрські послуги вартістю 3918 грн. з ПДВ; (6) агентська комісія: кількість 295 по ціні 130 грн. загальною вартістю 4602 грн. з ПДВ.

Згідно з іншим звітом від 09.06.2011 р. зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) підбір персоналу (рекрутинг): кількість 295 по ціні 450 грн. на загальну суму 159300 грн. з ПДВ; (2) курєрські послуги вартістю 5500 грн.

Згідно із звітом від цієї ж дати (від 09.06.2011 р.) зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) заміна персоналу: кількість 340 по ціні 425 грн. вартістю з ПДВ 173400 грн.; (2) оформлення наказів: кількість 225 по ціні 70 грн. вартістю з ПДВ 18900 грн.; курєрські послуги вартістю 700 грн. з ПДВ.

За іншим звітом від 09.06.2011 р. зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) термінова заміна персоналу: кількість 200 по ціні 850 грн. вартістю 204000 грн. з ПДВ; (2) курєрські послуги: вартістю 4500 грн. з ПДВ.

За звітом від 08.06.2011 р. зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) заміна персоналу: кількість 308 по ціні 425 грн. на загальну суму з ПДВ 157080 грн.; (2) курєрські послуги на суму 1628 грн. з ПДВ; (3) місячна агентська комісія кількість 357 по ціні 130 грн. на суму 55692 грн. з ПДВ.

Згідно з іншим звітом від 08.06.2011 р. зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) підбір персоналу (рекрутинг): кількість 102 по ціні 450 грн. на суму з ПДВ 55080 грн.; (2) оформлення та ведення трудових книжок: кількість 187 по ціні 25 грн. вартістю з ПДВ 5610 грн.; (3) курєрські послуги на суму 3666 грн. з ПДВ; (4) сдача місячної звітності на суму 9600 грн. з ПДВ; (5) оформлення наказів 102 по ціні 70 грн. вартістю 8568 грн.; (6) підготовка та заключення трудових договорів: кількість 497 по ціні 90 грн. вартістю з ПДВ 53676 грн.

Згідно із звітом від 07.06.2011 р. зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) підбір персоналу (рекрутинг): кількість 170 грн. по ціні 450 грн. вартістю з ПДВ 91800 грн.; (2) оформлення та ведення трудових книжок: кількість 360 по ціні 25 грн. вартістю з ПДВ 10800 грн.; (3) курєрські послуги вартістю 6360 грн.; (4) місячна агентська комісія: кількість 190 грн. по ціні 130 грн. вартістю з ПДВ 29640 грн.

Згідно з іншим звітом від цієї ж дати зазначено про надання позивачу наступних послуг: (1) підбір персоналу: кількість 85 по ціні 450 грн. вартістю з ПДВ 45900 грн.; (2) сдача місячної звітності вартістю 18720 грн. з ПДВ; (3) курєрські послуги вартістю 4000 грн. з ПДВ; (4) оформлення наказів: кількість 445 по ціні 70 грн. вартістю з ПДВ 37380 грн.; (підготовка та заключення трудових договорів: кількість 50 по ціні 90 грн. вартістю 5400 грн. з ПДВ.

Вирішуючи спір по суті суд, з урахуванням наведених вище обставин взаємовідносин сторін спірних операцій, виходить з наступного.

Зокрема, відносно обліку та документального підтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У взаємозвязку з вищенаведеним, слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.183. ПК України послуга з надання персоналу, це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Правовідносини, повязані з формуванням податкового кредиту з ПДВ регулюються з урахуванням наступних норм ПК України (в редакції на час здійснення спірних операцій та декларування їх результатів).

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Таким чином, аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру та умов угоди, тощо) та підтверджують їх фактичне виконання; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка видана особою, яка здійснювала реальне постачання товарів/послуг покупцю при дотриманні вимог щодо наявності обовязкових реквізитів у податковій накладній.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства повязують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг з ПДВ.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, а відтак і наявності у позивача підстав для правомірного формування спірних сум податкового кредиту. Зокрема, в даному випадку під час розгляду справи на підтвердження обставин фактичного виконання спірних операцій не надано належних та допустимих доказів та інших матеріалів, які у звичайній діловій практиці супроводжують та в сукупності підтверджують реальність поставок послуг такого роду (з підбору та надання персоналу).

Так, як зазначено вище, складені за спірними операціями акти надання послуг містять загальне знеособлене посилання про виконання «послуг по підбору персоналу». Зазначені акти не містять будь-якої ідентифікації, персоніфікації персоналу та деталізації його кількості, який, як зазначає позивач, направлявся на його адресу, не містять інформації щодо кваліфікації працівників та найменування посад щодо цих осіб, необхідність наявності відомостей щодо чого випливає із змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з положень ст. 1, частин 1 і 2 ст. 3, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виходячи з цього, надані акти не можуть вважатися первинним документами, що підтверджують реальне виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Окрім цього, під час розгляду справи від сторін спірних операцій не надано відомостей та документів, які витребовувалися виходячи із змісту Звітів про виконання, а саме: (1) документально оформленого персоніфікованого переліку осіб, які направлялися виконавцем замовнику, спеціальностей, посад на роботу на яких направлялися особи; (2) детальних звітів по кожному успішному кандидату, про складання яких зазначено у звітах; (3) посадових інструкцій на кожну посаду, про складання кількасот яких (547) також йдеться у звітах; (4) будь-яких первинних документів (квитанції, накладні) щодо виконання курєрських послуг, про надання яких йдеться у звітах; (5) копій або зразків квартальної звітності, про виконання послуг щодо чого також йдеться у звітах; (6) копій трудових договорів, про складання кількасот яких йдеться у звітах; (7) наказів, про оформлення кількасот яких йдеться у звітах; (8) документального підтвердження (анкет, тощо) проведення співбесід з потенційними кандидатами та підбору персоналу, про проведення кількасот яких (співбесід) йдеться у звітах.

Виходячи з того, що у контрагента працювала лише одна особа керівник, є очевидною фізична неможливість здійснення оформлення в один день (на протязі вищезгаданих трьох днів) кількасот трудових книжок (за звітами 842), трудових договорів (842), а також наказів (за звітами 1375) і посадових інструкцій (547), що вказує на неможливість виконання спірних операцій контрагентом позивача та про не здійснення спірних операцій.

Окрім того, під час розгляду справи не надано: (1) заявок на підбір та заміну персоналу, як-то передбачено п. 2.1.2. договору; (2) відомостей про інформування замовником виконавця про зміст заходів, що виконується персоналом, як-то передбачено п.2.2.4. договору; (3) копій або зразків інформаційних матеріалів, які згідно з п. 2.2.5. договору замовник забезпечує виконавця для проведення роботи із цільовими аудиторіями.

Що стосується наданого позивачем списку звільнених за червень 2011 р. по ТОВ «КК «Група Рост»в кількості 219 осіб, слід зазначити, що лише 10-ть осіб з цього списку звільнені в період надання послуг, а інші поза цим строком. При цьому, цей список не є доказом виконання контрагентом позивача послуг на користь позивача, оскільки не містить будь-якої інформації щодо цього. Що стосується списку прийнятих за червень 2011 р. осіб, слід зазначити, що загальна кількість зазначених у ньому осіб 41, серед яких лише 24 особи прийняті в період з початку червня 2011 р. по 09.06.2011 р. З цього звіту не вбачається, що спірні операції виконувались на користь позивача ТОВ «Снайпер Медіа».

Що стосується наданих позивачем звітів до пенсійного фонду по ТОВ «КК «Група Рост»(Таблиця 5. Трудові відносини застрахованих осіб), оборотно-сальдових відомостей по рахунку 66 «співробітники»(щодо нарахування заробітної плати), податкових розрахунків ф. 1-ДФ, слід зазначити, що ці документи не є підтвердженням направлення контрагентом позивачу персоналу та не підтверджують фактичне виконання спірних операцій на користь позивача з боку ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки не містять інформації щодо цього.

З приводу наданого позивачем Звіту про надання послуги та виконання робіт для ТОВ «Комфі-Трейд»у період червня 2011 року, відносно якого позивач зазначив, що направлений до нього третьою особою персонал надалі направлявся до зазначеного підприємства і, таким чином, на думку позивача, цей звіт підтверджує виконання контрагентом позивача спірних операцій на користь останнього, суд зазначає, що цей звіт не містить будь-якої інформації, яка б повязувала цей звіт та відносини позивача з ТОВ «Комфі-Трейд»із спірними операціями, а отже цей звіт не може бути доказом виконання спірних операцій третьою особою на користь позивача.

Відносно пояснень представника третьої особи та наданих ним на підтвердження виконання спірних операцій документів, суд зазначає, що представником надано бланк зобовязань про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації, бланк Особового листка з обліку кадрів, бланк заяви про прийняття на роботу до позивача, бланк наказу про прийняття на роботу до позивача, самі по собі, як бланки, які не містять інформації щодо предмету доказування у даній справі, не є підтвердженням виконання спірних операцій на користь позивача.

Щодо наданих позивачем копій заяв про прийняття на роботу та звільнення, наказів за цими заявами, суд зазначає, що жоден з цих документів не містить будь-якої згадки про те, що ці особи пройшли співбесіду у третьої особи та були ним направлені на роботу до позивача, а також не містять будь-якої інформації, яка б повязувала ці відносини (щодо прийняття на роботу та звільнення) з третьою особою контрагентом позивача за спірними операціями.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми ПК України повязують можливість правомірного формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ і, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для законного формування спірних сум податкового кредиту, що, в свою чергу, зумовлює висновок про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкового кредиту. Складання первинних документів з метою оформлення «безтоварних»операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів, які не мають юридичного значення для цілей формування податкового кредиту та не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту. При цьому, судом не береться до уваги наданий відповідачем висновок експерта, як такий, що не стосується спірного періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а відтак підстав для його скасування не має у звязку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 р. № 0000962306 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2012 р.