Постанова № 21737191, 08.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2012 року 10:16 № 2а-17986/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: Абрамський М.В. (керівник, діє на підставі статуту); ОСОБА_2 (довіреність № 851/11 від 19.12.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 10.01.2012 р. № 61/9/10-009); ОСОБА_4 (довіреність від 07.02.2012 р. № 528/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 р. № 0000082201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Кредитна спілка «Українська кредитно-фінансова група»(далі КС або Кредитна спілка) з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 р. № 0000082201, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем «податок на прибуток фінансових установ, розташованих на території України, за винятком страхових організацій»на 1 642 900 грн. за основним платежем та 410 725 грн. за штрафними санкціями, яке ухвалено згідно з п/п. 54.3.2., абз. 1 п. 123.1. ПК України за порушення п/п. 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач зазначає, що кредитною спілкою залучалися депозити від членів кредитної спілки, які у свою чергу на умовах кредиту надавалися іншим членам спілки. У той же час, враховуючи складну фінансову ситуацію з поверненням кредитів та, відповідно, депозитів, кредитна спілка укладала угоди з переведення боргу та уступки вимоги (відносно залучених від членів спілки депозитів та виданих членам спілки кредитів), за якими в кінцевому результаті, внаслідок заміни боржника та кредитора по кредитним та депозитним операціям, а також переходу прав, зобовязання КС відносно кредитора (члена спілки, що розмістив кошти на депозиті) вважалися виконаними за рахунок передачі кредитору прав до боржника (члена спілки, який отримав кредит) за кредитним договором, а кредитор КС, відповідно, отримував задоволення відносно зобовязань з повернення депозиту вже від боржника КС.

Таким чином, як зазначає позивач, ніякого доходу, додаткових активів від проведення зазначених операцій щодо заміни кредитора та боржника за кредитними та депозитними договорами, спілкою не отримувалось ні фактичним, ні теоретичним, ні бухгалтерським шляхом. Позивач зазначає, що під час аналізу ДПІ спірних угод, внаслідок помилкового тлумачення співвідношення економічної та правової суті угод з відступлення права вимоги / переведення боргу та факторингу, податковий орган прийшов до помилкового висновку про визнання спірних операцій з переведення боргу факторинговими, про нікчемність угод з переведення боргу та нарахування у звязку з цим податкових зобовязань, вважаючи результат вчинення наведених операцій доходом позивача, отриманим з інших джерел, ніж то передбачено податковим законодавством.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в акті перевірки та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення, на думку ДПІ, є законним та обґрунтованим.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Кредитна спілка «Українська кредитно-фінансова група»(далі Кредитна спілка) зареєстрована у статусі юридичної особи 10.01.2006 р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (код з ЄДР 33948213) за адресою: 03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 14 офіс 7.

Згідно з довідкою з органів статистики позивач за організаційно-правовою формою, як зазначено вище, є кредитною спілкою та до видів діяльності віднесено надання кредитів (за КВЕД 65.22.0).

Кредитна спілка зареєстрована платником податків 20.01.2007 р. за № 32499, про що їй видано довідку форми № 4-ОПП.

Відповідно до рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.03.2006 р. за № 52 Кредитну спілку внесено до реєстру неприбуткових організацій з ознакою 0010.

В контексті наведеного, сторонами визнається та не заперечується, що порядок оподаткування КС регламентувався у спірний період з урахуванням положень п/п. «в»п/п. 7.11.1., п/п. 7.11.4. Закону про прибуток, відповідно до яких від оподаткування звільняються доходи кредитних спілок, отримані у вигляді: (1) коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством; (2) доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань; (3) дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Щодо дозвільних рішень відносно діяльності позивача, як кредитної спілки, слід також зазначити, що згідно з розпорядженням Держфінпослуг № 5560 від 04.04.2006 р.схвалено рішення директора департаменту нагляду за кредитними установами від 30.03.2006 N 2935 щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про набуття статусу фінансової установи кредитною спілкою "Українська кредитно-фінансова група".

12.06.2006 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України позивачу видано ліцензію № 294653 (строком дії з 08.06.2006 р. по 08.06.2009 р.) на вид діяльності надання фінансових послуг (діяльність кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки).

Згідно розпорядження Держфінпослуг від 23.04.2009 р.№ 271 схвалено рішення члена Комісії - директора департаменту нагляду за кредитними установами від 16 квітня 2009 року N 280-Л про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки кредитній спілці "Українська кредитно-фінансова група" (код за ЄДРПОУ 33948213, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 17) у зв'язку з невиконанням нею вимог пункту 6.13 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003 N 125, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2003 за N 1115/8436.

У взаємозвязку з наведеним слід додати, що відповідно до п. 2.1. Статуту, Кредитна спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з п.2.2. Статуту, завдання Кредитної спілки полягає у задоволенні потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг шляхом здійснення діяльності, передбаченої підрозділом пять статуту.

У підрозділі 5 Статуту визначено, що для досягнення мети, зазначеної у п. 2 Статуту, кредитна спілка: приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки; надає кредити своїм членам; залучає внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі; виступає поручителем виконання членом спілки зобовязань перед третіми особами; розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків та здійснює інші функції.

Згідно з п. 18.1. Статуту, майно кредитної спілки формується за рахунок, крім іншого: вступних, обовязкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитний рахунок); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності.

Відповідно до п. 27.1. Статуту, внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо (п. 26.2. Статуту). Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Держфінпослуг.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірки Кредитної спілки за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 04.04.2011 р. № 55/1-22-01-33948213.

Відповідно до акту перевірки при проведенні перевірки фактично отриманих та задекларованих Кредитною спілкою доходів «з інших джерел», що підлягають оподаткуванню за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено заниження валового доходу на загальну суму 6571600 грн., у т.ч. за 1 кв. 2010 р. у сумі 29734 грн., за півріччя 2010 року у сумі 4137422 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 6400933 грн., за 2010 рік у сумі 6571600 грн.

В контексті наведеного в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що Кредитна спілка укладала договори по переведенню боргу, які по своїй економічній суті є факторинговими договорами. А саме: згідно договору на залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання від 30.05.2008 р. № КВ-02158/1910, укладеного між Кредитною спілкою та члена спілки ОСОБА_5, член КС спілки вносить внесок, а Кредитна спілка приймає на умовах строковості, зворотності та платності в розмірі 10005,00 грн. на строк, початком якого є дата внесення внеску, а закінчення 30.06.2009 року.

У той же час, відповідно до кредитного договору від 30.04.2009 р. № ОБ-123/2506, укладеного між Кредитною спілкою та членом спілки ОСОБА_6, КС надає позичальнику кредит у сумі 4921,25 грн. Згідно з п. 3.1. договору плата за користування кредитом (проценти) становлять 0,1478% річних від суми залишку кредиту на кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту. Згідно розрахунку нарахування відсотків за користування кредитом та подвійного відсотка за несвоєчасну сплату члена кредитної спілки ОСОБА_6, по кредитному договору станом на 26.03.2010 р. загальна заборгованість становить 9579,53 грн. (залишок по кредиту у сумі 4921,25 грн. та процентах у сумі 4658,28 грн.).

В подальшому, як зазначено в акті перевірки, між КС та ОСОБА_5 був укладений договір про переведення боргу від 16.06.2010 р. № 144 згідно умов якого цедент КС (Первісний кредитор) та цессіонарій ОСОБА_5 (Новий кредитор) уклали договір про наступне. Відповідно до п. 1 договору, первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.04.2009 р. № ОБ-123/2506, а новий кредитор приймає право вимоги до ОСОБА_6 Згідно з п. 2 договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно п. 7 Договору за передане право вимоги до Боржника за кредитним договором від 30.04.2009 р. № ОБ-123/2506, новий кредитор уступає всі права власника за депозитним договором від 30.05.2008 р. № КВ-02158/1910 первісному кредитору, а саме у розмірі 8205 грн.

Тобто, як зазначено в акті перевірки, КС (1) передає право вимоги за кредитним договором та (2) отримує за це грошові кошти у вигляді депозитного вкладу.

З посиланням на ст. 1077 1079 ЦК України, п/п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Розпорядження Держфінпослуг № 231 від 03.04.2009 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», ДПІ зазначає, що до фінансових послуг факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами: (1) фінансування клієнтів - субєктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; (2) набуття відступленого права грошової вимоги, у т.ч. права вимоги, яке виникне в майбутньому до боржників субєктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; (3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у т.ч. шляхом дисконтування суми боргу, розподіл відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

У взаємозвязку з наведеним ДПІ зазначає, що згідно розпорядження Держфінпослуг № 5885 від 08.06.2008 р. схвалено рішення директора департаменту нагляду за кредитними установами від 05.06.2006 N 3151-Л про видачу ліцензії лише на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки кредитній спілці "Українська кредитно-фінансова група".

Враховуючи наведене, ДПІ вважає, що здійснення операцій відступлення права вимоги (факторингових операцій) КС фізичним особам (контрагентам) суперечить законодавству.

Надалі, з посиланням на ст. 202, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 5 с. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України вважає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оскільки, як зазначає ДПІ, під час вчинення КС правочину в рамках укладання договорів про переведення боргу, які за своєю суттю є факторинговими договорами, не додержані вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, такий правочин є нікчемним. Отже, кошти за депозитними вкладами, які залишились у розпорядженні КС, є доходами з інших джерел. Згідно з п. 4.1.6. Закону про прибуток валовий дохід включає доходи з інших джерел. Таким чином, в порушення зазначеної норми КС, на думку ДПІ, занижено валовий дохід як зазначено вище та, відповідно, занижено податок всього на 1642900 грн., у т.ч. 1 кв. 2010 р. 7434 грн., за півріччя 2010 р. 1034356 грн., за 3 квартали 2010 р. 1600233 грн., за 2010 рік - 1642900 грн., що складає спірну суму податкових зобовязань (за основним платежем) за оскаржуваним рішенням.

За результатами перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Відтак, позиція податкового органу за Актом перевірки фактично зводиться до того, що укладені договори «переводу боргу»є факторинговими договорами, а оскільки у КС відсутнє право на проведення такого роду операцій, зазначені договори є нікчемними, внаслідок чого депозити набули статусу доходів «з інших джерел», які підлягають оподаткуванню на загальних підставах, що в даному випадку, на думку ДПІ, не забезпечено позивачем.

Виходячи з тих підстав, які покладені податковим органом в основу оскаржуваного рішення та вирішуючи у звязку з цим спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, в контексті спірних відносин, сторонами визнається та не заперечується, що аналогічні умови вищезгаданих договорів викладені в інших договорах про «переведення боргу», перелік та відомості щодо яких визначено в додатку до акту перевірки, який доданий до матеріалів справи, відносно яких здійснювалась перевірка з питань оподаткування результатів цих операцій та сформовані висновки податкового органу, а також те, що учасниками всіх розглядуваних в акті перевірки операцій є члени спілки - фізичні особи, які не є субєктами підприємницької діяльності, які вносили депозити та які отримували кредити, а також визнаються суми кредитів/депозитів, відсотків, які були задіяні під час виконання спірних операцій, розмір та характер відступлених вимог/переведеного боргу.

Тобто, сторонами визнаються вихідні дані, які покладені в основу висновків акту перевірки та розрахунку податковим органом податкових зобовязань.

При цьому, відповідачем не заперечується, що згідно п. 5.5. кредитних договорів, зразок яких є додатком № 4 до Положення «Про фінансові послуги»кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група», всі права та обовязки позичальника щодо цього договору можуть перейти до третьої особи.

У свою чергу щодо договорів «про переведення боргу»слід зазначити, що відповідно до умов цих договорів, зміст яких, як зазначено вище, не заперечується сторонами, та в якості прикладу укладання якого позивачем надано договір № 25 від 16.04.2010 р. з ОСОБА_7, передбачено, що Первісний кредитор (Кредитна спілка) здійснює відступлення права вимоги за кредитними договорами (Основний договір), а Новий кредитор (член спілки - фізична особа, яка не є субєктом господарювання) приймає право вимоги до фізичної особи члена спілки (Боржника). До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобовязаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на день укладання цього договору. За цим договором Новий кредитор набуває право (замість первісного кредитора) вимагати від Боржників належного виконання зобовязань, а саме: сплати заборгованості. Право вимоги підтверджується довідкою з бухгалтерії Первісного кредитору. Пунктом 5 розділу «Предмет договору»також передбачено, що в порядку та на умовах, визначеним договором «Про переведення боргу», Сторони заміняють Боржника (переводять борг) за депозитним договором на Нових боржників в межах суми, що складається з «тіла»депозиту та відсотків, якими є отримувачі кредиту. Пунктом 6 договору зазначається, що він укладений сторонами на підставі письмової згоди Кредитора (по відношенню до кредитної спілки за договором депозиту). Новий кредитор не заперечує проти переведення боргу, що підтверджується його листом, який є додатком до договору. Пунктом 7 договору передбачено, що за передане право вимоги до Боржника за Основним договором (за кредитним договором) Новий кредитор уступає всі права власника та інші права передбачені ЦКУ за депозитним договором Первісному кредитору. Згідно п. 8 цього договору первісний кредитор передає (уступає) новому кредитору всі права кредитора за кредитним (основним) договором до боржника КС.

При цьому, згідно з п. 21. договору, відповідальність та зобовязання сторін за депозитним договором, тобто щодо повернення депозиту, вважається виконаною.

Сторонами не заперечується, що на укладання зазначених договорів отримані згоди кредиторів та боржникам направлено повідомлення про переведення боргу.

Проаналізувавши зміст вищезгаданого договору «Про переведення боргу», який є аналогічним у всіх інших випадках щодо обставин визначення спірних сум податкових зобовязань, що визнається сторонами, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем укладено низку договорів, які мають елементи близьких за наслідками виконання правочинів (відступлення права вимоги, переведення боргу, тобто щодо заміни кредитора та щодо заміни боржника), суть яких полягає у проведення операцій із заміни сторін у зобовязаннях за кредитними та депозитними договорами. В кінцевому результаті, внаслідок заміни боржника та кредитора по кредитним та депозитним операціям, а також переходу прав, зобовязання КС за депозитним договором перед кредитором (членом спілки, що розмітив кошти на депозиті) виконувались за рахунок передачі кредитору прав до боржника (члена спілки, який отримав кредит) за кредитним договором, а кредитор, відповідно, отримував задоволення відносно зобовязань з повернення депозиту вже від боржника спілки, який отримав кредит у КС. В результаті цих операцій, позивач не отримував будь-яких інших або додаткових вигод, крім того, що внаслідок вчинення спірних операцій його зобовязання за депозитним договором (з повернення депозиту) були виконані за рахунок передачі кредитору (за депозитним договором з КС) прав до боржника КС за кредитним договором.

У взаємозвязку з наведеним та відносно доводів ДПІ, що зазначені вище угоди «про переведення боргу»є факторинговими операціями, право на проведення яких позивач не мав, у звязку з чим вони є нікчемними, внаслідок чого та за результатами виконання договорів «про переведення боргу»КС отримано вигоди «з інших джерел», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка, це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього закону кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки; виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами; розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків; залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення; надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу; виступає членом платіжних систем; оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту; провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», до фінансових послуг, які надаються фінансовими установами, віднесено факторинг.

З урахуванням положень п. 12. ч. 1 ст. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 28 цього Закону, пунктом 14 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року № 41 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.09.2003 р. за № 797/8118 (із наступними змінами), визначено, що якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу.

Відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

У свою чергу, відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231, зареєстрованого в Мінюсті України 23.04.2009 р. за № 373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено:

сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, за субєктним складом операції факторингу передбачають, що стороною такої операції є субєкт господарювання, тобто юридична особа або фізична особа підприємець.

В даному випадку, сторонами спірних операцій, як визнається відповідачем та позивачем, є фізичні особи члени КС, які не є субєктами господарювання, а отже спірні операції за субєктним складом, а також за характером та суті операцій, не можуть бути кваліфіковані як факторингові операції, оскільки не відповідають сукупності вищенаведених кваліфікуючих ознак, притаманним сутності операцій з факторингу.

Відтак, з урахуванням наведеного в сукупності, суд відносно спірних операцій приходить до висновку, що КС не здійснювала операцій, які не є дозволеними для неї, та за результатами виконання договорів «про переведення боргу»(операцій із заміни боржника/кредитор) КС не отримувала вигод, які відсутні у переліку доходів, зазначених у п/п. 7.11.4. Закону про прибуток, не отримувала коштів на депозитному рахунку, на чому наголошує ДПІ в Акті перевірки, що зумовлює висновок суду про те, що висновки акту перевірки не відповідають вимогам законодавства та не враховують фактичних обставин щодо проведення спірних операцій, а відтак спірне рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

При цьому, відносно доводів відповідача про нікчемність угод «про переведення боргу», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, якщо у випадку здійснення особою діяльності, для проведення якої слід отримати ліцензію або дозвіл, необхідності щодо чого в даному випадку судом не встановлено, така угода може бути визнана недійсною лише судом.

В даному випадку відповідачем не надано рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсними угод «про переведення боргу», а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

При цьому, у разі визнання угоди недійсною, вона не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Отже, навіть у випадку визнання недійсними спірних угод, позивач залишається у стані «отримав депозит / видав кредит», тобто у первісному стані, що не зумовлює змін у початковій структурі його податкових зобовязань та вигод, а отже не призводить до змін порядку оподаткування залучених у депозит коштів, ніж то передбачено п/п. 7.11.4. Закону про прибуток.

Згідно з ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в даному випадку не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, як і не встановлено з боку позивача порушень податкового законодавства. У звязку з цим, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. На поверненні сплаченого судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082201 від 19.04.2011 р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13.02. 2012 р.