Постанова № 21737167, 23.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2012 року 12:22 № 2а-12852/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., секретаря судового засідання Очколяса О.В., розглянув адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Персонал Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000502360 від 23.03.2011р. та №0000512360 від 23.03.2011р. в частині

за участю представників сторін:

позивача: Нізола Н.М., Вавриш О.І.

відповідача: Оксентюк К.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.01.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор Парсонал Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000502360 від 23.03.2011р. та №0000512360 від 23.03.2011р. в частині.

В судовому засіданні представники позивача, кожен окремо, підтримали заявлений позов та зазначили, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження товариством зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на субєктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами. За наведених обставин просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що податкові повідомлення рішення, якими збільшено суму грошового зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції винесені правомірно, внаслідок порушення позивачем пп .4.1.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств»та пп. 7.2.3 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Персонал Україна»(код за ЄДРПОУ 36218922) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.11.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства з період з 11.11.2008 року по 30.09.2010 року та складено Акт перевірки №132/1-23-60/36218922 від 04 березня 2011 року.

За результатами перевірки встановлено, що:

- в порушення вимог п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.7.9.7 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на суму 60007 грн. в тому числі по періодам: 1 квартал 2009 року на суму 29139 грн., 1 півріччя 2009 рік на суму 60007 грн., 3 квартали 2009 року на суму 60007 грн., рік 2009 на суму 60007 грн.;

- в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість на суму 136695 грн. в тому числі: січень 2009 року-12000 грн., березень 2009 року-113776 грн.,червень 2010 року-5587 грн., липень 2010 року-5332 грн.

На підставі висновків перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесені податкові повідомлення рішення:

- №0000512360 від 23.03.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 170869,00 грн., в т.ч. 136695 грн. основного платежу та 34174 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- №0000502360 від 23.03.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 75009,00 грн., в т.ч. 60 007 грн. основного платежу та 15002 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, скарги без задоволення.

Позивач звернувся до суду за захистом свої прав, при цьому, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 23.03.2011р. №0000502360 повністю, та з правомірністю податкового повідомлення рішення від 23.03.2011р. №0000512360 позивач не погоджується в частині 157 220 грн. (в т.ч. 125 776 грн. - основний платіж, 31 444 грн. - штрафні санкції), оскільки визнає безпідставність формування ним суми податкового кредиту за червень 2010 року в сумі 5 587 грн. та липень 2010 року в сумі 5332 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 01.6 Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»за період з 11.11.2008 року по 30.09.2010 року на підставі цивільно-правових договорів, даних аналітичного та синтетичного обліку тощо, встановлено заниження ТОВ «Анкор Персонал Україна»валового доходу на загальну суму 240 028 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2009 року - 116 557 грн.; півріччя 2009 року - 240 028 грн.; 3 квартали 2009 року - 240 028 грн.; 2009 рік - 240028 грн. Внаслідок чого, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва зроблено висновок про заниження валового доходу ТОВ «Анкор Персонал Україна», що є в порушенням п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.7.9.7 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заниження валового доходу, на думку перевіряючих, призвело до заниження податку на прибуток на суму 60 007 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2009 року на 29 138,00 грн.; 1 півріччя 2009 року на 60 007,00 грн.; 3 квартали 2009 року на 60 007,00 грн.; за 2009 рік на 60 007,00 грн.

Донарахування податку на прибуток за 2009 рік в сумі 60 007 грн. зумовлено тим, що за період з 11 березня 2009 року по 04.06.2009 року на рахунок ТОВ «Анкор Персонал Україна»були зараховані грошові кошти від боржників на загальну суму 240 028,21 грн. в зв'язку з укладенням між ТОВ «Анкор Україна»(Цедент) та ТОВ «Анкор Персонал Україна»(Цесіонарій) наступних договорів:

1.Договір уступки права вимоги (цесії) від 17.03.2009 року №10/АУ/2009, відповідно до умов якого Цедент - ТОВ «Анкор Україна»передає, а Цесіонарій - ТОВ «Анкор Персонал Україна»приймає право вимагати від боржника нерезидента - АО Новус Європа с. А./Н.В. сплати суми заборгованості по договору №775/10/08 від 17.03.2009 року, ціна переданих прав становить 85 473,01 грн.(8 281,46 євро), в тому числі ПДВ. На валютний рахунок ТОВ «Анкор Персонал Україна»від боржника - АО Новус Європа с. А./Н.В. була зарахована сума 8 276,46 євро, (еквівалент - 85 473,01 грн.).

2.Договір уступки права вимоги (цесії) від 27.02.2009 року №09/АУ/2009, відповідно до умов якого Цедент - ТОВ «Анкор Україна»передає, а Цесіонарій - ТОВ «Анкор Персонал Україна»приймає право вимагати від боржника ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь»сплати суми заборгованості по договору №640/05/08 від 19.05.2008 року, акту до договору від 24.09.2008 року; договору від 18.05.2007 року №320/05/07, актам до договору від 15.10.2008 року, від 20.10.2008 року. На розрахунковий рахунок ТОВ «АНКОР Персонал Україна»від боржника ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь»була зарахована сума 87 642 грн., в тому числі ПДВ.

3.Договір уступки права вимоги (цесії) від 27.02.2009 року №04/АУ/2009, відповідно до умов якого Цедент - ТОВ «Анкор Україна»передає, а Цесіонарій - ТОВ «Анкор Персонал Україна»приймає право вимагати від боржника - ТОВ «Клінгспор»по договору від 07.04.2007 року №592/03/08. На розрахунковий рахунок ТОВ «Анкор Персонал Україна»від боржника була зарахована сума 37 998 грн., в тому числі ПДВ.

4.Договір уступки права вимоги (цесії) від 17.03.2009 року №11/АУ/2009, відповідно до умов якого Цедент - ТОВ «Анкор Україна»передає, а Цесіонарій - ТОВ «Анкор Персонал Україна»приймає право вимагати від боржника - ТОВ «Українська маркетингова група»по договору від 31.07.2008 року №734/08/080. На розрахунковий рахунок ТОВ «Анкор Персонал Україна»від боржника була зарахована сума 10 800 грн., в тому числі ПДВ.

5.Договір уступки права вимоги (цесії) від 27.02.2009 року №02/АУ/2009, відповідно до умов якого Цедент - ТОВ «Анкор Україна»передає, а Цесіонарій - ТОВ «Анкор Персонал Україна»приймає право вимагати від боржника - ТОВ «Українська маркетингова група»по договору від 31.07.2008 року №734/08/080. На розрахунковий рахунок ТОВ «Анкор Персонал Україна»від боржника була зарахована сума 18 115,20 грн., в тому числі ПДВ.

За вказаними вище договорами уступки права вимоги (цесії) цедент (ТОВ «Анкор Україна») передає цесіонарію (ТОВ «Анкор Персонал Україна») право вимагати від боржників сплати боргу в сумі, яка дорівнює ціні переданих прав вимоги.

В акті зазначено, що оплата за придбання прав вимоги на підставі вказаних вище договорів ТОВ «Анкор Персонал Україна»не здійснювалася, тобто витрати не були понесені ТОВ «Анкор Персонал Україна»на придбання права вимоги виконання зобов'язань третьої особи (боржника), тому податковий орган вважає, що грошові кошти, що надійшли за період з 11 березня 2009 року по 04.06.2009 року від боржників на загальну суму 240 028,21 грн. на підставі вказаних вище договорів уступки права вимоги (цесії) є доходами від наступного відступлення права вимоги і в сумі 240 028,21 грн. підлягають включенню до складу валового доходу.

Суд не погоджується з вказаними висновками перевіряючих та бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу виникають зобов'язання. При цьому, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦКУ).

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має однозначно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має права вимагати від неї (ст. 510 ЦКУ).

У зобов'язанні кредитор може бути змінений, зокрема, внаслідок передання первинним кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), договором або законом (ст. 512 ЦКУ).

Відповідно до ст. 513, 521 ЦКУ, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

За вказаними вище договорами уступки права вимоги (цесії) цедент (ТОВ «Анкор Україна») передає цесіонарію (ТОВ «Анкор Персонал Україна») право вимагати від боржників сплати боргу в сумі, яка дорівнює ціні переданих прав вимоги, тобто, за вказаними вище договорами відступлення права вимоги Позивач як набувач прав вимоги не отримує доходу від набуття права вимоги до боржників, у т.ч. шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди тощо.

Так, виходячи із змісту п.п.4.1.2 Закону п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає:

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Законодавством з питань оподаткування не наведено визначень: "доходи від торгівлі борговими зобов'язаннями та вимогами", а також "доходи від володіння борговими вимогами".

Разом з тим, підпункт 7.6.4. пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону визначає, що під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів чи вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну чи інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податків у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податків, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

У відповідності до визначення, що наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 року, зареєстрованого в Мінюсті України 21 червня 1999 року за номером 391/3684 "доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)"

Аналіз наведених норм свідчить про те, що наявність доходу вимагає встановлення факту збільшення вартості активів чи зменшення зобов'язань, що в цілому призводить до збільшення капіталу такого платника податків.

Наведене вище свідчить про те, що оскільки за вказаними вище договорами уступки права вимоги (цесії) цедент (ТОВ «Анкор Україна») передає цесіонарію (ТОВ «Анкор Персонал Україна») право вимагати від боржників сплати боргу в сумі, яка дорівнює ціні переданих прав вимоги, а розмір грошових коштів, отриманих цесіонарієм (ТОВ «АНКОР Персонал Україна») від боржників дорівнює ціні переданих прав, яка підлягає сплаті Цесіонарієм Цеденту, то за такою операцією у Позивача відсутній дохід від набуття права вимоги до боржників.

Виходячи з вищенаведеного, лише у разі наявності різниці між номіналом заборгованості та її вартістю (ціною набуття прав вимоги до боржників), у податковому обліку нового кредитора (ТОВ «Анкор Персонал Україна») повинен відображатися валовий дохід на суму такої різниці.

Таким чином, суд не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, не знайшли своє підтвердження і висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на те, що вказана норма Закону не існувала на момент укладення в лютому березні 2009 року договорів уступки права вимоги ( цесії) та на момент передачі цедентом (ТОВ «Анкор Україна») в лютому-березні 2009 року цесіонарію (ТОВ «Анкор Персонал Україна) документів, які підтверджують право вимоги до боржників, на момент проведення в повному об'ємі боржниками оплати цесіонарію ТОВ «Анкор Персонал Україна».

Підпункт 7.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доповнено підпунктом 7.9.7 лише Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»від 23.06.2009 року №1533-УІ, який набув чинності 24.11.2009 року (дата опублікування цього закону в газеті «Голос України»№222 та газеті «Урядовий кур'єр»№218)

Крім того, статтею 19 Конституції України передбачається обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із (ст.ст.8 і 9 даного Закону).

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного вище Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу згідно п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 3 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Зі змісту п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 цього Кодексу).

При цьому, стаття 517 вказаного вище Кодексу передбачає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З огляду на зазначене, у випадку відступлення права вимоги валові витрати у набувача (нового кредитора) права вимоги виникають з моменту складання акту приймання-передачі документації, що засвідчує право вимоги чи в момент нарахування (фактичної сплати) коштів у якості оплати за набуте право вимоги ( правило першої події).

При цьому, враховуючи правило першої події (встановлене ст. 11 згаданого Закону), ТОВ «Анкор Персонал Україна»у період підписання між цедентом (ТОВ «Анкор Україна») та ТОВ «Анкор Персонал Україна»актів приймання-передачі документації, що засвідчують право вимоги на виконання вимог вказаних вище договорів уступки права вимоги (цесії) - перша подія, у ТОВ «Анкор Персонал Україна»виникло право на включення до бухгалтерського та податкового обліку в період, в якому проведено вказану операцію валових витрат в сумі зобов'язання оплатити вартість набутого права вимоги. Зважаючи на наявність актів приймання-передачі документації від 27.02.2009 року, 17.03.2009 року ТОВ «Анкор Персонал Україна»має право на збільшення валових витрат за Договором уступки права вимоги (цесії) від 17.03.2009 року №10/АУ/2009; Договором уступки права вимоги (цесії) від 27.02.2009 року №09/АУ/2009; Договором уступки права вимоги (цесії) від 27.02.2009 року №04/АУ/2009; Договором уступки права вимоги (цесії) від 17.03.2009 року №11/АУ/2009; Договором уступки права вимоги (цесії) від 27.02.2009 р. №02/АУ/2009 на суму 240028 грн.

Отже, висновок ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, щодо заниження ТОВ «Анкор Персонал Україна»в порушення п.п.7.9.7 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валового доходу та відповідно податку на прибуток є, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, помилковим.

За таких обставин, суд не вбачає наявності в діях позивача ознак порушення вимог податкового законодавства, а відтак і підстав для збільшення йому грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 60007 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15002 грн.

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією позивача та вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000502360 від 23.03.2011р. необґрунтованим та таким, що, в даному випадку, підлягає скасуванню.

Твердження відповідача про безповоротну фінансову допомогу та, як наслідок, необхідність її включення до валового доходу позивача, в даному випадку, Окружним адміністративним судом м. Києва визнається неправомірним, оскільки відповідач, в порушення положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в належний та допустимий спосіб не довів, що сума заборгованості позивача перед іншою юридичною особою, залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 11.11.2008 р. по 30.09.2010 р. встановлено його завищення на загальну суму 136 695 грн., утому числі по періодам (стор.13-18 Акту перевірки): січень 2009 року - 12 000 грн. березень 2009 року - 113 776 грн. червень 2010 року - 5 587 грн. липень 2010 року - 5 332 грн. Завищення податкового кредиту, на думку перевіряючих , призвело до заниження ПДВ на суму 136 695 грн., в тому числі по періодам:

- січень 2009 року на суму 12 000 грн.

- березень 2009 року на 113 776 грн.

- червень 2010 року на 5 587 грн.

- липень 2010 року на 5 332 грн., що є порушенням п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, відсутній спір в частині безпідставності формування суми податкового кредиту за червень 2010 року в сумі 5 587 грн. та липень 2010 року в сумі 5332 грн., оскільки вказане порушення визнається позивачем.

ТОВ «Анкор Персонал Україна»не погоджується з висновками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва в частині завищення податкового кредиту по ПДВ у січні 2009 року на 12000 грн. та у березні 2009 року на 113 776 грн. по контрагенту ТОВ «Анкор Україна». В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Анкор Персонал Україна»необґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на суму 12000 грн. в січні 2009 року та в березні 2009 року суму ПДВ 113 776,14 грн. по контрагенту ТОВ «Анкор Україна»оскільки:

- ТОВ «Анкор Україна» в додатку №5 до декларації з ПДВ за січень 2009 року в розділі 1 «податкові зобов'язання»не відобразило 12 000 грн. по контрагенту покупцю - ТОВ «Анкор Персонал Україна»;

- за березень 2009 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Анкор Україна»не подано декларацію з ПДВ, тобто ТОВ «Анкор Україна»не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ на суму 113 776,14 грн. по контрагенту - покупцю «Анкор Персонал Україна».

В обґрунтування правомірності висновків контролюючого органу, відповідач посилався на анулювання 30.04.2010 року Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.12.2005р. №37113135 ТОВ «Анкор Україна»з підстав неподання декларацій протягом більше року (остання декларація по ПДВ подана за лютий місяць 2009 року №23884 від 19.03.2009р.).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Анкор Персонал Україна»в березні 2009 року включено до складу податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Анкор Україна»податок на додану вартість в сумі 12000 грн. та в сумі 112499,26 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що були виписані продавцем за першою подією. В підтвердження вищенаведених обставин позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних:

1.Податкова накладна №119 від 31.01.2009 року на суму ПДВ 12 000 грн.

2.Податкова накладна №215 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 1 057,98 грн.

3.Податкова накладна №217 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 553,02 грн.

4.Податкова накладна №214 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 852,76 грн.

5.Податкова накладна №225 від 10.03.2009 року на суму ПДВ 24 000 грн.

6.Податкова накладна №219 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 3 652,07 грн.

7.Податкова накладна №223 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 8 010,00 грн.

8.Податкова накладна №220 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 13 075,20 грн.

9.Податкова накладна №221 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 5 285,00 грн.

10.Податкова накладна №212 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 25 279,92 грн. При цьому, до складу податкового кредиту включено ПДВ в розмірі 24059,04 грн. за виключенням ПДВ з придбання невиробничих засобів.

11.Податкова накладна №218 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 16 947,01 грн.

12.Податкова накладна №216 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 5 514,38 грн.

13.Податкова накладна №222 від 02.03.2009 року на суму ПДВ 9 548,80 грн. При цьому, до складу податкового кредиту включено ПДВ в розмірі 9492,80 грн. за виключенням ПДВ з придбання невиробничих засобів.

Суми податку на додану вартість, зазначені в отриманих від ТОВ «Анкор Україна»відображені у реєстрі податкових накладних та включені до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

Крім того, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на момент складання вказаних накладних, ТОВ «Анкор Україна»як юридична особа була внесена в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мала Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Оскільки в матеріалах справи містяться податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, суд приходить до висновку про хибність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безпідставності включення до податкового кредиту за березень 2009 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Анкор Україна» за січень в сумі 12000 грн. та за березень в сумі 112499,26 грн.

Виходячи з приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податку на додану вартість в сумі 125776 грн. такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення - рішення від № 0000512360 від 23.03.2011 року протиправним, у звязку з чим, останнє підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобовязання в сумі 125776,14 грн. за основним платежем та 31444 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень в цілому.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Персонал Україна», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000502360 від 23.03.2011р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000512360 від 23.03.2011р. в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 125776,14 грн. за основним платежем та 31444 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович