Постанова № 21737021, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2012 року 10:13 № 2а-14724/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0004302303

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники:

від позивача: Петрощук А.В. (договір про надання юридичних послуг № 25 від 19.04.2010 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 29.03.2010 р. № 5202/9/10-109),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 31.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0004302303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2011 р. було відкрито провадження у справі №2а-14724/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0004302303, відповідно до якого до позивача було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 471 528 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 10 376 гривень у повному обсязі;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, який був сплачений при поданні позовної заяви.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість у сумі 471 528 грн., у тому числі по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн., січень 2011 року - 291 667 грн., лютий 2011 року - 138 367 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «Слаф Реагент»з питань дотримання податкового законодавства за період з грудня 2010 року по січень, лютий 2011 року», контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість у сумі 471 528 грн., у тому числі по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн., січень 2011 року - 291 667 грн., лютий 2011 року - 138 367 грн. А таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі встановлених в Акті перевірки зазначених порушень, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 26.04.2011 р. по 29.04.2011 р. на підставі направлення на перевірку № 408/23-03 від 26.04.2011 р., виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Іванишиним Русланом Богдановичем головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу - відділу перевірок збиткових та малоприбуткових платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV та відповідно до доповідної записки та наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.04.2011 р. № 684 було проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент»(далі - ТОВ «Слаф Реагент») код за ЄДРПОУ 33303061 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з грудня 2010 року по січень, лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 29.04.2011 року № 466/1-23-03-33303061, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість у сумі 471 528 грн., у тому числі по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн., січень 2011 року - 291 667 грн., лютий 2011 року - 138 367 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення 17.05.2011 року № 0004302303, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 471 528 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 10 376 гривень.

Не погоджуючись із прийняттям Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва зазначеного податкового повідомлення-рішення 17.05.2011 року № 0004302303, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість 471 528 грн. стали фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Слаф Реагент»та ТОВ «РА Фаворит».

Як видно з Акта перевірки, на що посилається відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, до ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 21.03.2011 р. № 3734/26-06/30 було надано протокол допиту директора ТОВ «РА Фаворит»ОСОБА_5 від 04.02.2010 року.

В поясненнях від 04.02.2011 року громадянин ОСОБА_5 зазначив, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства на якому він значиться засновником та директором, реєстраційних документів не підписував, документів щодо ведення фінансово-господарської та звітної документації не підписував, будь-яких рахунків у банківських установах не відкривав.

Враховуючи зазначене, відповідачем в Акті перевірки був зроблений висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «РА Фаворит»(код ЄДРПОУ 37003028) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «РА Фаворит», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РА Фаворит» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України). А отже, мета створення підприємства та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Зважаючи на викладене, відповідач дійшов висновку про протиправність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в загальному розмірі 471 528 грн. (у тому числі по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн., січень 2011 року - 291 667 грн., лютий 2011 року - 138 367 грн.), сплачених за господарськими операціями з ТОВ «РА Фаворит»(на підставі відповідних податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи ), оскільки внаслідок таких правовідносин було завдано шкоди інтересам держави.

Суд не може в повній мірі погодитися з таким висновком відповідача, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.90р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «РА Фаворит» щодо надання Виконавцем послуг із розміщення рекламних матеріалів Замовника в ефірі телеканалу (Договір про розповсюдження реклами № 0911/СФ-10 від 09.11.2010 р.), на виконання якого суми сплаченого ПДВ в ціні наданих послуг були включені позивачем до складу податкового кредиту (в загальному розмірі 471 528 грн., у тому числі по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн., січень 2011 року - 291 667 грн., лютий 2011 року - 138 367 грн.), а саме фактичне надання та сплата таких послуг підтверджується зокрема відповідними копіями актів виконаних робіт (наданих послуг), копіями рахунків-фактур, копіями податкових накладних та копіями податкових декларацій з ПДВ, а також копіями виписок з банку щодо підтвердження оплати таких послуг.

Також з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення зазначених правовідносин між позивачем та ТОВ «РА Фаворит»та виписки відповідних податкових накладних на адресу позивача, а також на час розгляду даної справи, ТОВ «РА Фаворит»не було та не є визнаним банкрутом, знаходилось та знаходить в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було і є у встановленому законом порядку зареєстровано платником податку на додану вартість.

Зазначені факти представником відповідача в судовому засіданні не заперечувались.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент здійснення зазначених правовідносин, установчі документи ТОВ «РА Фаворит»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно даних сайта ДПА України (витяг наявний в матеріалах справи), ТОВ «РА Фаворит» код ЄДРПОУ 37003028, станом на 19.05.2011 р. мав діюче свідоцтво платника ПДВ, та згідно даних державного реєстратора відомості про дану компанію підтверджені (витяг також міститься в матеріалах справи).

Отже, як на підставу правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача у судовому засіданні послався виключно на протокол допиту директора ТОВ «РА Фаворит»ОСОБА_5 від 04.02.2010 року.

Однак, відповідачем до матеріалів справи не було надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність посадових осіб ТОВ «РА Фаворит».

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи, вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, проаналізувавши наявні матеріали справи, та пояснення представників сторін, суд вважає, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні послуг по правовідносинах із ТОВ «РА Фаворит», саме по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн., та січень 2011 року - 291 667 грн., та не правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по правовідносинах із ТОВ «РА Фаворит»в періоді - лютий 2011 року - 138 367 грн.

Як було зазначено вище, враховуючи положення п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як вбачається з матеріалів справи (копій податкових декларацій з податку на додану варіть ТОВ «РА Фаворит»за грудень 2010 р. та січень 2011 р. із додатком № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), контрагентом позивача ТОВ «РА Фаворит»суми ПДВ за грудень 2010 р. в розмірі 41 494 грн. та за січень 2011 р. в розмірі 291 667 грн., що включені позивачем до складу податкового кредиту за вказані періоди, - були визначені контрагентом ТОВ «РА Фаворит»в зазначених податкових деклараціях для сплати до державного бюджету, та прийняті податковим органом.

Крім того, відповідно до облікових карток контрагента позивача ТОВ «РА Фаворит»станом на 31.12.2010 р. та станом на 31.12.2011 р., в останнього відсутня недоїмка зі сплати податкових зобовязань перед Державним бюджетом.

Враховуючи зазначене, судом вбачається відсутність завдання шкоди Державному бюджету України при включенні позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні послуг по правовідносинах із ТОВ «РА Фаворит», по періодах: грудень 2010 року - 41 494 грн. та січень 2011 року - 291 667 грн., оскільки всі передбачені законодавством податки за вказані періоди були в повному обсязі визначені контрагентом позивача для їх сплати до державного бюджету, а зважаючи на відсутність податкової заборгованості в ТОВ «РА Фаворит»- були належним чином сплачені до Державного бюджету.

Однак, як також вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Слаф Реагент»за лютий 2011 р. було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ «РА Фаворит»в розмірі 138 367 грн., яка на момент зазначених правовідносин, не була підтверджена даним контрагентом в податковій декларації, тобто не було визначено податкове зобов'язання за лютий 2011 р. для сплати до державного бюджету, оскільки на неодноразову вимогу суду ні позивачем ні відповідачем не було надано до матеріалів справи податкової декларації ТОВ «РА Фаворит»з податку на додану варіть за лютий 2011 р. із додатком № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», що би підтверджували визначені податкові зобовязання за лютий 2011 р. по взаємовідносинах із позивачем в розмірі 138 367 грн.

А відтак, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено частину сум ПДВ за податковими накладними, що виписані ТОВ «РА Фаворит», до податкового кредиту, а саме за грудень 2010 року в сумі 41 494 грн. та січень 2011 року в сумі 291 667 грн., оскільки правовідносини в зазначених періодах відбулися у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог п.7 підрозділу 20 розділу 10 (Інші перехідні положення) Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Зважаючи на вказану норму Податкового кодексу України, за порушення позивачем вимог податкового законодавства в періоді з 1 січня по 30 червня 2011 року (в даному випадку лютий 2011 р.), до позивача має бути застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1 гривні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 333161 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 375 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0004302303 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 138 367 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.

Натомість представник позивача надав обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0004302303 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 333161 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 375 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.05.2011 року № 0004302303 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 333161 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 375 грн.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент»судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору з державного бюджету України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.02.2012 р.