Постанова № 21736968, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2012 року 10:32 № 2а-324/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 31.01.2012 р. № 1-73), ОСОБА_2 (довіреність від 31.01.2012 р. № 1-72), ОСОБА_3 (довіреність від 14.12.2011 р. № 1-923)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 05.01.2012 р. № 24/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київмлин»

доДПІ у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. № 0001822305,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ПАТ «Київмлин»з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. № 0001822305, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 682 грн. за порушення законодавства з питань застосування РРО.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що штрафні санкції застосовані за наступні порушення, допущені на думку ДПІ позивачем: (1) проведення розрахункових операцій без застосування РРО на загальну суму 145022,63 грн. (санкція 1 грн.); (2) видача розрахункових документів не встановленої форми на загальну суму 1338529,35 грн. (санкція 1 грн.); (3) не забезпечено щоденного друкування на РРО 2-х фіскальних звітних чеків (Z-звітів) (санкція 680 грн.).

Проте, позивач вважає покладені в основу оскаржуваного рішення висновки помилковими, а рішення таким, що прийнято без врахування всіх обставин та положень законодавства, що регулює спірні відносини.

Зокрема, щодо першого епізоду, позивач зазначає, що є виробником борошна, та надає послуги із здавання субєктам підприємницької діяльності приміщень в оренду та у відповідності із ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»має право отримувати кошти за ці послуги в касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів без застосування РРО, а отже висновки ДПІ щодо вчинення порушення за цим епізодом є, на думку позивача, хибними, а оскаржуване рішення в частині, що ґрунтується на зазначених висновках - протиправним.

Щодо другого епізоду позивач зазначає, що висновок ДПІ з цього приводу ґрунтується на тому, що у фіскальних чеках відсутній обовязковий реквізит назва господарської одиниці. Наведене стосується, як зазначає позивач, обставин видачі фіскальних чеків на РРО № 2665003104, який знаходиться у павільйоні для зберігання паперу. При цьому, як зазначає позивач, зазначений павільйон не є окремою господарською одиницею, є складовою частиною майнового комплексу, що знаходиться в управлінні позивача (літера «У»

комплексу будівель за адресою м. Київ, Межигірська, 83). Позивач зазначає, що на чеках визначено - ВАТ «Київмлин», що не суперечить вимогам щодо змісту розрахункового документу та кореспондується із відомостями у свідоцтві про право власності. Виходячи з наведеного назвою господарської одиниці у розрахункових документах є ВАТ «Київмлин»(назва на час проведення операцій), а отже висновки ДПІ є необґрунтованими та безпідставними, а спірне рішення, відповідно, є протиправним в частині, що ґрунтується на зазначених висновках.

Щодо третього епізоду позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваного рішення за цим епізодом, ґрунтуються на тому, що Z-звіт № 1223 за 05.05.2008 р. був роздрукований 06.05.2008 р. (готівковий виторг у цей день склав 1991,80 грн.), а Z-звіт за 22.09.2008 р. № 0981 роздрукований 23.09.2008 р. (готівковий виторг у цей день склав 679,91 грн.). Проте, у зазначені дні, коли не було роздруковані Z-звіти, було припинено подачу електричної енергії з незалежних від позивача причин щодо чого інспектору, який проводив перевірку, було надано відповідні акти. З огляду на ці обставини, як зазначає позивач, Z-звіти були роздруковані наступного дня після відновлення подачі електроенергії. Позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 5 Закону про РРО проведення розрахункових операцій здійснено з використанням книги КОРО, про що позивачем надано витяги з книги КОРО за 2008 рік. Окрім того, в контексті наведеного позивач зазначає, що по даному епізоду взагалі нарахування санкцій проведено з порушенням строку, встановленого ст. 250 ГК України (в редакції на час вчинення, на думку ДПІ, порушення). Відтак, і в цій частині позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та безпідставним та просить скасувати спірне рішення в цілому.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, які зазначені нижче, проти позову заперечує, вважає, що висновки, покладені в основу оскаржуваного рішення, є законними та обґрунтованими, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Київмлин»зареєстровано у статусі юридичної особи за кодом в ЄДР 30523267 та знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Київмлин» (на час розгляду справи найменування змінено ПАТ «Київмлин») за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 р., про що складено акт перевірки від 30.06.2011 р. № 180/23-304/30523267 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено (стор. 118), що (перший епізод) в порушення п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України про РРО готівкові кошти отримані від інших субєктів підприємницької діяльності за оренду приміщень не були проведені через реєстратор розрахункових операцій. Всього за перевірений період проведено розрахункових операцій без застосування РРО на загальну суму 145002,63 грн.

Сторонами в контексті наведеного визнається та не заперечується, що штрафні санкції застосовані за операціями з надання позивачем в оренду приміщень іншим субєктам господарювання (юридичним особам та фізичним особам підприємцям), зміст цих операцій та сум, сплачених за оренду, проведення розрахунків у касі підприємства з використанням прибуткових ордерів, а також період здійснення спірних операцій. Спірним за цим епізодом є питання застосування або не застосування РРО при проведенні іншими субєктами підприємницької діяльності розрахунків з позивачем за оренду приміщень.

Крім того, як встановлено в Акті перевірки, (другий епізод) в порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону про РРО підприємством видавались розрахункові документи не встановленої форми, а саме: на фіскальних чеках, які друкувалися на РРО з фіскальним номером 2665003104 (заводський номер ЕД 01011876) відсутній один з обовязкових реквізитів назва господарської одиниці, а саме: у фіскальних чеках зазначено ВАТ «Київмлин»та не зазначено - «кіоск»ВАТ «Київмлин»(за адресою м. Київ, вул. Межігірська, 83), як то було заявлено в документах про реєстрацію РРО. Всього за перевірений період видано розрахункових документів не встановленої форми на загальну суму 1338529,35 грн.

В контексті доводів позивача та відповідача в цьому контексті, до матеріалів справи надано: свідоцтво від 26.05.2003 р. про право власності позивача на майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83 до складу якого входить 24 будівлі та споруди; договір управління майном від 17.12.2008 р. про прийняття в довірче управління у т.ч. приміщень за адресою: м. Київ, Межигірська, 83; договори суборенди № О-38 від 05.08.2009 р. з актом приймання-передачі від 12.08.2009 р. та договір суборенди № 81 від 02.04.2010 р. з додатком про прийняття позивачем в суборенду у т.ч. приміщень адміністративного корпусу, павільйону для зберігання паперу і т.і. за адресами у м. Києві: по вул. Межигірській, 83; набережно-Печерській, 31; вул. Спаській, 36; вул. Набережно-Хрещатицькій, 10.

В акті перевірки також зазначено, що (третій епізод) в порушення п. 9 ст. 3 Закону про РРО підприємство не забезпечило щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків (Z-звітів): на РРО з фіскальним номером 2665002213 Z-звіт за 05.05.2008 р. № 1223 роздрукований 06.05.2008 р. Готівковий виторг у цей день, як зазначено вище, склав 1991,80 грн.; на РРО з фіскальним номером 2665002212 Z-звіт за 22.09.2008 р. роздрукований 23.09.2008 р. Готівковий виторг у цей день становив 679,91 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту перевірки, по першим двом епізодам штрафні санкції нараховані по 1 гривні по кожному епізоду на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО (вчинення порушення вперше). За третім епізодом сума штрафу у розмірі 680 грн. визначена на підставі п. 4 ст. 17 Закону про РРО (за два Z-звіти по 340 грн.).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ ухвалено оскаржуване рішення, яке, за результатами оскарження у структурі державної податкової служби залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, щодо спірних відносин за першим епізодом, слід зазначити, що згідно з преамбулою Закону про РРО (в редакції в період здійснення операцій з оренди) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють, зокрема, операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (пункти 1, 2, 3 цієї статті).

Розрахунковою операцією для цілей цього Закону вважається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 цього Закону).

Аналіз сфери застосування цього Закону, субєктів, на яких поширюється його дія, форм і способів розрахунків, визначених цим Законом в кореспонденції з положеннями п. 15 ст. 3 Закону РРО (про надання покупцю чек, накладну, письмовий документ на засвідчення передання права власності на товари/послуги на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів») та положеннями п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(щодо визначення споживачем фізичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), дає підстави для висновку, що загалом цей Закон поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами господарювання (з одного боку) та покупцями (споживачами з другого боку) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто не поширюється на сферу господарських взаємовідносин між субєктами підприємницької діяльності. В даному випадку відносини, які виникли між позивачем та іншими субєктами господарювання на підставі договорів оренди, характер яких та склад учасників яких сторонами визнається та не заперечується, є господарськими відносинами на які норми Закону про РРО не поширюються. У зв'язку з цим застосування за цим епізодом до позивача штрафних санкцій на підставі та за порушення Закону про РРО є неправомірним, а отже оскаржуване рішення в цій частині (1 грн.) підлягає скасуванню.

Щодо другого епізоду (на розрахунковому документі відсутній один з обовязкових реквізитів назва господарської одиниці), суд зазначає наступне.

Сторонами визнається та доданими до матеріалів справи розрахунковими документами по РРО 2665003104 підтверджується, що на спірних розрахункових документах вказана назва господарської одиниці як найменування юридичної особи (позивача) ВАТ (організаційно-правова форма) «Київмлин»(власна назва).

ДПІ, як зазначено вище, вважає, що ці розрахункові документи не відповідають встановленій формі, оскільки повинні містити також визначення «кіоск».

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону про РРО встановлено, що штрафні санкції, передбачені цією нормою, застосовуються за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Статтею 8 цього Закону повноваження щодо встановлення форми і змісту розрахункових документів покладені на Державну податкову адміністрацію України. На виконання вимог закону Державна податкова адміністрація України затвердила Положення, яким встановила вимоги до форми та змісту розрахункових документів (Наказ ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрований в Мінюсті України 05.02.2001 р. за № 105/5296(із змінами).

Підпунктом 3.2 пункту 3 цього Положення визначені обов'язкові реквізити такого розрахункового документа як фіскальний касовий чек на товари (послуги), до яких, зокрема, належить назва господарської одиниці.

Згідно з розділом 1 зазначеного Положення, господарська одиниця, це стаціонарний або пересувний об'єкт, у т. ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції, а назва господарської одиниці, це назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

В даному випадку, як вбачається з вищезгаданих свідоцтва про право власності на майновий комплекс, договору управління майном, з договорів суборенди, в усіх випадках у зазначених документах визначено найменування ВАТ «Київмлин», що не свідчить про порушення вимог Закону про РРО при роздрукуванні РРО (відносно форми та обовязкових реквізитів РД у т.ч. щодо назви). Як зазначено вище, позивачем надано свідоцтво про право власності, договори управління майном та оренди будівель і споруд майнового комплексу (за місцезнаходженням РРО), де користувачем приміщень визначено ВАТ «Київмлин», а отже визначена в цих документах назва - ВАТ «Київмлин», відповідає визначенню терміна «назва господарської одиниці», якою, як зазначено вище, є назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею). Відсутність в даному випадку у РД визначення «кіоск»не свідчить про не роздрукування РД невстановленої форми, не спотворює інформацію та не містить недостовірної інформації щодо суті, змісту проведеної операції та субєкта, який її провів, не свідчить про порушення вимог Закону про РРО, а отже суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ вчинення позивачем правопорушення за цим епізодом у сфері застосування РРО та відсутності підстав для визначення йому штрафних санкцій (1 грн.).

Щодо третього епізоду (щодо роздрукування на РРО 2665002213 та на РРО 2665002212 Z-звітів на наступний день внаслідок відключення електроенергії), суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем акту, складеного за участю головного енергетика, енергетика, слюсаря-електрика та затвердженого першим заступником голови правління ВАТ «Київмлин», 05.05.2008 р. в 19-45 внаслідок короткого замикання припинилася подача електроенергії на кіоск № 2 по вул. Межигірській, 83 (РРО 2665002213). Згідно цього акту живлення на кіоск відновлено в 22:40 05.05.2008 р.

Окрім того, позивачем надано аналогічний акт про те, що внаслідок відмови пускової апаратури в КТП-3 та щитовій адмінбудинку припинилася подача електроенергії буфету (РРО 2665002212). Живлення, згідно цього акту, відновлено о 21:00 22.09.2008 р.

Сторонами визнається та не заперечуються те, що згадані в Акті перевірки два РРО, на яких, на думку ДПІ, не забезпечено щоденного друкування 2-х фіскальних звітних чеків (Z-звітів) знаходились у зазначених приміщеннях у зазначені дати (05.05.08 р. та 22.09.08 р.).

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п. 9 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

При цьому, статтею 5 цього Закону встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

В даному випадку, матеріалами справи (вищезгаданими актами) підтверджується та ДПІ, в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не спростовано, що 05.05.2008 р. та 22.09.2008 р. в приміщеннях, де розміщувалися РРО припинялася подача електроенергії, а відтак позивач фізично був позбавлений можливості щодо роздрукування Z-звітів у період відключення електроенергії та у робочий час. Сторонами визнається та не заперечується, що Z-звіти були роздруковані наступного робочого дня та операції відображені в книзі КОРО на зазначені вище дати. Відтак, судом в даному випадку не вбачається порушення позивачем вимог Закону про РРО, оскільки не роздрукування на зазначені дати щоденних фіскальних звітних чеків відбулося внаслідок припинення подачі електроенергії, відновлення електроенергії відбулось поза межами робочого дня, а зазначені денні звіти були роздруковані наступного робочого дня, що не суперечить вимогам Закону про РРО. Отже, як приходить до висновку суд, у ДПІ не було також підстав для застосування до позивача санкцій за третім епізодом. При цьому, під час розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що під час перевірки йому було обмежено доступ до наведених вище актів про відключення електроенергії.

В контексті наведеного слід зазначити, що на зазначені вище дати та в період до 01.01.2011 року діяли положення ст. 250 ГК України, частина 1 якої передбачала, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові (№ 21-241а11) від 17.10.2011 року, передбачена статтею 17 Закону про РРО фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами глави 27 ГК України. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України. Згідно з даною нормою такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, навіть у випадку вчинення позивачем на зазначені дати порушення Закону про РРО, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу пізніш як через один рік після наведених вище дат є неправомірним.

При цьому, суд відзначає, що положення ч. 2 ст. 250 ГК України («дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи») набрали чинності з 01.01.2011 року та, враховуючи, що вищезгаданий річний строк можливого застосування санкцій сплив до набрання чинності ПК України та ч. 2 ст. 250 ГК України, положення ч. 2 ст. 250 ГК України не можуть поширюватись на спірні відносини в силу положень та принципів ст. 58 Конституції України, виходячи з положень якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті спірних відносин, виходячи із встановлених судом обставин, наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення у звязку з чим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київмлин»(код з ЄДР 30523267; адреса: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27.07.2011 р. № 0001822305.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Київмлин» на відшкодування судового збору 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 06 лютого 2012 року.