Постанова № 21736970, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2012 року 13:32 № 2а-17883/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 17.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 07.07.2011 р. № 9373/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КРАНХАУС»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0007972306,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАНХАУС»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0007972306, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»за основним платежем на суму 315215 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн., та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «АСТАНА К»(код 37270449) за квітень 2011 року.

Позивач вважає помилковими покладені в основу оскаржуваного рішення висновки податкового органу про те, що договір із зазначеним контрагентом укладений без мети реального настання правових наслідків передбачених договором, про його нікчемність та про те, що контрагент не мав можливості виконати спірні операції та, відповідно, вважає безпідставними висновки ДПІ про відсутність у позивача у звязку з наведеним підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Позивач зазначає у звязку з цим, що спірні операції фактично виконані, оплата за спірними операціями проведена, тобто податок сплачений у ціні придбання послуг, їх виконання, як і правомірність формування спірних сум податкового кредиту, підтверджується сукупністю первинних, банківських документів та податковими накладними, а отже підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має. Щодо наведеного позивач також надав договори та первинні документи з ТОВ «Новий канал»щодо подальшого використання у взаємовідносинах із зазначеним товариством придбаних послуг.

Позивач також вказує на те, що відповідач не проводив будь-яких перевірок первинної документації, у т.ч. зазначеної вище, що є обовязковим для мети встановлення та визначення конкретного порушення податкового законодавства, а отже, на думку позивача, спірне рішення не враховує всіх обставин, які мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, та є необґрунтованим.

Відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування оскаржуваного рішення по суті (за актом перевірки) зазначає, що згідно з актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, директор та одночасно засновник контрагента позивача пояснила, що компанія зареєстрована на її імя, вона здійснювала реєстрацію банківських карток на відкриття рахунку, але вона не має відношення до діяльності ТОВ «АСТАНА К». Дане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, про що складено акт, який до матеріалів справи не надано.

ДПІ при цьому за актом перевірки також зазначає, що не може перевірити правомірність формування податкового кредиту та податкових зобовязань по контрагенту позивача, тобто по суті заявляє про відсутність відомостей, необхідних для формулювання обґрунтованого висновку за певними операціями, одночасно, тобто без перевірки первинних документів, стверджує, що товар не передавався, у той час, коли предметом поставки були послуги з аутсорсінгу персоналу.

У звязку з цим, ДПІ приходить до висновку про не підтвердження податкового кредиту та валових витрат у ТОВ «АСТАНА К», а отже про відсутність обєктів оподаткування у ТОВ «АСТАНА К»по операціям з продажу. При цьому, в акті перевірки зазначається, що декларація з ПДВ за спірний період подана контрагентом позивача.

ДПІ також вважає, що договір суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемним, а відтак, з урахуванням того, що товар не поставлявся, у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні у справі докази, заслухавши присутніх представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кранхаус»(код з ЄДР 35429188) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.09.2007 року. Місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6. У період, що перевірявся позивач був зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва № 100269805 від 18.02.2010 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АСТАНА К»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. Сторонами визнається та не заперечується, що контрагент позивача на час здійснення спірних операцій був зареєстрованим платником ПЛВ. При цьому, відповідачем не спростовано, що спірні суми податкового кредиту були задекларовані контрагентом позивача (реєстрація платника ПДВ анульована 08.08.2011 з підстав внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням).

За результатами перевірки складено акт № 1137/23-6/35429188 від 15.08.02011 року (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено: (1) порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Астана К»за квітень 2011 року; (2) у звязку з не підтвердженням податкового кредиту по ланцюгу постачання ТОВ «Астана К»- ТОВ УСП «СОВА»встановлено порушення п. 198.1., ст. 185 ПК України, внаслідок чого було занижено суму ПДВ до сплати за квітень 2011 р. на 315215 грн.

Суть порушень викладена вище та крім цього, в акті зазначено, що нікчемність правочинів та факт відсутності здійснення реального постачання ТОВАРІВ по ланцюгу ТОВ «Астана К»- ТОВ «Кранхаус»встановлений актом перевірки ТОВ «Астана К»від 21.06.2011 року № 1515/23-08/37270449.

Як вбачається за акту перевірки, під час її проведення відповідачем не досліджувалось будь-яких первинних документів за спірними операціями, що є порушенням вимог п/п. 75.1.2. ПК України та вже само по собі свідчить про необґрунтованість висновків акту перевірки, які не враховують всіх обставин, які мали значення для наступного ухвалення оскаржуваного рішення.

У той же час, щодо спірних операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Кранхаус»(Замовник) та ТОВ «Астана К»(виконавець; 04111, м. Київ, вул. Щербакова 49а оф.91) укладено договір аутсорсінгу (персоналу) № 01032011-1 від 01.03.2011 р.

Аутсорсинг (від англ. "Outsourcing") дослівно перекладається як «використання чужих ресурсів». За загальним правилом та за своєю природою аутсорсинг, це виконання певних функцій і робіт, які традиційно вважаються "внутрішніми" і виконуються штатними працівниками, шляхом залучення зовнішніх незалежних сторін на договірній основі. Використовується для оптимізації витрат і процесів.

Відповідно до п/п. 14.1.183. ПК України послуга з надання персоналу, це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

У взаємозвязку з вищенаведеним та щодо суті спірних операцій, слід зазначити, що згідно із вищезгаданим договором виконавець направляє замовнику працівників кваліфікації та в кількості відповідно до умов договору. У свою чергу згідно з договором замовник самостійно на свій розсуд забезпечує працівників всім обладнанням, засобами, необхідними для надання послуг згідно договору. Замовник забезпечує безпечні умови праці працівникам. Згідно з п. 5.2. ціна договору складається з вартості послуг виконавця та компенсації витрат виконавця.

В контексті фактичного виконання та придбання зазначених послуг, позивачем надано вісім заявок, які є додатками до договору, про надання персоналу у сфері кіно-телезйомок.

До матеріалів справи залучено звіт від 29.04.2011 р. про надання персоналу, в якому деталізовано по телевізійним проектам/передачам («Кто против блондинок»; «Интуиция»; «Мечты сбываются»; «Співай, якщо можеш») склад персоналу, витрати у т.ч. за спірний період.

Згідно з актом надання послуг № 531 від 22.04.2011 р. виконавцем виконані наступні роботи (надані послуги): «послуги з аутсорсінгу персоналу»вартістю 418590,85 грн., без ПДВ, ПДВ 83718,11грн., всього на 502308,66 грн. з ПДВ. Згідно з актом № 532 від 22.04.2011 року надано аналогічні послуги на суму 490308,67 грн. з ПДВ 81718,11 грн. Згідно з актом від 22.04.2011 р. № 533 надано аналогічні послуги на суму 502308,67 грн. з ПДВ 83718,11 грн. Згідно з актом № 534 від 22.04.2011 р. надано аналогічні послуги вартістю 396369,00 грн. з ПДВ 66061,50 грн. На підставі договору та зазначених актів позивачу видано податкові накладні, відповідно: № 531 від 22.04.2011 р., № 532 від 22.04.2011 р., № 533 від 22.04.2011 р., № 534 від 22.04.2011 р.

Згідно з банківською випискою від 22.04.2011 р. зазначені послуги сплачені в повному обсязі, тобто у ціні послуг позивачем сплачено і ПДВ за рахунок якого сформовано спірні суми податкового кредиту, які відображені у податковій декларації та реєстрі отриманих податкових накладних.

В контексті підтвердження фактичного виконання спірних операцій та звичайного характеру діяльності у наведеній вище сфері господарських відносин протягом тривалого періоду, позивачем також надано договори з ТОВ «Новий канал» № 01014 від 17.01.2011 р., № 11025 від 01.02.2011 р., № 11026 від 07.02.2011 р., № 010215 від 07.02.2011 р., за змістом яких позивача залучено для надання послуг по здійсненню відео - та аудіо зйомок передачі та створенню аудіовізуальних матеріалів, а також для проведення технічної репетиції учасників передачі («Кто против блондинок»; «Интуиция»; «Мечты сбываются»; «Співай, якщо можеш») у періоди: з 25.01.2011 р. по 28.01.2011 р., з 15.03.2011 р. по 18.03.2011 р., з 10.02.2011 року по 13.02.2011 р., з 27.03.2011 р. по 29.03.2011 р., з 18.02.2011 р. по 21.02.2011 р., з 05.04.2011 р. по 07.04.2011 р., з 26.02.2011 р. по 02.03.2011 р., з 10.04.2011 р. по 13.04.2011 р. На підтвердження виконання на користь ТОВ «Новий канал»послуг, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) «Технічне забезпечення проекту»(відповідно до номенклатури по зазначеним вище договорам від 01.04.2011 р., а також від 08.04.2011 р., від 15.04.2011 р. (щодо надання послуг в період 5 7 квітня 2011 р., 11 13 квітня 2011 року), та банківські виписки щодо оплати на користь позивача наведених вище послуг.

Вирішуючи з урахуванням вищенаведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Зокрема, правовідносини, повязані з формуванням податкового кредиту з ПДВ, починаючи з 01.01.2011 року регулюються з урахуванням наступних норм ПК України (в редакції на час здійснення спірних операцій).

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема (в контексті доводів і заперечень сторін у даній справі), це: фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності).

При цьому, суд враховує, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, за загальним правилом оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, згідно з ч. 1 і 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В контексті наведеного та перевіряючи чи всі обставин, які мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, враховані ДПІ у звязку з прийняттям оскаржуваного рішення, слід додати, що згідно з п/п. 75.1.2. ПК України документальна перевірка проводиться та, відповідно, відповідні висновки формуються на підставі, у т.ч. податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В даному випадку, під час розгляду справи, ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обставин, викладених в акті перевірки щодо нездійснення спірних операцій та не доведено вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Як зазначено вище, з акту перевірки позивача вбачається, що під час перевірки не витребовувались та не перевірялись договір, первинні та банківські документи за спірними операціями, тобто, висновки акту перевірки зроблені з порушенням п/п. 75.1.2. ПК України без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, а отже проведена перевірка не може вважатися такою, що відповідає вимогам закону, а оскаржуване рішення не може вважатися таким, що відповідає критеріям правомірності рішення, викладеним у ч.3. ст. 2 КАС України, а саме, в даному випадку, критерію обґрунтованості оскаржуваного рішення внаслідок чого це рішення не може вважатися правомірним.

При цьому, суд також відзначає, що в акті перевірки позивача ДПІ стверджує про неможливість перевірки правомірності формування податкового кредиту та валових витрат контрагентом позивача, що, однак, само по собі не свідчить про ненадання цим контрагентом послуг позивачу та про порушення позивачем податкового законодавства. У той же час ДПІ не спростовано та в акті перевірки позивача зазначено, що цей контрагент подав декларацію з ПДВ за спірний період.

Як зазначено вище, в акті перевірки ДПІ вказує, що за спірними операціями не передавався товар. У той же час, предметом поставки за договором не були товари, а були послуги, що в свою чергу також свідчить про прийняття рішення без врахування всіх фактичних обставин щодо проведення спірних операцій, що мали значення для прийняття спірного рішення.

При цьому, у розділі акту перевірки «Висновки»ДПІ посилається на те, що не підтверджено податкового кредиту по ланцюгу ТОВ «Астана К»- ТОВ УСП «Сова», тобто акт містить посилання на відносини контрагента позивача з підприємством, яке не є учасником спірних операцій, та містить посилання на порушення податкового законодавства іншими особами, ніж позивач, що також свідчить про формування висновків, які не відповідають фактичним обставинам та прийняття необґрунтованого рішення, яке ґрунтується на обставинах, які не мають відношення до позивача.

В контексті доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд зазначає, що акт перевірки не містить визначення який саме правочин є нікчемний, акт не містить посилання на реквізити (ідентифікуючі дані) договору позивача з його контрагентом внаслідок того, що безпосередньо ця угода ДПІ не досліджувалась, що також свідчить про прийняття рішення на підставі висновків, які не ґрунтуються на обставинах, які досліджувались та перевірялись. Окрім того, в цьому контексті суд зазначає, що у разі суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України такий договір визнається недійсним судом. Проте, ДПІ не надано рішення суду, яким вищезгаданий договір визнано недійсним та суд під час розгляду справи не вбачає правових підстав вважати договір між позивачем та його контрагентом нікчемним.

У той же час, наявність сукупності первинних, банківських документів, а також належним чином оформлених податкових накладних, які містять всі передбачені п. 201.1. ПК України обовязкові реквізити, не дає підстав для сумніву у реальності спірних операцій, не свідчить про нездійснення спірних операцій та не свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Напроти сукупність наданих позивачем первинних та інших документів, що супроводжували спірні операції, у т.ч. щодо подальшого використання придбаних послуг у взаємовідносинах з ТОВ «Новий канал», підтверджує фактичне виконання спірних операцій та не дає суду підстав для сумніву щодо їх невиконання.

Що стосується наданих ДПІ пояснень ОСОБА_3 (засновника та керівника контрагента позивача) від 13.05.2011 р., то в них зазначено, що ця особа є директором та засновником ТОВ «Астана К», що також підтверджується витягом з ЄДР, відомості з якого в силу Закону є достовірними (ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»). При цьому, у зазначених поясненнях зазначено, що ця особа здійснювала реєстрацію підприємства, підписувала документи у нотаріуса, здійснювала реєстрацію банківських карток у банку, а підготовкою документів займалася інша особа. Визначення у цих поясненнях, що особа не мала наміру займатися господарською діяльністю само по собі, за відсутності, зокрема, висновків експертів відносно підписів на первинних документах за спірними операціями, не свідчить про нездійснення спірних операцій та про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником. В цих поясненнях відсутні відомості щодо спірних операцій з позивачем, а отже наведені пояснення не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушення податкового законодавства.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНХАУС»(код з ЄДР 35429188; адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0007972306 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 06 лютого 2012 р.