Постанова № 21736946, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-12594/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ельба-Інвест»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва №000962304/0 від 14.10.2010, а також скасувати першу податкову вимогу від 24.11.2010 №173670.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, під час судового розгляду було допитано в якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України директора філіалу ПП«Ельба-Інвест»ОСОБА_1 та начальника фінансового відділення ПП«Ельба-Інвест»ОСОБА_2.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.02.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.09.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки ПП«Ельба-Інвест»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було складено Акт № 833/1-23-40-31808088 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 669818грн.

14.10.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000962304/0, яким у звязку з порушенням пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 669818грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 334909 грн.

В подальшому, у звязку з несплатою позивачем податкових зобовязань, визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва надіслало ПП «Ельба-Інвест» першу податкову вимогу №173670 від 24.11.2010.

Як встановлено судом, позивачем укладено з ТОВ«Інформація.Медіа.Технології»договір про надання послуг з пошуку споживачів охоронних послуг №31п від 06.04.2010, про надання послуг з організації інформаційно-консультаційних проектів №48і від 26.04.2010, про надання інформаційно-консультаційних послуг №62к від 07.05.2010; з ТОВ«Фортексбуд»договір на виконання робіт з прибирання офісних приміщень №0000-96 від 28.04.2010, договір на виконання робіт з чищення та дрібного ремонту верхнього одягу №0000-97 від 28.04.2010. На підставі вказаних договорів, а також на підставі усних договорів поставки з ТОВ «Арлайн Груп», контрагентами на користь позивача було виконано роботи, надані послуги та поставлені товари на загальну суму 4018904,24грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 669818грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на 669818грн., стало відхилення згідно з базою даних «Автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»між податковим кредитом ПП«Ельба-Інвест»та податковими зобовязаннями ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»на загальну суму 669818грн., а також твердження про відсутність у вказаних субєктів господарювання матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких умов, судом не приймається посилання відповідача на недекларування ТОВ«Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»податкових зобовязань за січень 2011 року, а також на відсутність у вказаних субєктів господарювання матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог трудового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Натомість судом встановлено, що зобовязання за Договорами між ПП«Ельба-Інвест»та ТОВ«Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а також свідченнями директора філіалу ПП«Ельба-Інвест»ОСОБА_1 та начальника фінансового відділення ПП«Ельба-Інвест»ОСОБА_2

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ПП«Ельба-Інвест»та ТОВ«Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП«Ельба-Інвест», ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 669818грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 669818грн., віднесена ПП«Ельба-Інвест»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ«Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про порушення ПП«Ельба-Інвест»пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №000962304/0 від 14.10.2010 безпідставним та неправомірним.

За таких умов, підлягає задоволенню і позовна вимога про скасування першої податкової вимоги ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 24.11.2010 №173670 як такої, що була винесена на підставі вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №000962304/0 від 14.10.2010 та першої податкової вимоги від 24.11.2010 №173670, прийнятих ДПІ у Голосіївському районі міста Києва.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Ельба-Інвест»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000962304/0 від 14.10.2010 та першу податкову вимогу №173670 від 24.11.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на користь Приватного підприємства «Ельба-Інвест»(03057, м. Київ, вул. Московська, 2, оф. 55) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко