Постанова № 21736771, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2012 року           16:43           № 2а-18018/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. в порядку письмового провадження в адміністративній справі

за позовомДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України"

доПершого заступника начальника Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення № 944 від 02.11.2011року ,- В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірньє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до Першого заступника начальника Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення № 944 від 02.11.2011року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.11.2011 року прийняте першим заступником начальника Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі ОСОБА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 27 грудня 2011 року.

Своїм правом подачі письмових заперечень проти позову та доказів на обґрунтування цих заперечень відповідач скористався, надавши заперечення вх. № 86/07 від 11.01.2012 р., які були залученні до матеріалів справи в судовому засіданні 24 січня 2012 року.

В судовому засіданні 24.01.2012 року представник позивача та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо клопотання про розгляд справи заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Зогляду на викладене суд прийняв рішення про розгляд справу у письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України".

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Свої доводи представник відповідача виклав у письмових запереченнях, поданих до суду 24 січня 2012 року, які були приєднані судом до матеріалів справи. Зокрема, відповідач у своїх запереченнях, зазначає про те, що Управління Пенсійного фонду України не є конкурсним кредитором, відтак введений ухвалою Господарського суду міста Києва мораторій на вимоги фонду не розповсюджуються.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Позивач у справі –Дочірнє підприємство “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.1, ч.3 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”(надалі –Закон №2464-VI) є платником зазначеного внеску (страхувальником), відповідно до ст.6 Закону №2464-VI несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

02 листопада 2011 р. УПФУ у Вишгородському районі Київської області винесено рішення № 944, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платника застосовано штраф у розмірі 15 224,02 грн. за несплату період єдиного внеску за квітень, травень, червень, серпень 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство ДП “Київське обласне дорожнє управління "ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту –Закон №2464-VI).

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, –календарний рік.

В даному випадку, як визнається сторонами, базовим є календарний місяць, тобто в контексті спірних відносин квітень, травень, червень, серпень 2011 року.

З наведеної вище норми вбачається, що платник внеску повинен виконати зобов’язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 1 числа місяця.

Згідно із визначенням, наведеним в статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію, але зупиняє виконання тих грошових зобов’язань, що виникли до моменту введення мораторію.

При цьому, як вбачається з визначення терміну “мораторій”, його режим поширюється на ті зобов’язання, термін виконання яких (за визначенням ч. 2 ст. 251 ЦК України, термін - певний момент у часі) настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто якщо початок строку виконання зобов’язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

Визначені у спірному рішенні сума штрафних санкцій та пені за несплату (невчасну сплату) зобов’язань позивача зі сплати єдиного соціального внеску, зокрема, за серпень 2011 року, строк виконання якого (період сплати) розпочався з 01.09.2011 р., тобто до дня введення мораторію (09.09.2011 р.), а отже на всі зазначені зобов’язання, строк виконання яких розпочався до дня введення мораторію, поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. За невиконання (невчасне виконання) таких грошових зобов’язань відповідно до положень ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не нараховуються неустойка (штраф, пеня).

Таким чином, станом на 02.11.2011 року (дата прийняття спірного рішення) у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 15 224,02 грн. за несплату (несвоєчасну сплату) грошових зобов’язань, які виникли до дня введення мораторію, що в свою чергу зумовлює висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення, як такого, що покладає на позивача фінансові зобов’язання по сплаті штрафу і пені всупереч вимогам законодавства про банкрутство.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відповідність законодавству оскаржуваного рішення. У свою чергу суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв’язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст.162 та ч.2 ст.11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області № 944 від 02 листопада 2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. Стягнути з Державного бюджету України через ГУДК України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”( код з ЄДР 33096517; адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А) 28,23 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 614 від 10 листопада 2011 року на рахунок № 31214206700007 УДК у Печерському районі м. Києва в ГУДК України у м. Києві.

          Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Т.О. Скочок