Постанова № 21736751, 16.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2012 року <Час проголошення >№ 2а-15135/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Шаповалової К.В.,

та представника позивача Плішко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та

рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2011 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати дії працівників ДПІ у Соломянському районі м. Києва протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.05.2011 року №0003262305 на суму 340,00 грн., №0003272305 5500,00 грн. та рішення №0003252305 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 4115,50 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваних рішень податковим органом не враховано фактичні обставини справи, а дії працівників по складенню таких рішень є упередженими.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Судові засідання неодноразово відкладалось у звязку з ненаданням представником позивача належних документів на підтвердження повноважень представляти інтереси товариства.

В судовому засіданні 06 грудня 2011 року представником відповідача подано письмові заперечення проти позову, в яких останній посилаючись на встановлені під час проведення перевірки обставини та норми законодавства, що були застосовані податковою інспекцією просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Враховуючи незабезпечення відповідачем явки в призначене на 16 січня 2012 року судове засідання та неповідомлення причин неявки, суд на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу у відсутність представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. При цьому, мотивуючи свої вимоги щодо визнання протиправними дій працівників податкової інспекції представник позивача зазначив, що така протиправність полягає в упередженості працівників під час проведення перевірки та у винесенні оскаржуваних рішень без врахування всіх обставин.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Позивач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»(код за ЄДРПОУ 25284783) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

В квітні 2011 року посадовими особами ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі наказу від 06 квітня 2011 року №1395 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВКФ «Моноліт»»відповідно до направлень від 11.04.2011р. у присутності директора Плішко В.Д. було проведено перевірку господарської одиниці магазину, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18, субєкта господарювання (платника податків) ТОВ «ВКФ «Моноліт».

За результатами перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки за №0398/26/58/23//25284783 від 20.04.2011 року (надалі Акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем п.7.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджених постановою правління НБУ №637 від 15.11.2004р. із змінами та доповненнями (далі по тексту Положення №637); п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Так, під час перевірки працівниками інспекції було встановлено не забезпечення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку, а саме: в книзі обліку розрахункових операцій (ОРО) №2650006771/8 від 15.11.2010р. в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»в графах 2-7 відсутній запис за 28.11.2010р. згідно з фіскальним звітним чеком №1787 від 28.11.2010р., виручка від реалізації товарів становить 1100,00 грн. та є не оприбуткованою.

Крім того, перевіркою встановлено факт не роздрукування фіскального звітного чеку за 27.11.2010р.

Також в акті перевірки зазначено, що через реєстратор розрахункових операцій (РРО) реєстраційний номер 2658004029 проводилась реалізація алкогольних напоїв 16, 17, 18 і 19 жовтня 2009 року на загальну суму 2 057,75 грн., разом з тим, у вказаний період зазначений РРО не був включений в ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

За порушення позивачем вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ДПІ у Соломянському районі м. Києва 04.05.2011 року на підставі п.4 ст.17 вказаного Закону винесла податкове повідомлення-рішення № 0003262305, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.

За несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі ОРО на загальну суму 1100,00 грн. інспекція податковим повідомленням-рішенням №0003272305 від 04.05.2011р. згідно Положення №637 на підставі Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки»застосувала до відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5500,00 грн. (1100,00 грн. х 5).

Рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 04.05.2011 року №0003252305 до товариства за порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та на підставі ст17 цього ж Закону застосовано фінансові санкції у розмірі 4115,50 грн. (2057,75 грн. х 200%).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями субєкта владних повноважень ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»звернулось до суду із даним позовом.

Оцінюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення і рішення на предмет їх відповідності вимогам законодавства суд виходить з наступного.

Повноваження податкового органу, а також обставини, що стали підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на момент їх виникнення регулювались положеннями Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджених постановою правління НБУ №637 від 15.11.2004р. та Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614 (із змінами і доповненнями). Оскаржувані рішення винесені після набрання чинності Податкового кодексу України.

Завданнями органів державної податкової служби, згідно статті 2 Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі).

Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, зокрема, віднесено здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.

Статтею 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»контроль за дотриманням норм цього Закону покладено на органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Також, в пункті 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки»контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками Національний банк України.

Контролюючими органами п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки) визначено органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

В пункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною визначена перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших обєктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки наведено у статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.1 якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п.п.80.2.1 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб субєкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно пунктів 81.1, 81.2, 81.3 статті 81 Податкового кодексу України посадові, особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови предявлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити субєкта (обєкта), перевірка якого проводиться (прізвище, імя, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непредявлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або предявлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платник податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобовязані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Матеріали справи не містять документальних підтверджень факту не допуску позивачем працівників податкової інспекції до проведення фактичної перевірки з підстав, визначених у пункті 8.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Результати перевірок (крім камеральних) відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобовязаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобовязаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.5 Податкового кодексу України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як вбачається з Акта (довідки) перевірки №0398/26/58/23//25284783 від 20.04.2011 року, перевірка товариства була проведена у присутності його директора, який отримав один примірник акта, проте, від його підписання відмовився, що підтверджується відміткою на стор.4 Акта.

Згідно п.86.6 ст.86 Податкового кодексу України, відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обовязку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобовязання.

Рішення про визначення грошових зобовязань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України).

Будь-яких підтверджень допущення відповідачем порушень наведених норм законодавства позивачем не надано, переконливих доводів не наведено. Відтак, суд не вбачає підстав для визнання дій посадових осіб податкового органу протиправними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011р. №0003262305, яким до товариства на підставі п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн. слід зазначити наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 9 статті 3 вказаного Закону закріплено обовязок субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під час проведення перевірки працівниками податкової інспекції встановлено факт не роздрукування фіскального звітного чеку за 27 листопада 2010 року.

Встановлений податковою інспекцією наведений факт позивач визнає, але при цьому як причину не роздрукування звіту за робочий день зазначає про технічну несправність касового апарата на кінець робочого дня 27 листопада 2011 року, тому вказаний звіт був роздрукований до початку робочого часу о 10 год. 59 хв. 28 листопада 2011 року. На підтвердження своїх доводів позивачем надано технічний висновок без дати і номеру за підписом касового майстра і директора КМП ИТЦ «Синтез», відповідно до якого неможливість здійснення роздрукування звіту пояснюється повним розрядом акумулятора касового апарату і в телефонній розмові було рекомендовано переставити зарядний пристрій касового апарату в іншу розетку (час заряду складає біля трьох годин).

Статтею 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до стаття 8 цього ж Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, повязаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»Державною податковою адміністрацією України 1 грудня 2000 р. винесено наказ №614, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за №106/5297 про затвердженняПорядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (далі по тексту Порядок №614), який, відповідно до його преамбули, поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються субєктами господарювання при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно п.7.10 розділу 7 Порядку №614 у розділі 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1 5 заповнює особа, що здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 працівник субєкта господарювання після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1 та 2 заповнює працівник субєкта господарювання безпосередньо після виходу РРО з ладу. При потребі до розділу 4 книги ОРО може вноситися додаткова інформація.

Як вбачається з доданого до позову копії витягу з книги ОРО № 2658006771/8, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, записи про вихід із ладу РРО, причини неполадки, час відновлення роботи РРО книга ОРО № 2658006771/8 за 27 листопада 2011 року не містить.

Будь-яких інших доказів, які б беззаперечно свідчили про вихід із ладу касового апарату позивачем не надано. При цьому, суд критично ставиться до інформації, викладеної в «Техническом заключении», складеному КМП ИТЦ «Синтез», оскільки даний документ не датований; не містить часу виходу із ладу РРО; не підтверджує кваліфікацію особи, якою він складений, а також наявність правовідносин між позивачем і даною юридичною особою. Крім того, як вбачається із висновку, майстер особисто не здійснював перевірку касового апарату і свої висновки ґрунтує на усному повідомлені невідомої особи.

Відповідно до п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищенаведене та враховуючи норми законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011р. №0003262305, винесеного податковим органом у межах його повноважень на підставі Акта (довідки) перевірки №0398/26/58/23//25284783 від 20.04.2011 року, висновки якого в частині встановлення факту порушення позивачем вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовані належними і допустимими доказами.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення за №0003272305 від 04.05.2011р. про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5500,00 грн. суд виходить з наступного.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі закріпленого в Акті (довідки) перевірки №0398/26/58/23//25284783 від 20.04.2011 року факту незабезпечення позивачем обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку, а саме, в книзі ОРО №2650006771/8 від 115.11.10 в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»в графах 2-7 відсутній запис за 28.11.2010р. згідно з фіскальним чеком №11787 від 28.11.2010р., виручка від реалізації товарів становить 1100,00 грн. та є не оприбуткованою.

В позовній заяві товариство зазначає про те, що готівка в сумі 1100,00 грн. була оприбуткована позивачем 28.11.2010р. за звітний день 27.11.2010р. по Z-звіту робочого дня. Оскільки кошти у сумі 1100,00 грн. в решті-решт були оприбутковані, позивач вважає відсутніми підстави вважати допущеним порушення вимог законодавства.

Разом з тим, пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено обовязок субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України»та з метою удосконалення готівкових розрахунків Правлінням Національного банку України 15 грудня 2004 року прийнято постанову №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі по тексту Положення №637 в редакції постанови Правління НБУвід 29 квітня 2009 року № 252).

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Посилання позивача на відсутність в його діях порушень вимог законодавства, оскільки з технічних причин вказаний фіскальний чек був роздрукований наступного дня 28.11.2010 року замість 27.11.2010 року і вказані готівкові кошти оприбутковані в касі підприємства не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 4.2 Положення №637усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

При цьому, будь-яких доказів на спростування закріпленого в Акті перевірки факту несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у розмірі 1100,00 грн. позивачем не надано. Згідно витягу з книги ОРО №2658006771/8, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, оприбуткування готівки у сумі 1100,00 грн. за 27.11.2010 року було здійснено саме 28.11.2010 року. При цьому, дана книга не містить запису щодо виходу з ладу РРО саме 27.11.2010 року, як це встановлено в п.7.10 розділу 7 Порядку №614.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(в редакції Указу Президента України від 07.09.2001р. №802/2001) за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 року №0003272305, винесеного з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття та з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

При оцінці рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 04.05.2011 року №0003252305 про застосування до товариства фінансових санкцій у розмірі 4115,50 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для застосування до позивача наведених санкцій оскаржуваним рішенням став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: 16, 17, 18 і 19 жовтня 2009 року товариством проводилась реалізація алкогольних напоїв на суму 2057,75 грн. через реєстратор розрахункових операцій №2658004029, який у вказаний період не був включений в ліцензію на право роздрібної торгівлі.

Частиною 12 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(надалі Закон №481 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, та 2000 гривень на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі, на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) 780 гривень на кожне місце торгівлі.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі субєкта господарювання терміном на один рік і підлягають обовязковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі субєкта господарювання (ч.14 ст.15 Закону №481).

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями субєктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (ч.20 ст.15 Закону №481).

Як вбачається з копії ліцензії Серія АГ №042669, виданої ТОВ «Виробничо-комерційній фірмі «Моноліт»14 квітня 2009 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві, на її звороті міститься наступна відмітка: «згідно заяви від 15.10.2009р. за №2621/10 реєстраційне посвідчення ЕККА 2658004029 скасовано та введено в дію 2658010867 з 15.10.09р.».

Представник позивача в своїх поясненнях зазначив, що касовий апарат №2658004029 помилково використовувався замість нового певний проміжок часу.

Статтею 17 Закону №481 встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 6 частини другої наведеної норми Закону №481, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії до субєктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.

Оскільки позивач не спростовує наведені в акті перевірки обставини, що стали підставою для висновку про порушення товариством вимог частини 12 статті 15 Закону №481, суд визнає такий висновок відповідача доведеним.

Разом з тим, відповідачем не було враховано, що вказані порушення мали місце 16 19 жовтня 2009 року.

Акт перевірки, яким було зафіксовано дане порушення складено податковою інспекцією 20 квітня 2011 року, а штрафні санкції визначені у рішенні від 04 травня 2011 року.

Верховний Суд України в своїй постанові від 17 жовтня 2011 року у справі №21-241а11 визначив, що передбачена статтею 17 Закону №481 фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України і може бути застосованою в строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.241 Господарського кодексу України, грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф.

Виходячи зі змісту статті 239 Господарського кодексу України штрафні санкції, застосовані до товариства рішенням від 04.05.2011 року за №0003252305 віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до субєктів господарювання, які порушили правила здійснення господарської діяльності.

В період вчинення позивачем порушення ч.12 ст.15 Закону України №481 діяла редакція статті 250 Господарського кодексу України, яка визначала, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України»до стаття 250 Господарського кодексу України була доповнена новою частиною, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Необхідність внесення таких змін обумовлено необхідністю приведення законодавства у відповідність до змін, яких зазнало податкове законодавство у звязку з прийняттям Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які помякшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В своєму рішенні Конституційний суду України зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України від 02.12.2010р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України»не містить вказівки про надання йому зворотної сили в часі, відтак, внесені ним зміни розпочали свою дію з моменту набрання цим актом чинності з 01.01.2011 року.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11 зазначає, що зміст правовідносин, зокрема прав та обовязків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Оскільки частина 2 статті 250 Господарського кодексу України фактично розширює повноваження органів державної податкової служби та митних органів щодо строку застосування ними штрафних санкцій, відмінного від встановленого в частині 1 статті 250 Господарського кодексу України, що, як наслідок, впливає на права і обовязки субєкта господарювання збільшує термін, протягом якого його може бути притягнуто до юридичної відповідальності, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що порушення товариством вимог статті 15 Закону №481 мало місце в жовтні 2009 року, штрафні санкції за таке порушення могли б бути застосовані протягом 1 року з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до 15 жовтня 2010 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 04.05.2011 року №0003252305 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»фінансових санкцій у розмірі 4115,50 грн.

Враховуючи встановлені у справі обставини, надавши їм оцінку з огляду на норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, позовні вимоги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»підлягають частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 4 травня 2011 року № 0003252305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4115,50 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.А. Добрівська