Постанова № 21736695, 23.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2012 року 16:08 № 2а-11743/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Госпіталіті Індастрі Груп"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування рішень № 0001262305 від 28.02.2011 та № 0001252305 від 28.02.2011

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Госпіталіті Індастрі Груп»(далі позивач, ТОВ «Госпіталіті Індастрі Груп») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001262305, № 0001252305 від 28.02.2011.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковим органом неправомірно зроблено висновок про нікчемність договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емпанда Груп»на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, а право ТОВ «Госпіталіті Індастрі Груп»на податковий підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.07.2010 та складено за наслідком останньої акт від 21.10.2010 № 844/23-3/36519434 (далі Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Емпанда Груп», зокрема Договору поставки № 010909/1 від 01.09.2010 (далі Договір поставки), а накладні, виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів не можуть розглядатися у якості належного підтвердження податкових зобовязань, оскільки не мають статусу юридично значимих.

На підставі Акту перевірки податковим органом було виставлено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір по суті суд приймає до уваги наступне.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5, 6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Для встановлення усіх обставин справи, та на виконання вищезазначених норм, судом витребувано у Державного реєстратора Печерського району м. Києва та у Головного управління статистики у м. Києві інформацію щодо того, хто був керівником ТОВ «Емпанада груп»з моменту його державної реєстрації і до дня розгляду справи в судовому порядку.

З наданої на вимоги суду інформації вбачається, що у період з 02.06.2009 по 08.09.2009, згідно бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, керівником ТОВ «Емпанада груп»була ОСОБА_2 у той час, як Договір поставки від 01.09.2009 підписаний керівником постачальника ТОВ «Емпанада груп»- ОСОБА_3

У відповідності до положень ст.208 "Цивільного кодексу України" № 435-IV від 16.01.2003 (далі - ЦК) у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ч.2. ст..207 ЦК правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1. ст..29 ЦК).

Згідно ч.2 ст.180 "Господарського кодексу України" № 436-IV від 16.01.2003 господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Таким чином, Договір поставки № 010909/1 від 01.09.2010, укладений між ТОВ «Емпанада груп»та позивачем не має юридичної сили, оскільки підписаний не уповноваженою особою замість керівника ТОВ «Емпанада груп», а тому не спричиняє жодних юридичних наслідків, в тому числі і у податковій сфері відносин.

А оскільки основний договір не має юридичної сили, то специфікації до нього, а також видаткові, податкові накладні, виписані в подальшому постачальником - ТОВ «Емпанада груп»на товар, також не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР від 03.04.1997; далі Закон № 168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, враховуючи те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не мають юридичної сили, з підстав відсутності господарського зобовязання між продавцем і покупцем, то такий податковий кредит сформовано неправомірно, а тому податкові повідомлення-рішення № 0001262305, № 0001252305 від 28.02.2011, виставлені податковим органом на підставі Акту перевірки, є правомірними.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги є необґрунтованими і підстав для їх задоволення судом не встановлено.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги,

Керуючись ст. 9, 69-71, 158 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 27.01.2012.