Постанова № 21736544, 15.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 грудня 2011 року 10:17 № 2а-15172/11/2670

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000224110/0

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 10.05.2011 р. № Д07/2011/05/10-2)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 28.10.2011 р. № 2297/9/10-028),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Публічне акціонерне товариство «Київенерго»з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000224110/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15172/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2011 року № 0000224110/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 1662525 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства «Київенерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 21.04.2010 р. № 186/41-10/00131305.

У вказаному Акті перевірки встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 1662525 грн.

На підставі встановлених в даному Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000224110/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1662525 грн. за основним платежем, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 415 631 грн., загальна сума 2078 156 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та до Державної податкової адміністрації України.

Рішеннями Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 25.07.2011 р. № 7619/10/25-114, та Державної податкової служби України про результати розгляду скарг від 07.10.2011 р. № 3220/6/10-2115, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000224110/0 було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийнятим Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2011 року № 0000224110/0, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та п.1.2 Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Так як, податкова накладна є підставою для включення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, то вона безпосередньо відноситься до документів, пов'язаних з нарахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді, тобто на протязі 2008-2010 року ПАТ «Київенерго»мало взаємовідносини з ТОВ «Лісенергомонтаж»(код за ЄДРПОУ 24937421).

Згідно договору № 83/Б-08 від 09.06.2008 року ТОВ «Лісенергомонтаж»виконувало будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи за об'єктами: Реконструкція ТП на вул. Каштановій, 8Г із облаштування вбудованих ІТП та зміною теплових мереж з використанням попередньо ізольованих труб (І етап), ТП на просп. Маяковського, 4 (І етап) облаштування із заміною теплових мереж з використанням попередньо ізольованих труб, перекладання ТРМ ЦО та ГВП з використанням ПІТ, часткова заміна насосного обладнання ТП, та реконструкція ТП на просп. Сталінграда, 17А (перекладання розподільчих мереж ЦО і ГВП).

По вищезазначених відносинах ПАТ «Київенерго »було укладено ряд договорів.

Відповідно до інформації від 14.02.2011 року отриманої від ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП встановлено, що ТОВ «Лісенергомонтаж», на виконання умов вище перелічених договорів, перераховувало грошові кошти на субпідрядні роботи підприємствам ТОВ «БКФ «Альтаір»(код за ЄДРПОУ 34003842), ТОВ «НВФ «Техприлад»(код за ЄДРПОУ 34926604) та ТОВ «НВП «Славута»(код за ЄДРПОУ 33835616).

Так, в проваджені СВ ПМ ДПА у м. Києва знаходиться кримінальна справа № 70-00501, порушена за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БКФ «Альтаір»(код за ЄДРПОУ 34003842), ТОВ «НВФ «Техприлад»(код за ЄДРПОУ 34926604) та ТОВ «НВП «Славута»(код за ЄДРПОУ 33835616), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

21 вересня 2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «НВП Славута»(код за ЄДРПОУ 33835616).

Згідно матеріалів кримінальної справи встановлено, що 08.12.2009 року допитаний як свідок ОСОБА_7, показав що він не має ні якого відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВФ «Техприлад»(код за ЄДРПОУ 34926604). Дозволів на виготовлення печатки підприємства, а також підписання документів необхідних для тримання будівельної ліцензії він не підписував.

15.12.2009 року допитаний як свідок гр. ОСОБА_8 показав, що він зареєстрував ТОВ ВКФ «Альтаір»за грошову винагороду в кількості 100 грн., та ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не має.

Згідно висновку експерта № 687 від 24.12.2009 року Святошинського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України у м. Києві встановлено, що підписи на реєстраційних документах та документах податкової звітності підприємств ТОВ «БКФ «Альтаір»(код за ЄДРПОУ 34003842), ТОВ «НВФ «Техприлад»(код за ЄДРПОУ 34926604) та ТОВ «НВП «Славута» (код за ЄДРПОУ 33835616) виконані не ОСОБА_9. ОСОБА_6, ОСОБА_7

Також, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 412629, ТОВ «НВФ «Техприлад»(код за ЄДРПОУ 34926604) -припинено, серія АБ № 412628 ТОВ «БКФ «Альтаір»(код за ЄДРПОУ 34003842) -припинено, серія АБ № 412631 ТОВ «НВП «Славута»(код за ЄДРПОУ 33835616) -припинено.

В ході проведення перевірки ПАТ «Київенерго», СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП надіслано запит від 15.03.2011 року за № 8235/10/41-156 щодо документального підтвердження взаємовідносин ТОВ «Лісенергомантаж»з АК «Київенерго»за період з 2008-2010 року.

29.03.2011 року (вх. СДПІ № 5327/10) від ТОВ «Лісенергомантаж»отримана відповідь та документальне підтвердження взаємовідносин з ПАТ «Київенерго».

ПАТ «Київенерго»за виконані роботи перерахувало ТОВ «Лісенергомантаж»у 2008 році 2 728698,24 грн., у 2009 році 2 028652,01 грн., за період з січня по вересень 2010 року 8 865247,70 грн. про що свідчать банківські виписки та картки рахунку 361.

Про виконання договорів ТОВ «Лісенергомантаж»виписано акти виконаних робіт.

Також, під час перевірки встановлено, що АК «Київенерго»мало взаємовідносини з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код за ЄДРПОУ 34981754).

Відповідно до матеріалів отриманих від ДПІ у Печерського району м. Києва (Акт від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754) та матеріалів від ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 07.02.2011 р. № 471/7/26-0/519, від 14.10.2010 р. № 5561/26-0/306, від 04.11.2010 р. № 5991/7/26-0/309 встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код за ЄДРПОУ 34981754): фактична адреса підприємства не встановлено, стан платника 10 - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), запит № 12289/10/23-1011 від 13.10.2010 року.

Також, в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_5 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_5, достовірно розуміючи незаконність дій раніше знайомого, умисно погоджується та виконуючи свою роль, надає копію свого паспорта для внесення інформації - прізвища, ім'я по батькові, дати народження, місце проживання до статутних документів підприємства, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Допитаний по справі ОСОБА_5 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово - господарських діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності. В подальшому, в період липня 2008 - серпня 2010 року невстановлені слідством особи використовували фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп»для прикриття власної діяльності, а також для вчинення злочинів.

Згідно Постанови слідчого про призначення перевірки від 26.11.2010 року, зазначено, що проведеним аналізом виписок про рух коштів по рахунках зазначених фіктивних підприємств встановлені суб'єкти господарювання - контрагенти , які скористались послугами угрупування та за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з вищевказаними фіктивними підприємствами, безпідставно сформували податковий кредит та валові витрат у т.ч. ПАТ «Київенерго».

В ході проведення перевірки відповідачем до ПАТ «Київенерго»надано запит № 47 від 04.04.2011 року щодо письмового пояснення та їх документального підтвердження відносно взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, проте ПАТ «Київенерго»відмовилось надати пояснення та їх документальне підтвердження, про що складено Акт про ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів від 07.04.2011 року № 16.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, взаєморозрахунки проведені на суму 95854,48 грн. (з урахуванням ПДВ), сума ПДВ 15975,8 грн.

Також, як видно з наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді ПАТ «Київенерго»мало взаємовідносини з ТОВ «Енергомашпром»(код за ЄДРПОУ 32823421).

Згідно отриманої інформації від ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 22.11.2010 року № 6307/7/26-0/519 вбачається, що під час відпрацювання АК «Київенерго», згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено взаємовідносини в серпні та грудні 2009 року з ТОВ «Енергомашпром».

На попередньо направлений запит на ТОВ «Енергомашпром»отримано відповідь у якій зазначено, що одним із постачальників ТМЦ являється ТОВ «Промопторг-1»(код за ЄДРПОУ 36589133).

В подальшому було встановлено, що в СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ст.ст. 205, 358 Кримінального кодексу України відносно директора підприємства, яка направлена на судовий розгляд по обвинуваченню директора ТОВ «Промопторг-1».

21.06.2010 року Печерський районний суд м. Києва засудив директора ОСОБА_10 та визнав винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 205 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Так, між ТОВ «Енергомашпром»та ПАТ «Київенерго»був укладений договір від 07.08.2009 року № 616/ТЕЦ-6-09. Згідно предмету договору - постачальник (ТОВ «Енергомашпром») зобов'язується передати у власність ПАТ «Київенерго»продукцію виробничого призначення - пакети набивки «холодного»прошарку регенеративного обертаючого повітря підігрівача - 98 котла ТГМП - 344А. Сума за цим договором становить 1 259 971,20 грн. Передплата у розмірі 50 % від загальної вартості Договору 629985,60 грн., решта 50%, що становить 629985,60 грн. перераховується протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання продукції.

На виконання умов Договору, укладеного між ТОВ «Енергомашпром»та ПАТ «Київенерго»№ 960/БМТЗ-09 від 08.12.2009 року, ТОВ «Енергомашпром»зобовязується поставити комплект ролико-втулкових ланцюгів. Базисна умова поставки Товару DDP-ІНКОТЕРМС (у редакції 2000 року) на склад Покупця. Загальна сума договору складає 219996,00 грн., у т.ч. ПДВ 36 666,0 грн.).

ТОВ «Енергомашпром»на підставі зазначених Договорів складена видаткова накладна № РН-0000011 від 25.08.2009 року на суму 599702,40 грн. (ПДВ 99950,40грн.), видаткова накладна РН-0000012 від 28.08.2009 року на суму 660268,80 грн. (ПДВ 110044,80 грн.), та видаткова накладна РН-0000017 від 28.12.2009 року на суму 219996 грн. (ПДВ 36 666 грн.).

Акт приймання-передавання товарів, що не мітить дати, номеру та місця складання на суму 219996, 00 грн. (ПДВ 36 666грн.) наявний в матеріалах справи.

Згідно бази ПДС, АІС Податки ТОВ «Енергомашпром»зареєстровано у Дарницькому районі м Києва, стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25.01.2011 року за ініціативою податкової інспекції.

Також в ході проведення перевірки, до ПАТ «Київенерго»було надано запит № 47 від 04.04.2011 року щодо письмового пояснення та їх документального підтвердження відносно взаємовідносин з ТОВ «Енергомашпром»за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, проте ПАТ «Київенерго»відмовилось надати пояснення та їх документальне підтвердження, про що складено Акт про ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів від 07.04.2011 року № 16.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, вказані підприємства (контрагенти позивача, та їх субпідрядники) були створені без врахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, яким передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п.1. п.2 ст.49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Господарське законодавство передбачає обов'язок підприємців здійснювати відповідну діяльність, отримувати прибуток, зареєструватись у податковому органі, вести первинний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію та адміністративні дані, подавати звітність до податкового органу. Відсутність цієї діяльності свідчить про протиправність інтересам держави і суспільства мети створення підприємства.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З метою визначення достовірних даних про об'єкти оподаткування, у відповідності до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», юридичні та фізичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність, подавати до державних органів відповідні документи і відомості.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави. її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Створення і реєстрація особою за винагороду без мети зайняття господарською діяльністю юридичної особи, на яку законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, дає підстави вважати, що невідомі особи вчиняли нібито «господарську»діяльність з метою приховання прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

З наведеного вище, в суду є підстави вважати, що господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, при ненадходженні коштів до державного бюджету.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Вимогами п. 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам".

Також, ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами

Згідно п.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як видно з податкових накладних, що виписані контрагентами на користь позивача, за якими позивачем було включено суми ПДВ до податкового кредиту за відповідний період, такі податкові накладні підписані не вповноваженими особами, які при допиті в якості свідків по кримінальних справах, показали, що жодного відношення до господарської діяльності зазначених підприємств не мають, будь-яких установчих та бухгалтерських документів не підписували та нікого на це не уповноважували.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як також вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київенерго»в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ по господарських операціях із ТОВ «Лісенергомонтаж»в розмірі 1 482 745,36 грн., ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в розмірі 15 976 грн. та ТОВ «Енергомашпром»в розмірі 141 663,60 грн., що не були підтверджені даними контрагентами в податкових деклараціях, тобто не було визначено податкового зобов'язання за перевіряємий період по взаємовідносинах із позивачем для сплати до державного бюджету.

Зазначеного також не було допустимими доказами спростовано позивачем.

Таким чином, в даному випадку господарські операції між позивачем та ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Енергомашпром»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача ПАТ «Київенерго»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З наведеного вище, та аналізу зазначеного податкового та іншого законодавства, судом не вбачається протиправності в діях відповідача щодо складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу сум податкового зобовязання з ПДВ за порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по господарських взаємовідносинах із ТОВ «Лісенергомонтаж»на загальну суму 1 853 431,70 грн., в тому числі основний платіж - 1 482 745,36 грн., штрафна санкція 370 686,34 грн., ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму 19 970 грн., в тому числі основний платіж 15 976 грн., штрафна санкція 3 994 грн. та ТОВ «Енергомашпром»на загальну суму 177 079,50 грн., в тому числі основний платіж 141 663,60 грн., штрафна санкція - 35 415,90 грн.

Крім того, за результатами перевірки позивача податковим органом було встановлено господарські відносини із ПП «Вітран плюс», а саме на підставі угоди про надання послуг № 79-03 від 14.03.2003 р. з предметом договору - надання послуг очищення від снігу та бурульок дахів та очищення від бруду фасадів будівель за адресами: м. Київ, пл. Івана Франка, 5, вул. Мельникова, 3, вул. Лютеранська, 11, вул. Набережно-Хрещатицька, 13.

Як видно із матеріалів справи, по правовідносинах із даним контрагентом ПП «Вітран плюс»позивачем в перевіряємому періоді було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі - 22 140,80 грн.

Необхідність укладення даної угоди з ПП «Вітран плюс»для здійснення господарської діяльності ПАТ «Київенерго»була доведена представником позивача в судовому засіданні, та крім того було надано допустимі докази, що наявні в матеріалах справи, щодо належного визначення контрагентом позивача ПП «Вітран плюс»податкових зобовязань по правовідносинах із ПАТ «Київенерго»у сумі 22 140,80 грн. та сплати цих коштів до державного бюджету, що також не було заперечено представником відповідача.

Крім того, відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в ПП «Вітран плюс»по правовідносинах із ПАТ «Київенерго», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ПП «Вітран плюс», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати, та сплачені до державного бюджету.

З наведеного вище, суд вважає, що відповідачем допустимими доказами не доведено правомірності складення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу сум податкового зобовязання з ПДВ по правовідносинах із ПП «Вітран плюс».

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ за перевіряємий період за порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по господарських взаємовідносинах із ТОВ «Лісенергомонтаж»на загальну суму 1 853 431,70 грн., в тому числі основний платіж - 1 482 745,36 грн., штрафна санкція 370 686,34 грн., ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму 19 970 грн., в тому числі основний платіж 15 976 грн., штрафна санкція 3 994 грн. та ТОВ «Енергомашпром»на загальну суму 177 079,50 грн., в тому числі основний платіж 141 663,60 грн., штрафна санкція - 35 415,90 грн.

Натомість представник позивача надав обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000224110/0 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ за перевіряємий період по правовідносинах із ПП «Вітран плюс»на загальну суму 27 676 грн., в тому числі основний платіж 22 140,80 грн., штрафна санкція 5 535,20 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2011 року № 0000224110/0 в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 535,20 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 20.12.2011 р.