Постанова № 21736539, 02.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2011 року № 2а-13114/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»

до відповідачів Київської регіональної митниці

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

третя особа Державна казначейська служба України

про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 04.03.2011 р.)

від відповідача 1: не прибув (клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження)

від відповідача 2: ОСОБА_4 (довіреність № 05-04/704-22/61 від 12.05.2011 р.)

від третьої особи: не прибув (клопотання про слухання справи за відсутності представника)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці, третя особа Державна казначейська служба України про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 р. відкрито провадження у справі № 2а-13114/11/2670, та призначено справу до судового розгляду на 25.10.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2011 р. залучено Головне управління Державного казначейства України у м. Києві співвідповідачем у справі № 2а-13114/11/2670.

21.11.2011 р. та 28.11.2011 р. позивачем до канцелярії суду були подані заяви про зміну та уточнення позовних вимог.

Відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 28.11.2011 р., позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці з неприйняття у встановленому порядку на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»про повернення помилково сплачених до бюджету митних платежів від 02 березня 2011 року висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, у розмірі 144 621 гривні 29 копійок;

- визнати протиправними дії Київської регіональної митниці з відмови у поверненні товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ»з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у розмірі 144 621 гривні 29 копійок, з підстав, викладених у листі Київської регіональної митниці від 28.03.2011 року № 40/7-23/3617;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»(р/р 26006104671001, банк: ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО: 319092, ЄДРПОУ: 24594429), помилково сплачені до бюджету митні та інші платежі у розмірі 144 621 гривні 29 копійок.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при ввезенні товарів в режимі тимчасового ввезення відповідно до ВМД від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753, позивачем було помилково сплачено до державного бюджету 144 621,29 гривень, з яких 22 821,29 гривень ввізного мита, 121 800,00 гривень - податку на додану вартість, що підтверджується доказами наданими до матеріалів справи, зокрема постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2010 року у справі № 2-а-808/09/2670 за позовом ТОВ «АДМ»до Київської регіональної митниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року, однак Київською регіональною митницею було протиправно відмовлено позивачу у поверненні з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково сплачених до бюджету.

Відповідач 1 проти позову заперечив, зазначивши про правомірність вчинених ним дій щодо відмови позивачу у поверненні з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково сплачених до бюджету, оскільки позивач, звертаючись до відповідача 1 із заявою про повернення митних платежів, помилково сплачених до бюджету, та керуючись Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364, повинен був звертатися із даною заявою саме до органу Державної казначейської служби, оскільки саме цей орган має повноваження щодо повернення зазначених коштів.

В судове засідання 02.12.2011 р. відповідач 1 не прибув, однак 01.12.2011 р. до канцелярії суду відповідачем 1 було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем 2 через канцелярію суду було подано письмове заперечення проти позову в якому Головне управління Державного казначейства України у м. Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Третя особа в судове засідання 02.12.2011 р. також не прибула, проте до канцелярії суду надійшло пояснення від Державної казначейської служби України, в якому третя особа зазначає, що не порушувало прав та інтересів позивача, а також просить розглядати справу за відсутності її представника.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 02.12.2011 р. судом було поставлено на обговорення питання щодо переходу в письмове провадження, проти якого не заперечили представники позивача та відповідача 2.

Зважаючи на викладене, в судовому засіданні 02.12.2011 р. суд ухвалив продовжити розгляд справи № 2а-13114/11/2670 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ»уклало з компанією «ІМП Технолоджиз Лімітед», яка є юридичною особою відповідно до законодавства Об'єднаного королівства Великої Британії та Північної Ірландії, договір № 1 на постачання обладнання для використання у господарській діяльності ТОВ «АДМ».

Відповідно до умов зазначеного Договору компанія «ІМП Технолоджиз Лімітед»прийняла на себе зобов'язання спроектувати, виготовити та поставити позивачу обладнання, перераховане у додатку А до вказаного Договору, а також виконати роботи з монтажу поставленого обладнання, виконати пусконалагоджувальні роботи та провести навчання персоналу позивача правилам роботи з поставленим обладнанням.

Згідно п. 5.2 Договору компанія «ІМП Технолоджиз Лімітед»виконує роботи з монтажу обладнання на території позивача з використанням власного обладнання і матеріалів, які підлягають тимчасовому ввезенню на митну територію України на строк монтажу з обов'язковим вивезенням після його закінчення, і можуть використовуватися виключно для цілей монтажу поставленого обладнання. Перелік такого обладнання та матеріалів, які підлягали тимчасовому ввезенню на митну територію України, передбачений додатком Е до Договору.

Як видно з наявних матеріалів справи та не заперечувалося представниками відповідача 1 та відповідача 2, умови Договору були сторонами виконані, а саме: компанія «ІМП Технолоджиз Лімітед»поставила обладнання позивачу, провела роботи з його монтажу та пусконалагоджувальні роботи. З цією метою у повній відповідності з умовами Договору компанією «ІМП Технолоджиз Лімітед»було поставлено на умовах тимчасового ввезення обладнання та матеріали, необхідні для виконання робіт за Договором і перелічені у додатку Е до Договору.

Відповідно до умов Договору, митне оформлення поставленого обладнання і матеріалів здійснював позивач.

Обладнання та матеріали, необхідні для виконання робіт за Договором і перелічені у додатку Е до Договору, було ввезено на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, що підтверджується вантажною митною декларацією від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753.

Як видно з наявних матеріалів справи, ТОВ «АДМ»при ввезенні товарів у режимі тимчасового ввезення відповідно до ВМД від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753 з метою забезпечення виконання зобов'язання про їх зворотне вивезення сплатило грошову заставу у розмірі ввізного мита та податку на додану вартість, які підлягали б сплаті у разі ввезення цих товарів у митному режимі імпорту. Загальна сума грошової застави, сплаченої ТОВ «АДМ», складає 144 621,29 гривень, з яких 22 821,29 гривень - ввізного мита, 121 800,00 гривень - податку на додану вартість.

Як також підтверджується наявними документами по справі та не заперечувалося представниками відповідача 1 та відповідача 2, зазначені товари було вивезено з митної території України у встановлені законом строки, що зокрема підтверджується вивізною ВМД № 100000007/8/128667 від 08.10.2008 року.

Згідно п. 4.4 Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Державної митної служби України № 173 від 28.03.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2000 р. за № 250/4471, при виконанні зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) грошова застава повертається за заявою особи, яка її внесла.

На підставі вказаної норми чинного законодавства України, позивач звернувся до Київської регіональної митниці із заявою № 051108/К-01 від 05.11.2008 року, у якій просив надати роз'яснення щодо повернення сплачених у якості грошової застави коштів у загальній сумі 144 621,29 гривень.

Відповідач 1 своїм листом № 35/12-15/11502 від 14.11.2008 року повідомив позивача про те, що сплачені при митному оформленні товару за ВМД від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753 у режимі тимчасового ввезення суми ввізного мита та податку на додану вартість поверненню позивачу не підлягають у зв'язку з тим, що ввезені товари не відповідають вимогам ст. 206 Митного кодексу України та Конвенції про тимчасове ввезення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із висновком відповідача 1, викладеному в листі № 35/12-15/11502 від 14.11.2008 р., позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, даний спір виник у зв'язку з тим, що при ввезенні товарів в режимі тимчасового ввезення відповідно до ВМД від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753 позивач помилково сплатив до державного бюджету 144 621,29 гривень, з яких 22 821,29 гривень ввізного мита, 121 800,00 гривень - податку на додану вартість.

Зазначений факт помилкової сплати митних платежів до державного бюджету України встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2010 року у справі № 2-а-808/09/2670 за позовом ТОВ «АДМ»до Київської регіональної митниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року.

У зв'язку з набранням рішенням суду у справі № 2-а-808/09/2670 законної сили, позивач 02 березня 2011 року звернувся до відповідача 1 Київської регіональної митниці із заявою про повернення митних платежів, у якій просив повернути помилково сплачені до державного бюджету митні платежі у сумі 144 621,29 гривень на поточний рахунок позивача в установі банку.

Київська регіональна митниця 28 березня 2011 року надала позивачу відмову у поверненні митних платежів, помилково сплачених до бюджету.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та наданих відповідачем 1 пояснень, дії щодо відмови позивачу у поверненні митних платежів, помилково сплачених до бюджету, Київська регіональна митниця обґрунтовує тим, що позивач, звертаючись до відповідача 1 із заявою про повернення митних платежів, помилково сплачених до бюджету, неправомірно керувався Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364. А тому позивач, на думку відповідача 1, в даному випадку повинен був звертатися із заявою до органу Державної казначейської служби, оскільки саме цей орган має повноваження повернути кошти Позивачу.

Таким чином, відповідач 1 вважає, що позивач при зверненні до Київської регіональної митниці мав керуватися Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за № 1000/7288 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181, від 9 січня 2009 року № 3, від 14 грудня 2010 року № 480).

Однак в судовому засіданні ні представником відповідача 1 ні представником відповідача 2 не заперечувалося самого факту наявності помилкової сплати позивачем до державного бюджету 144 621,29 гривень, з яких 22 821,29 гривень ввізного мита, 121 800,00 гривень - податку на додану вартість за ввезення товарів в режимі тимчасового ввезення відповідно до ВМД від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753, а відмова у поверненні митних платежів, помилково сплачених до бюджету, за посиланням Київської регіональної митниці, ґрунтується виключно на невірному застосуванні позивачем норм законодавства при зверненні до митного органу із такою заявою.

Згідно п. 2 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за № 1000/7288 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181, від 9 січня 2009 року № 3, від 14 грудня 2010 року № 480), цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Згідно п. 3 Порядку № 226, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119, зі змінами, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника.

Згідно п. 5 Порядку № 226, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

З викладеного вбачається, що Порядок № 226 є загальним нормативно-правовим актом, яким врегульовані загальні питання повернення з бюджету коштів.

Вказаний Порядок № 226 розповсюджується як на повернення помилково сплачених податків, зборів, обов'язкових платежів, так і на повернення інших доходів бюджету, до яких відносяться і митні платежі.

Порядок № 226 чітко встановлює, що повернення таких коштів здійснюється органами Державного казначейства на підставі надання висновку відповідного органу, який контролює справляння таких платежів до бюджету.

Порядок складання такого подання встановлюється спеціальним нормативним актом, який приймається спільно Державним казначейством та органами, які контролюють справляння надходжень бюджету. У даному випадку таким органом є Державна митна служба.

Викладене означає, що Порядок № 226 встановлює загальні засади повернення коштів з бюджету, а спеціальний порядок звернень, складання подання та ін. встановлюється у кожному конкретному випадку в залежності від виду платежу, який підлягає поверненню, спеціальним нормативно-правом актом. А отже, лише у випадку, якщо такий акт не прийнятий, підлягають застосуванню загальні положення Порядку № 226.

Так, Державною митною службою спільно з Державним казначейством України затверджений спеціальний нормативно-правовий акт, який встановлює спеціальний порядок повернення з бюджету помилково сплачених митних платежів, встановлює форму подання органу митної служби, яке подається до Державного казначейства, порядок звернення платників тощо.

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1095/14362 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 1 жовтня 2008 року № 1083/405)

Наказом № 611/147 встановлено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган). Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Згідно п. 7 Наказу № 611/147, на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З наведеного вбачається, що саме спільний порядок, затверджений Державним казначейством України та Державною митною службою України, у питанні щодо порядку подання зави про повернення помилково сплачених до бюджету митних платежів, містить відсилочну норму до розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Таким чином, законодавцем було розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (затверджений Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364, та до якого були внесені зміни і доповнення наказами Державної митної служби України від 28 жовтня 2008 року № 1200, від 24 грудня 2010 року № 1536) (тут і надалі - Порядок 618).

Згідно п. 2 Порядку № 618, цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Крім того в Порядку № 618 міститься розділ III, який регулює порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Зазначене спростовує висновок відповідача 1 про те, що Порядком № 618 врегульовані виключно правовідносини, пов'язані з поверненням митних платежів які обліковуються на рахунках митного органу, оскільки зі змісту як самого Порядку № 618, так і наведених вище Наказу № 611/147 та Порядку № 226 вбачається, що розділом ІІІ Порядку № 618 саме врегульовані правовідносини, які складаються при поверненні помилково сплачених до бюджету митних платежів.

З викладеного очевидно, що норми Порядку № 226 (що затверджений Державною казначейською службою) та норми Наказу № 611/147 (що затверджений спільно Державною казначейською службою та Державною митною службою) разом нормами Порядку № 618 (що затверджений Державною митною службою) не суперечать один одному, а співвідносяться як загальні та спеціальні норми врегулювання відповідних правовідносин.

Порядок № 226 встановлює загальні правила та відсилає до спеціального порядку, розробленого спільно Державним казначейством та Державною митною службою і затвердженого Наказом № 611/147, який, в свою чергу, відсилає ще до більш спеціального порядку, який вже врегульовує взаємовідносини платника і митної служби і викладений у Порядку № 618.

Як було зазначено вище, позивачем у відповідності до Порядку № 618 була подана до Київської регіональної митниці заява про повернення помилково сплачених до бюджету митних платежів, фактична сплата яких не заперечувалася представником відповідача 1 та відповідача 2.

При цьому, зазначена заява не передбачала вимоги до Київської регіональної митниці щодо повернення таких помилково сплачених платежів саме митним органом, оскільки зазначені кошти акумулюються на рахунках відповідного органу Державного казначейства, а відповідно можуть бути повернені через такий орган Державного казначейства за висновком митного органу про таке повернення, згідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, згідно норм наведеного законодавства, позивач не може звернутися із даною заявою про повернення помилково сплачених коштів безпосередньо до органу Державного казначейства, оскільки як зазначено судом вище, таке повернення здійснюється органом Державного казначейства за висновком митного органу.

Отже, в даному випадку, саме Київська регіональна митниця за заявою позивача зобов'язана підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України через Головне управління Держаного казначейства України у м. Києві помилково сплачених коштів, за формою, яка наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 р. № 611/147 (пункт 4 розділу III Порядку № 618).

Такий Висновок про повернення повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви (п. 7 розділу III Порядку № 618).

Таким чином, тільки після надання митним органом такого висновку про повернення помилково сплачених коштів, платник податків має право звертатися до органу Державного казначейства за безпосереднім перерахуванням (поверненням) даних коштів.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, як зазначалося судом вище, представником відповідача 1 та представником відповідача 2 не заперечувалося самого факту наявності помилкової сплати позивачем до державного бюджету 144 621,29 гривень, з яких 22 821,29 гривень ввізного мита, 121 800,00 гривень - податку на додану вартість за ввезення товарів в режимі тимчасового ввезення відповідно до ВМД від 11.08.2008 р. № 100000007/8/350753, що також встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2010 року у справі № 2-а-808/09/2670 за позовом ТОВ «АДМ»до Київської регіональної митниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року, а відповідно позивач має право щодо повернення помилково сплачених коштів з державного бюджету відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності надання відмови в поверненні позивачу з державного бюджету помилково сплачених коштів, що б підтверджувалось допустимими доказами по справі.

Натоміть позивач надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, щодо частини позовних вимог, а саме щодо протиправної бездіяльності Київської регіональної митниці, яка виразилась у ненаданні висновку Головному управлінню Державного казначейства у м. Києві про повернення позивачу помилково сплачених до бюджету митних та інших платежів у розмірі 144 621 гривні 29 копійок.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства у м. Києві висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ»помилково сплачених до бюджету митних та інших платежів у розмірі 144 621 гривні 29 копійок.

3.Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Держаного казначейства України у м. Києві на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»(р/р 26006104671001, банк: ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО: 319092, ЄДРПОУ: 24594429), помилково сплачені до бюджету митні та інші платежі у розмірі 144 621 гривні 29 копійок.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.12.2011 р.