Постанова № 21736532, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року № 2а-12883/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Добрянська Я.І.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-12883/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва по внесенню в акт від 28.01.2011 року № 591/23-07/31301502 позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ДП «Чемерський спиртовий завод», код за ЄДРПОУ 00375355 за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року неправдивих відомостей щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 279 580,00 грн.

Суд призначав судове засідання з розгляду даної справи на 02.12.2011 р.

В судове засідання 02.12.2011 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, однак 29.11.2011 р. через канцелярію суду позивачем було подано клопотання про розгляд справи № 2а-12883/11/2670 у порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання також не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В ході розгляду справи № 2а-12883/11/2670 в порядку письмового провадження, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 р. було закрито провадження у справі в частині позовних вимог, а саме, щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва по внесенню в акт від 28.01.2011 року № 591/23-07/31301502 позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ДП «Чемерський спиртовий завод», код за ЄДРПОУ 00375355 за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року неправдивих відомостей щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судом продовжено розгляд справи № 2а-12883/11/2670 щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.10.2010 року по 28.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ДП «Чемерський спиртовий завод», код за ЄДРПОУ 00375355 за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами даної перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було складено Акт від 28.01.2011 року № 591/23-07/31301502, в якому було зроблено висновки про порушення ТОВ «Сфінкс» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1 279 580, 00 грн., в тому числі:

- за червень 2008 року - 1 276 520, 00 грн.,

за липень 2008 року - 3 060, 00 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд. 26 Декларації) за березень 2010 року на 303 753, 00 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 28.01.2011 року № 591/23-07/31301502, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року № 000053/2307/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 599 475, 00 грн., з них: за основним платежем -1 279 580, 00 грн., за штрафними санкціями - 319 895, 00 грн.

Позивач в порядку, передбаченому ст. 55, 56 Податкового кодексу України, розпочав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.02.2011 року № 000053/2307/0, отриманого ТОВ «Сфінкс»12.03.2011 р.

21 березня 2011 року позивач направив відповідну скаргу до Державної податкової адміністрації в м. Києві.

Рішенням ДПА в м. Києві від 31.03.2011 р. № 3482/10/25-114 було продовжено строк розгляду скарги ТОВ «Сфінкс»до 22.05.2011 року.

Рішенням ДПА в м. Києві від 20.05.2011 р. № 5260/10/25-114 позивачу було відмовлено в задоволенні скарги.

01 червня 2011 року позивачем було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0 до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПА України від 20.06.2011 р. № 11378/6/25-0115(17056/7) було продовжено строк розгляду скарги ТОВ «Сфінкс»до 04.08.2011 року.

Рішенням ДПА України від 04.08.2011 р. № 14136/6/25-ок5 позивачу було відмовлено в задоволенні скарги.

Зазначене рішення ДПА України позивачем було отримано 10.08.2011 р., про що зроблено відповідний запис на зворотному повідомленні.

Відповідно до ст.ст. 56.17, 56.18, 56.19 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. У разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків мас право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем отримання платником податків рішення ДПА України.

Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, позивач подав до адміністративного суду позов до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0 в порядку та в строки, передбачені чинним податковим та адміністративно-процесуальним законодавством.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, Актом перевірки від 28.01.2011 року № 591/23-07/31301502 було встановлено, що за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. ТОВ «Сфінкс»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1 684 079, 00 грн.

В Акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту всього в сумі 1 583 333, 34 грн., в тому числі:

- у червні 2008 року - 1 333 333, 34 грн.;

- у вересні 2008 року - 116 666, 67 грн.;

- у жовтні 2008 року - 133 333, 33 грн.

Як вбачається із даного Акта перевірки, зазначений висновок відповідача ґрунтується на наступних підставах.

ТОВ «Сфінкс»було укладено з Приватним підприємством «Класик-Проект-Лайн»договір № 26/05-1 від 26.05.2008 року, відповідно до якого позивач придбав у контрагента браго-ректифікаційну установку потужністю 1000 дал/добу вартістю 8 000000, 00 грн.

29.06.2008 р. ТОВ «Сфінкс»на підставі акта приймання-передачі технологічного обладнання № 26/06-05 прийняло виробниче обладнання «БРУ-1000»згідно комплектувальної відомості за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с. Чемер, вул. Промислова. 10.

ТОВ «Сфінкс»отримало податкову та видаткову накладні, виписані постачальником.

На підставі податкової накладної, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Сфінкс»в червні 2008 року зазначило в своїй податковій звітності податковий кредит внаслідок придбання обладнання «БРУ-1000»в сумі 1 333 333,34 грн.

Як видно з наявних матеріалів справи, ДПІ у Соломянському районі міста Києва вважає внесення до податкової звітності за червень 2008 року податкового кредиту в сумі 1 333 333, 34 грн. безпідставним, внаслідок наступного:

- на час проведення перевірки (кінець 2010 року) стан контрагента (ПП «Класик-Проект-Лайн») за даними ДПА України: «Порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію)». Останній звіт з ПДВ - податкова декларація з ПДВ за жовтень 2009 року. За період з 01.06.2008 по 31.07.2008 р. ПП «Класик-Проект-Лайн»не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

- у ТОВ «Сфінкс»відсутні в достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, внаслідок цього ДПІ у Солом'янському районі міста Києва вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідач вважає, що на підставі п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (якщо платник податку придбаває матеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту) ТОВ «Сфінкс»не мало права включити до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого у звязку з придбанням «БРУ-1000».

Зокрема, в Акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва зазначає: «Зазначена операція з придбання товарів ТОВ «Сфінкс»у ПП «Класик-Проект-Лайн»не містить у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності».

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «Сфінкс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- відсутність об'єктів оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, задекларований ТОВ «Сфінкс»податковий кредит з ПДВ за період з 01.06.2008 р. по 31.07.2008 р. по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Класик-Проект-Лайн»у сумі 1 333 333 грн., відповідач вважає заявленим безпідставно.

Однак, як видно з наявних матеріалів справи, що не було заперечено відповідачем, для виконання робіт по монтажу обладнання «БРУ-1000»ТОВ «Сфінкс»було укладено договір підряду № 25-08/1 від 25.04.2008 р. з ТОВ «Інтертехно».

Виконані підрядником роботи були прийняті за актами приймання-передачі.

ТОВ «Сфінкс»було отримано податкові накладні на підставі яких до складу податкового кредиту включено у вересні 2008 року - 116 666, 67 грн., у жовтні 2008 року - 133 333, 33 грн.

Внесення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідач також вважає безпідставним та таким, що суперечить п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними), на підставі наступного:

- браго-ректифікаційна установка до даного часу відповідно до даних ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області в експлуатацію не введена, що дає підстави робити висновок про те, що монтаж та наладка ще не проводились;

- за даними ДПА України станом на час проведення перевірки ТОВ «Інтертехно»припинено, але не знято з обліку. Постановою господарського суду Київської області від 17.02.2010 р. у справі № Б11/230-09 ТОВ «Інтертехно»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Свідоцтво платника ПДВ анульоване з моменту реєстрації.

За таких підстав, відповідач робить висновок про невідповідність первинних документів (податкових накладних) ТОВ «Інтертехно»законодавчим і нормативним актам, внаслідок чого вони не можуть бути підставою для внесення до податкового кредиту ТОВ «Сфінкс»сум ПДВ по операціях із зазначеним контрагентом.

В результаті викладеного, на думку ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, ТОВ «Сфінкс»було занижено податок на додану вартість на суму 1 279 580, 00 грн.

Вивчивши наявні матеріали справи, та перевіривши відповідність дій позивача вимогам чинного податкового та іншого законодавства, суд не погоджується з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Статуту ТОВ «Сфінкс», предметом діяльності товариства, в тому числі, є надання послуг у сфері посередницької, агентської та представницької діяльності; купівля-продаж нерухомого майна, здача нерухомого майна в оренду юридичним та фізичним особам; виробництво, придбання устаткування, приладів, виробів та ін.

Метою діяльності ТОВ «Сфінкс»є, в тому числі, здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку.

У 2008 році ТОВ «Сфінкс», здійснюючи господарську діяльність, прямо передбачену Статутом, переслідуючи мету отримання прибутку, вчинило наступні дії:

- встановило господарські відносини з ДП «Чемерський спиртовий завод»-підприємством, для господарської діяльності якого було необхідне встановлення на його території обладнання - браго-ректифікаційної установки «БРУ-1000», яка являє собою окремий цілісний майновий комплекс, фактично - нерухоме майно, яке після здійснення його монтажу є нерозривно зв'язаним з землею.

Оскільки ДП «Чемерський спиртовий завод»не мало власних коштів для придбання зазначеного майна у власність, то ним було прийнято рішення щодо оренди зазначеного майна - «БРУ-1000», його монтуванні та прийнятті в експлуатацію на території ДП «Чемерський спиртовий завод».

ТОВ «Сфінкс»було знайдено постачальника даного майна (браго-ректифікаційної установки), а саме ПП «Класик-Проект-Лайн».

Так, на підставі договору № 26/05-1 від 26.05.2008 року зазначене підприємство поставило на майданчик, наданий ДП «Чемерський спиртовий завод»(оскільки майно мало бути в подальшому встановлено, змонтовано та прийнято в експлуатацію на даному майданчику) «БРУ-1000»у повній заявленій комплектності.

На майданчику ДП «Чемерський спиртовий завод»«БРУ-1000»була прийнята по якості та комплектності директором ТОВ «Сфінкс»Бабіч О.К. за актом приймання-передачі. Передача майна також була підтверджена податковою накладною.

З часу приймання зазначеного майна і по даний момент ТОВ «Сфінкс»є єдиним фактичним власником придбаної «БРУ-1000».

Дане обладнання за допомогою підрядних організацій було змонтовано на території ДП «Чемерський спиртовий завод»і на даний час являє собою нерухомий цілісний майновий комплекс.

Таким чином, «БРУ-1000»було передано в оренду ДП «Чемерський спиртовий завод».

Орендна плата на даний час не стягується у зв'язку з тим. що «БРУ-1000»не прийнято в експлуатацію та не виробляє продукції необхідної якості (спирту, який відповідає вимогам ДСТУ).

Крім того, на даний час «БРУ-1000»обліковується в бухгалтерському обліку ТОВ «Сфінкс»як товар.

Як було зазначено представником позивача, ТОВ «Сфінкс»вчиняло спроби продати «БРУ-1000»іншим особам (із збереженням права оренди, оскільки майно нерозривно зв'язано з територією ДП «Чемерський спиртовий завод») з метою отримання прибутку, проте жодна з таких угод не відбулася.

Зазначені обставини також не заперечувалися представником відповідача.

За таких обставин суд вважає, що позивачем було придбано товар («БРУ-1000»), який прямо використовується у господарській діяльності підприємства (придбаний з наміром отримання прибутку), внаслідок чого позивачем за наявності факту отримання такого товару, повної сплати його вартості та отримання від контрагента відповідної податкової накладної, було правомірно віднесено розмір ПДВ, включений у вартість даного товару, до суми податкового кредиту за відповідний період.

Також суд погоджується із позицією позивача, що оскільки товар придбавався спеціально для ДП «Чемерський спиртовий завод»з метою встановлення обладнання на території спиртового заводу, то відповідно здійснення поставки товару та прийняття його за якістю та комплектністю відбувалося саме на території ДП «Чемерський спиртовий завод».

А отже посилання відповідача на відсутність в позивача необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів для поставки та монтажу такого обладнання е безпідставними.

Таким чином, висновок ДПІ у Солом'янському районі міста Києва в Акті перевірки про фіктивність угоди, в результаті якої ТОВ «Сфінкс»набуло право власності на цілісний майновий комплекс, який фактично існує та обліковується в бухгалтерських документах позивача, на підставі того, що ТОВ «Сфінкс»на момент угоди не мало в достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей - є необґрунтованим, та не може братися до уваги.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Факт здійснення господарської операції в даному випадку підтверджується наявністю придбаного майна, яке від моменту поставки і по даний час перебуває у власності ТОВ «Сфінкс», що також не було допустимими доказами заперечено відповідачем.

Крім того, як видно із наявних матеріалів справи, та не було заперечено відповідачем, на момент укладення угоди між ТОВ «Сфінкс»та ПП «Класик-Проект-Лайн», обидва контрагенти володіли податковою правосуб'єктністю учасників даної господарської операції, а саме: позивач та контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ПП «Класик-Проект-Лайн»не були визнані в судовому порядку недійсними, та був відсутній вирок суду щодо посадових осіб ПП «Класик-Проект-Лайн».

Зв'язок між придбанням «БРУ-1000»і господарською діяльністю платника податку підтверджується положеннями Статуту ТОВ «Сфінкс», а також договором оренди, укладеним між ТОВ «Сфінкс»та ДП «Чемерський спиртовий завод»щодо придбаного майна. Таким чином, на думку суду, господарська мета ТОВ «Сфінкс»при вчиненні угоди з придбання «БРУ-1000»мала реальний характер.

Вчинена угода є документально підтвердженою у встановленому законом порядку, а заперечення відповідача щодо її чинності не підтверджуються допустимими доказами.

Отже, податковий кредит був нарахований позивачем відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі податкової накладної, виданої ПП «Класик-Проект-Лайн».

Як було зазначено вище, на момент складання податкової накладної контрагент позивача ПП «Класик-Проект-Лайн»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товару; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що ПП «Класик-Проект-Лайн»в 10 місяці 2008 року було подано уточнюючу декларацію за 06 місяць 2008 року, в якій визначено суму податкового зобовязання з ПДВ по правовідносинах із ТОВ «Сфінкс»в розмірі 1333333, 34 грн. для сплати до державного бюджету, що включені позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та вказана декларація прийнята податковим органом без зауважень.

Також, відповідачем не було надано доказів наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ПП «Класик-Проект-Лайн», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ПП «Класик-Проект-Лайн», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Також, що підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ «Інтертехно»на момент виконання підрядних робіт та складення податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт.

Щодо факту фактичного виконання/невиконання підрядних робіт ТОВ «Інтертехно», з матеріалів справи вбачається, що дане питання відповідачем не досліджувалося, та на місце виконання робіт відповідач не виїжджав, обстеження не проводив.

На час здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник та підрядник були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відповідно - покупець (замовник) не може нести відповідальність за подальше можливе припинення підприємницької діяльності контрагента.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, суд вважає, що наведене вище підтверджує той факт, що господарські операції позивача з ПП «Класик-Проект-Лайн»та ТОВ «Інтертехно»були фактичними, з метою настання певних правових наслідків, що також підтверджується відповідними документами по справі, а товар (послуги) придбавалися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, та зазначене свідчить про добросовісність дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року

Порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП «Класик-Проект-Лайн»та ТОВ «Інтертехно», останні не були визнані банкрутом, знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ПП «Класик-Проект-Лайн»та ТОВ «Інтертехно»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, не було вироку суду щодо посадових осіб ПП «Класик-Проект-Лайн»та ТОВ «Інтертехно»та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Також, як видно з наявних матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р. було залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2010 р. по справі № 2а-718/10/2570, якою зокрема було встановлено правомірність віднесення іншим субєктом підприємницької діяльності ТОВ «ТД «Жовтневий молот»до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях ПП «Класик-Проект-Лайн»у вересні 2009 р., та не встановлено порушень з боку ПП «Класик-Проект-Лайн»вимог податкового законодавства, чи законодавства, що регулює здійснення господарської діяльності в Україні.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 р. було залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 р. по справі № 2а-1534/10/1070, якою зокрема було встановлено правомірність віднесення іншим субєктом підприємницької діяльності ТОВ «Укрмодуль»до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях ТОВ «Інтертехно»в періоді липень серпень 2008 р., та не встановлено порушень з боку ТОВ «Інтертехно»вимог податкового законодавства, чи законодавства, що регулює здійснення господарської діяльності в Україні.

Таким чином, судовими рішеннями в інших адміністративних справах, що були залишені без змін при апеляційному розгляді, а відповідно набрали законної сили, було встановлено правомірність здійснення господарської діяльності контрагентами позивача ПП «Класик-Проект-Лайн»та ТОВ «Інтертехно»по правовідносинах з іншими контрагентами, в періоді, що перевірявся відповідачем в даній адміністративній справі.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З аналізу наявних матеріалів справи, в суду не виникло сумніву в фактичності здійснених ТОВ «Сфінкс»господарських операцій з придбання в ПП «Класик-Проект-Лайн»браго-ректифікаційної установки «БРУ-1000»для здавання в оренду ДП «Чемерський спиртовий завод», що була за договором підряду позивача з ТОВ «Інтертехно»змонтована та установлена останнім на території ДП «Чемерський спиртовий завод», та зазначене підтверджується відповідними доказами, а також не було належним чином заперечено відповідачем.

Зважаючи на викладене вище, та керуючись нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача в Акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 279 580,00 грн., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28.02.2011 року № 000053/2307/0.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0 та підтвердив правомірність формування податкового кредиту за перевіряємий період по правовідносинах із контрагентом ПП «Класик-Проект-Лайн», який в свою чергу визначив суму податкового зобовязання з ПДВ за вказаними вище правовідносинами в розмірі 1333333, 34 грн. для сплати до державного бюджету, а доказів наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ПП «Класик-Проект-Лайн»відповідачем надано не було.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 28.02.2011 року № 000053/2307/0.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.12.2011 р.