Постанова № 21736510, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року 12:13 № 2а-15365/11/2670

за позовомОСОБА_1

до відповідача 1

відповідача 2Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

провизнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії

суддяДобрянська Я.І.

секретар с/зЮзина О.В.

представники: від позивача:ОСОБА_1 від відповідача:ОСОБА_4 (довіреність № 9373/9/10-209 від 07.07.2011 р.) На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15365/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та в судових дебатах просив суд:

1. Визнати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва при здійсненні бюджетного відшкодування суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню ОСОБА_1 внаслідок застосування права на податковий кредит за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року неправомірним.

2. Зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва та ГУ ДКУ у м. Києві протягом п'яти робочих днів від дня набуття законної сили рішенням суду вчинити всі необхідні та достатні дії, а саме:

- підготувати та надати висновок про повернення ОСОБА_1 9690,70 гривень надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податковий кредит за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року;

- скласти платіжне доручення, на підставі якого перераховуються кошти з рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету;

- сплатити позивачу 9 690,70 гривень надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку внаслідок застосування права на податковий кредит.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було правомірно включено до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом (предметом якого є придбання у власність квартири), що були належним чином сплачені за відповідний період та зазначені в податковій декларації про доходи за 2010 рік, а отже відмова відповідача 1 у наданні податкового кредиту за фактично сплаченими сумами процентів за іпотечним житловим кредитом, частина яких включена до податкового кредиту та зазначена у податковій декларації про доходи за 2010 рік та - є неправомірною.

Представник відповідача 1 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва позов не визнав, та зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивач не має права включати до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом (зокрема з придбання квартири), якщо зазначена квартира не визначена позивачем, як основне місце його проживання та не внесено відомостей до паспортного документа про місце проживання в зазначеній квартирі.

Відповідач 2 Головне управління Державного казначейства України у м. Києві в судове засідання не прибув та не скерував свого представника, однак 24.11.2011 р. до канцелярії суду відповідачем 2 було подано письмове заперечення на позовну заяву в якому відповідач 2 також просить суд розглядати дану справу за відсутності його представника.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2011 року позивач - ОСОБА_1 подала відповідачу 1 - Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, з метою отримання права на податковий кредит на частину суми процентів за іпотечним кредитом.

В додатку до декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, містився розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб до повернення з бюджету у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту у розмірі 9 690,70 грн.

Також, позивач подала відповідачу 1 заяву від 11 березня 2011 року про перерахування суми податку з доходів фізичних осіб до повернення з бюджету нарахуванням податкового кредиту за наступними реквізитами: одержувач: ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, банк одержувача: АКБ «Форум»в м. Києві, МФО 322948, код ЗКПО 21574573, поточний рахунок: 26205500045920.

Листом від 15 березня 2011 року за № 1519/г/17-212 відповідачем 1 було повідомлено позивача про відсутність в останнього права на податковий кредит щодо процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, оскільки таке право мають лише фізичні особи, в яких умови повністю відповідають вимогам, визначеним у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 889-IV, а саме, якщо квартира, придбана іпотечним житловим кредитом, визначена покупцем як основне місце його проживання та внесено відповідні відомості до паспортного документа про місце проживання в зазначеній квартирі.

Також, листом від 12 вересня 2011 року за № 5211/г/17-212 про надання відповіді повторно, відповідачем 1 було вдруге повідомлено позивача про відсутність в останнього права на податковий кредит щодо процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, зважаючи на недотримання заявником вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, ст. 10 Закону України № 889-IV, оскільки обєкт будівництва не є добудованим та не зданим в експлуатацію, а відповідно квартира не передана у власність заявника.

Крім того, листом від 15.09.2011 р. № 06-04/4823-27594 «про повернення податку з доходів фізичних осіб»Головне управління державного казначейства України у м. Києві, за розглядом заяви ОСОБА_1 від 07.09.2011 р., повідомило позивача про можливість повернення коштів, сплачених в якості процентів за користування іпотечним житловим кредитом, виключно за умови надання Головному управлінню висновку, оформленого Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва рішеннями від 15 березня 2011 року № 1519/г/17-212 та від 12 вересня 2011 року № 5211/г/17-212 щодо відмови позивачу у включенні до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом за 2010 р., позивач оскаржив такі дії відповідача 1 та вказані рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями), податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Згідно п.10.5 ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.

Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 р. № 898-IV (із змінами та доповненнями), предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Таким чином, законодавство України, не обмежує право фізичних осіб щодо включення до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва чи майнові права на нього, вразі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, між громадянином України ОСОБА_5 (первісний кредитор) та позивачем ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір № 227/F-В/1 від 07 серпня 2007 року про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором № 227/F від 16 листопада 2005 року про інвестування в житлове будівництво, згідно якого позивач отримав право вимоги від Боржника (Компанії, що здійснює будівництво) передачі у власність двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, секція «Е», 3 поверх, загальною площею 92, 37 кв.м., побудованої за умови інвестиційних внесків, при умові сплати 100% інвестиційних внесків.

14 серпня 2007 року між позивачем (позичальником) та АКБ «Форум»(кредитором) було укладено кредитний договір № 0026/07/00-І, згідно якого кредитором надано позичальнику кошти в сумі 100000 (сто тисяч) доларів США для придбання нерухомості, а саме: двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, секція «Е», 3 поверх, загальною площею 92, 37 кв.м. до 11 серпня 2017 року за кредитною ставкою в розмірі 11, 5 відсотків річних.

До вказаного кредитного договору між позивачем (іпотекодавцем) та АКБ «Форум»(іпотекодержателем) 14 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки, що забезпечує виконання іпотекодавцем зобовязань, що випливають з укладеного з іпотекодержателем кредитного договору від 14 серпня 2007 року № 0026/07/00-І. Предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, що стане власністю іпотекодавця після завершення будівництва, а саме: двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, секція «Е», 3 поверх, загальною площею 92, 37 кв.м.

Зазначене вище також не заперечувалося представником відповідача 1 в судовому засіданні.

Також, представником відповідача 1 в судовому засіданні не заперечувався факт повної сплати позивачем коштів за договором № 227/F-В/1 від 07 серпня 2007 року про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором № 227/F від 16 листопада 2005 року про інвестування в житлове будівництво (придбання двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, секція «Е», 3 поверх, загальною площею 92, 37 кв.м.) та відсотків за кредитним договором № 0026/07/00-І, що також підтверджується довідкою ПАТ «Банк Форум»від 24.01.2011 р. № 99/3.5.7 про повернення кредитних коштів та нарахованих процентів з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. за кредитним договором № 0026/07/00-І, а також меморіальними ордерами з відміткою банку про отримання коштів та квитанціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача 1 також не заперечував щодо самої суми, визначеної позивачем, як податковий кредит у податковій декларації про доходи за 2010 рік, однак зазначив про відсутність у позивача права на формування такого податкового кредиту, з підстав недотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 889-IV, оскільки обєкт будівництва не є добудованим та не зданим в експлуатацію, а відповідно квартира не передана у власність заявника та не внесено відомостей до паспортного документа про місце проживання в зазначеній квартирі

Позивачем зокрема було наголошено на тому, що оскільки будівництво даної будівлі, в якому позивачем придбано квартиру, співпало з періодом економічної кризи в державі, а тому фактичні строки здачі будівлі в експлуатацію (а відповідно і оформлення права власності на квартири за їх покупцями) були подовжені, та на даний час вказана будівля за адресою: АДРЕСА_1 досі є недобудованою, а відповідно не зданою в експлуатацію, то позивач, за обставин, що від нього не залежать, не може зареєструватися у придбаній квартирі, як за основним місцем свого проживання, та вимушений проживати в сестри, хоча самим позивачем фактично були виконані всі умови договору № 227/F-В/1 від 07 серпня 2007 року про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором № 227/F від 16 листопада 2005 року про інвестування в житлове будівництво, а також кредитного договору від 14 серпня 2007 року № 0026/07/00-І та договору іпотеки від 14 серпня 2007 року № 0026/07/00-І, зокрема повністю сплачені кошти та відсотки за вказаними договорами.

Таким чином, як було зазначено вище, законодавством України (зокрема Законом України «Про іпотеку»та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб») передбачено та не обмежено іншими нормами законодавства право фізичної особи на включення до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Згідно п.п. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: частину суми процентів (комісій, винагороди) за іпотечним житловим кредитом, договором оренди житла з викупом або фінансового лізингу житла, сплачених платником податку, що розраховується за правилами, визначеними статтею 10 цього Закону.

Відповідно до вимог п.п. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Згідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Відповідно до абз. 2 п. 10.5 ст. 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більший, ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до складу податкового кредиту за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що податковий орган не може обмежити право фізичної особи на включення до складу податкового кредиту фактично сплачену частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва чи майнові права на нього, вразі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), та фізичною особою було укладено та виконано іпотечний договір, а також фізична особа може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Таким чином, за наявності обєктивних причин неможливості позивача зареєструватися за основним місцем проживання в придбаній ним квартирі, а саме знаходження обєкту нерухомості в стадії будівництва, проте виконання позивачем всіх вимог чинного законодавства, що регулюють порядок отримання права фізичної особи на включення до складу податкового кредиту фактично сплаченої частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва чи майнові права на нього, суд вважає дії відповідача 1 щодо відмови позивачу у праві включення до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом (зокрема з придбання квартири) протиправними.

Відповідно до п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Також з аналізу податкового законодавства, зокрема п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, вбачається, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З матеріалів справи та пояснень позивача, проти яких не заперечує представник відповідача 1, вбачається, що ОСОБА_1 були належним чином та в повному обсязі сплачені суми процентів за договором іпотечного житлового кредиту, відповідна частина яких була визначена, як податковий кредит в декларації про доходи за 2010 р.

Таким чином, зважаючи на те, що до державного бюджету в повному обсязі поступили кошти, у вигляді податку з доходів фізичних осіб, що були сплачені позивачем в сумі процентів за договором іпотечного житлового кредиту, а чинне законодавство передбачає заявлення до відшкодування надмірно сплачених податків та зборів протягом 1095 днів з дня здійснення такої переплати, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у наданні суми податкового кредиту в розмірі 9690,70 гривень, визначеної в декларації про доходи за 2010 рік.

Однак, оскільки в позовній заяві позивач просить суд зобовязати ДПІ у Печерському районі м. Києва та ГУ ДКУ у м. Києві вчинити певні дії щодо фактичного повернення позивачу надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 9690,70 гривень, проте в прохальній частині зазначає не вірний порядок здійснення відповідачами такого повернення, суд, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та з огляду на вказані вище обставини у сукупності доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним рішень від 15 березня 2011 року № 1519/г/17-212 та від 12 вересня 2011 року № 5211/г/17-212 щодо відмови позивачу у включенні до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом за 2010 р. в розмірі 9690,70 гривень.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності прийнятих відповідачем 1 рішень від 15 березня 2011 року № 1519/г/17-212 та від 12 вересня 2011 року № 5211/г/17-212 щодо відмови позивачу у включенні до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом за 2010 р. в розмірі 9690,70 гривень.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 15 березня 2011 року № 1519/г/17-212 та від 12 вересня 2011 року № 5211/г/17-212 щодо відмови позивачу у включенні до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом за 2010 р. в розмірі 9690,70 гривень.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва підготувати та надати висновок про повернення ОСОБА_1 9690,70 гривень надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику як податковий кредит за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

4.Стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9690,70 гривень.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 08.12.2011 р.