Постанова № 21736511, 02.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 09:45 № 2а-17619/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «АВАНПОСТ-ПРИМ»

до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 р. № 0002822302 та № 0002832302

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 20.10.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 130 від 30.08.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «АВАНПОСТ-ПРИМ»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 р. № 0002822302 та № 0002832302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15350/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 26.07.2011 р. № 0002822302 та № 0002832302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), зі змінами та доповненнями, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону ВР України від 21.12.2000 р., № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 Податкового Кодексу України.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомленнярішення, винесені за наслідками даного Акту, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що при проведенні планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «АВАНПОСТ-ПРИМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), зі змінами та доповненнями, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону ВР України від 21.12.2000 р., № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 Податкового Кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220837 грн., в тому числі в 2010 р. - 220837 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2662577 грн., в тому числі за І квартал 2010 р. - 2662577 грн., а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є винесеними правомірно та скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «АВАНПОСТ-ПРИМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом був складений Акт № 7888/23-02/20075425 від 08.07.2011 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), зі змінами та доповненнями, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону ВР України від 21.12.2000 р., № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220837 грн., в тому числі в 2010 р. - 220837 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2662577 грн., в тому числі за І квартал 2010 р. - 2662577 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 р. № 0002822302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств у розмірі 276 047,00 (Двісті сімдесят шість тисяч сорок сім) грн., та № 0002832302, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в розмірі 2662 577,00 (Два мільйона шістсот шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Листом № 9827/10/25-114 від 03.10.2011 р. ДПА у м. Києві надіслало рішення про результати розгляду первинної скарги позивача, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 26.07.2011 р. № 0002822302 та № 0002832302 були залишені без змін, а первинна скарга ТОВ «Видавничий будинок «АВАНПОСТ-ПРИМ»від 04.08.2011 р. - без задоволення.

Також, зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації України, однак станом на час складання позовної заяви, відповіді на зазначену скаргу до позивача не надходило.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 26.07.2011 р. № 0002822302 та № 0002832302, позивач оскаржив їх до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, перевіркою позивача було встановлено порушення п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), зі змінами та доповненнями, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону ВР України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 Податкового Кодексу України в результаті чого позивачем:

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2662 577 грн.;

- занижено суми податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220 837 грн.

Зокрема перевіркою встановлено, що підприємством, згідно поданих до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва декларацій по податку на прибуток підприємств за 2010 р. та І квартал 2011 р. було задекларовано в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»суми витрат в розмірі 883 347 грн. та 5 693583 грн. відповідно.

Як також видно з наявних матеріалів справи, під час перевірки головним бухгалтером підприємства було надано пояснення щодо формування даних рядків декларації та надано розшифровку не врахованих витрат за попередні податкові періоди.

Згідно пояснень та розшифровки не врахованих витрат, виявлена помилка в розмірі 883 347 грн., що була задекларована в рядку 05.2 декларації за 2010 р., складається із витрат, понесених підприємством за період ІІІ та IV кв. 2008 р. Помилка в розмірі 5 693 583 грн., що була задекларована в рядку 05.2 декларації за період І квартал 2011 р., складається із витрат, не врахованих за попередні податкові періоди, в тому числі за ІІІ кв. 2008 р. та І та II квартали 2009 р. в сумі 2662 577 грн.

Відповіло до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), зі змінами та доповненнями, до складу валових витрат включаються, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р., № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», (що був чинний до 31.12.2010 р.), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України (що вступив в дію з 01.01.2011 р.), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 від 21.12.2000 р., № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зі змінами та доповненнями, (що був чинний до 31.12.2010 р.), податкове зобов'язань, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Так, позивачем було самостійно подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва декларації по податку на прибуток підприємств за період 2008 року 05.02.2009 р. № 308690 та півріччя 2009 року від 28.07.2009 р. № 206220 за підписом директора та головного бухгалтера підприємства, в якій визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Як видно з наявних матеріалів справи, вказані декларації по податку на прибуток підприємств за період 2008 року від 05.02.2009 р. № 308690 та півріччя 2009 року від 28.07.2009 р. № 206220 та зазначені в них дані були перевірені податковим органом під час попередньої планової вивізної перевірки за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., та відповідно до Акта попередньої перевірки від 11.12.2009 р. № 17189/23-0211/20075425, контролюючим органом не було виявлено заниження ТОВ «ВБ «Аванпост-прим»валових витрат за періоди 2008 р. та півріччя 2009 р., та заперечення чи скарги з даного приводу позивачем до ДПІ не подавалося.

З наведеного вбачається, що позивачем, помилки (невизначені суми витрат понесених підприємством), виявлені за податкові періоди ІІІ та IV кв. 2008 р., а також ІІІ кв. 2008 р. та І та II квартали 2009 р. (які були перевірені плановою вивізною перевіркою за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р.), були задекларовані позивачем в рядку 05.2 декларацій за періоди 2010 рік, І квартал 2011 р., однак, що також не було заперечено позивачем, без надання уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Відповідно п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України (що вступив в дію з 01.01.2011 р.), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно п. 50.3 ст. 50 Податкового Кодексу України (що вступив в дію з 01.01.2011 р.), у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Платник податку, подаючи уточнюючу декларацію, подає розшифровку вказаних показників, за який період вони виникли.

Отримавши такий розрахунок, контролюючий орган вправі призначити позапланову перевірку, і, як це передбачено п. 50.3 ст. 50 Податкового Кодексу України, провести позапланову перевірку періоду, який перевірявся, оскільки вказані показники валових витрат не були включені в перевіряємому періоді.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було заперечено представником позивача в судовому засіданні, позивачем не було надано до податкових декларацій за 2010 рік, І квартал 2011 року уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби (ІІІ та IV кв. 2008 р., а також ІІІ кв. 2008 р. та І та II квартали 2009 р.), також не було подано уточнюючих декларацій за вказані періоди.

Відповідно, суд прийшов до висновку, що позивач, змінюючи свої податкові зобовязання (збільшуючи валові витрати), помилково керувався абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, в якому зазначено про можливість не подання уточнюючого розрахунку при самостійному виявлені помилок за попередні періоди, якщо відповідні уточнені показники зазначаються платником податків у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, та який платник податків має право застосовувати виключно у випадку, коли не було проведено перевірки даного періоду.

Однак, саме п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України регулює порядок виправлення таких помилок у попередніх періодах у випадку коли була проведена така перевірка за попередній період, а саме, за умови обовязкового подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідно до чого контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період, а саме по даних, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Проте, як видно з матеріалів справи, та не було заперечено представником позивача, такого уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, позивачем не було надано контролюючому органу, відповідно до чого, податковий орган не мав права на проведення позапланової перевірки за період який перевірявся, а саме: правомірності скоригованих даних щодо валових витрат за період ІІІ-IV кв.2008 р. в рядку 05.2 декларації за 2010 р. та скоригованих даних щодо валових витрат за період ІІІ кв.2008 р. та І, ІІ кв. 2009 р. в рядку 05.2 декларації за І кв. 2011 р.

Таким чином, контролюючим органом було здійснено планову виїзну перевірку саме за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., що настав за перевіряємим періодом з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., оскільки позивачем були включені валові витрати за попередні періоди (ІІІ-IV кв.2008 р., ІІІ кв.2008 р. та І, ІІ кв. 2009 р.) саме в деклараціях за 2010 р. та І кв. 2011 р., однак уточнюючого розрахунку до вказаних податкових декларацій позивачем надано не було. А відтак, контролюючий орган, проводячи планову виїзну перевірку за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., не маючи зазначеного уточнюючого розрахунку, не міг визначити правомірності формування даних витрат у попередніх періодах, а тому валові витрати за 2010 р. та І кв. 2011 р. було зменшено та донараховано податок на прибуток, на думку суду правомірно.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Так, як було зазначено вище, ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено планову вивізну перевірку позивача за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої був складений Акт від 11.12.2009 р. № 17189/23-0211/20075425, в якому контролюючим органом не було виявлено заниження ТОВ «ВБ «Аванпост-прим»валових витрат за періоди 2008 р. та півріччя 2009 р., та заперечення чи скарги з даного приводу позивачем до ДПІ не подавалося.

Однак іншою плановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що була проведена відповідачем за інший період, а саме - з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., було встановлено заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся (з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р.), на загальну суму 220837 грн., в тому числі в 2010 р. - 220837 грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2662577 грн., в тому числі за І квартал 2010 р. - 2662577 грн.

Таким чином, контролюючим органом зазначені порушення позивачем податкового законодавства були встановлені внаслідок коригування (збільшення не врахованих за вказані попередні періоди сум валових витрат) позивачем показників податкових періодів ІІІ та IV кв. 2008 р., а також ІІІ кв. 2008 р. та І та II кварталу 2009 р. (що були перевірені попередньою плановою виїзною перевіркою, та порушень по яких виявлено не було) у складі податкових декларацій за 2010 рік, І квартал 2011 року, до яких не було надано уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який попередньо перевірявся органом державної податкової служби, а відповідно достовірність та правильність зазначених скоригованих даних не могла бути перевірена контролюючим органом за наслідками розгляду податкових декларацій за 2010 рік, І квартал 2011 року.

Право податкового органу під час проведення перевірки досліджувати первинні документи, які не відносяться до періоду, що перевіряється, та приймати рішення на їх підставі, не передбачено ні Податковим кодексом України, ні іншими нормами чинного законодавства України, що встановлюють порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок та відображення їх результатів у відповідних документах.

Факт щодо дослідження та перевірки документів, дати яких не підпадають під період проведення такої перевірки, а також винесення рішення на підставі таких документів також не був заперечений представником позивача в судовому засіданні.

За таких обставин, контролюючий орган, відповідно до вимог податкового законодавства, зокрема Податкового кодексу України, не мав права дослідження правомірності збільшення позивачем валових витрат за податкові періоди ІІІ та IV кв. 2008 р., а також ІІІ кв. 2008 р. та І та II квартали 2009 р., під час проведення перевірки за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р.

Згідно вимог п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзна перевірку (періоду, що перевірявся), якщо платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

Таким чином, при проведенні планової документальної перевірки позивача за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., податковий орган не міг вийти за межі перевіряємого періоду та дослідити правомірність збільшення позивачем валових витрат за податкові періоди ІІІ та IV кв. 2008 р., а також ІІІ кв. 2008 р. та І та II квартали 2009 р. (що вже були перевірені попередньою плановою документальною перевіркою), а також не міг згідно п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України провести документальну позапланову перевірку зазначених даних, зважаючи на неподання позивачем до органу державної податкової служби уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який вже перевірявся органом державної податкової служби.

Зважаючи на викладене, посилання позивача на те, що всі донарахування податку на прибуток здійснені відповідачем на підставі висновку щодо неможливості коригування раніше наданих декларацій, суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як передбачено податковим законодавством України, платник податків має право (зобовязаний), у разі самостійного виявлення в майбутніх податкових періодах помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації - надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації, за період який перевірявся, відповідно до п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України, чого позивачем здійснено не було.

Згідно п. 50.3 ст. 50 Податкового Кодексу України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Також, суд не може взяти до уваги посилання позивача на висновок аудитора Мінакової Г.О. від 02.08.2011 р., відповідно до якого підтверджуються факти:

- понесення витрат в розмірі 883 347 грн. (за період III та IV кв. 2008 р.), які не були своєчасно відображені у деклараціях з податку на прибуток підприємства, та були задекларовані в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації за 2010 рік;

- понесення витрат в розмірі 5693 583 грн. (за попередні податкові періоди, в тому числі за III квартал 2008 р., та за І та II квартали 2009 р.), які не були своєчасно відображені у деклараціях з податку на прибуток підприємства, та були задекларовані в рядку 05.2 декларації за період І квартал 2011 року,

оскільки, як було зазначено вище, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, понесення зазначених витрат за податкові періоди ІІІ та IV кв. 2008 р., а також ІІІ кв. 2008 р. та І та II квартали 2009 р. (що вже були перевірені попередньою плановою документальною перевіркою) не могло бути перевірено плановою перевіркою позивача за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., а позапланова документальна перевірка не могла бути проведена контролюючим органом зважаючи на відсутність відповідних підстав, а саме не подання позивачем до органу державної податкової служби уточнюючого розрахунку з відповідного податку за періоди, які були перевірені податковим органом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А відтак, контролюючим органом було правомірно донараховано позивачу податок на прибуток за наслідками планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, оскільки діяв в межах своїх повноважень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на те, оскільки коригуючи податкові зобовязання за попередні періоди, керувався п.50.1 ст.50 ПКУ, а повинен був керуватися п.50.3 ст.50 ПКУ. А відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.12.2011 р.