Постанова № 21736509, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2011 року 13:26 № 2а-11645/11/2670

За позовом Приватного підприємства «Корсім»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кириченко Л.Г. (директор, наказ № 1-К від 29.06.2000 р.)

ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 14.11.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 44 від 22.04.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «Корсім»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-11645/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача та директор позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 205 820,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2009 р. на суму - 21333,00 грн., лютий 2009 р. на суму - 27500,00 грн., березень 2009 р. на суму - 21 833,00 грн., квітень 2009 р. на суму - 7 167,00 грн., травень 2009 р. на суму - 37 637,00 грн., вересень 2009 р. на суму - 50587,00 грн., листопад 2009 р. на суму - 36 549,00 грн., лютий 2010 р. на суму - 3214,00 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, на підставі Наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки № 124-11 від 27.01.2010 року, а також службового посвідчення серії УКМ № 050379, виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, та п.п. 75.1.2 п. 75.1, ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податковою кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, Єфіменком Русланом Віталійовичем - головним державним податковим ревізором-інспектором сектору взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, інспектором податкової служби II рангу, проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Корсім»(код ЄДРПОУ 30978643) з питання фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2010 р.

Перевірку проведено на підставі матеріалів проведених виїмок оригіналів документів ПП «Корсім»та висновку експерта по кримінальній справі № 69-107, наданих співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було занижено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2010 р. на загальну суму 205 820,00 грн., в тому числі по періодах:

- січень 2009 р. на суму - 21333,00 грн.;

- лютий 2009 р. на суму - 27500,00 грн.;

- березень 2009 р. на суму - 21 833,00 грн.;

- квітень 2009 р. на суму - 7 167,00 грн.;

- травень 2009 р. на суму - 37 637,00 грн.;

- вересень 2009 р. на суму - 50587,00 грн.;

- листопад 2009 р. на суму - 36 549,00 грн.;

- лютий 2010 р. на суму - 3214,00 грн.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом було складено Акт від 15.02.2011 року № 404/2307/30978643.

ПП «Корсім»було подано заперечення № 25 від 23.02.2011 р. на Акт документальної перевірки від 15.02.2011 р. № 404/2307/30978643, яке ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишило без задоволення рішенням № 6582/10/23-717 від 02.03.2011 р.

Управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі Акта документальної перевірки від 15.02.2011 р. № 404/2307/30978643 та встановлених в ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. та надіслано його позивачу поштою рекомендованим листом з повідомлення про вручення на юридичну (фактичну) адресу підприємства: 02088. м. Київ, вул. Леніна, 42-В.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 205820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 51455 грн., всього 257275 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарг позивача, Державною податковою адміністрацією у м. Києві за № 5088/10/25-114 від 16.05.2011 р. та Державною податковою адміністрацією України за № 13767/6/25-0115 від 29.07.2011 р. були прийняті рішення, якими оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р., позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в Акті перевірки позивача № 404/2307/30978643 від 15.02.2011 р. (щодо фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2010 р.) посилається зокрема також на Акт № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.05.2010 р., в якому було встановлено порушення контрагентом позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «С.Дж.Р.Груп»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий контрагентам в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Крім того, в Акті перевірки щодо обґрунтування встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідач зазначає, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в період з 2007-2008 р.р. на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

В подальшому, після створення та реєстрації підприємств, невстановлені слідством особи, діючи умисно, використали їх для вчинення злочинної діяльності, для надання послуг з «конвертації», тобто переведення безготівкових коштів у готівку, пособництва в заволодінні чужого майна, мінімізації податкових зобов'язань.

Допитаний по справі ОСОБА_6 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я на пропозицію ОСОБА_7 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

В подальшому в період липня 2008 року - серпня 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп»для прикриття власної діяльності, а також для вчинення злочинів.

Таким чином, зважаючи на викладене, в діях невстановлених слідством осіб, які діяли за попередньою змовою з ОСОБА_6 та виразилась у створені суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяли значну матеріальну шкоду державі вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Також, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р., відповідач посилається на висновок експерта № 353 від 29.12.2010 р. по кримінальній справі № 69-107, в якому встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6 в первинних бухгалтерських документах ПП «Корсім»виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом було зроблено висновок, що господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»носять характер нікчемних, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що не породжують відповідних прав та обовязків, а отже суми ПДВ, сплачені в ціні товару (послуг) по господарських операціях із зазначеним контрагентом, не могли бути включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди.

Позивачем в свою чергу було зазначено, та підтверджено документами, які наявні в матеріалах справи, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «С.Дж.Р.Груп»позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними видатковими накладними, згідно до чого ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на адресу позивача були виписані належним чином оформлені податкові накладні, сума ПДВ за якими була правомірно включена до податкового кредиту за відповідний період, та крім того, суми ПДВ по правовідносинах із позивачем були належним чином визначені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були без зауважень прийняті податковим органом, а також відповідачем не було надано допустимих доказів про наявність в контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп» заборгованості зі сплати до державного бюджету податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем за вказані періоди, з чого також не вбачається завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Так, як видно з наявних матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір № 120108 від 01.12.2008 р., згідно умов якого Продавець (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») передає у власність Покупцю, а Покупець (ПП «Корсім») приймає та сплачує вартість вторинної сировини (паперові відходи). Ціна вторинної сировини вказується в накладній, яка виписується на кожну поставку. Ціна може переглядатись при зміні ринкових цін на вторинну сировину.

Передача у власність зазначеної вторинної сировини (паперових відходів) за договором № 120108 від 01.12.2008 р. зафіксовано відповідними видатковими накладними, що перелічені в Акті перевірки, та копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, фактична передача товару від продавця покупцю та фактична сплата коштів за даний товар відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

На виконання своїх зобовязань за вказаним договором № 120108 від 01.12.2008 р., ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на адресу ПП «Корсім»були виписані відповідні податкові накладні на загальну суму 1234922, 60 грн., в тому числі ПДВ 205820,43 грн., що перелічені в Акті перевірки та копії яких містять в матеріалах справи.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», позивач та контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не були визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», що також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Також з єдиної бази судових рішень суду стало відомо про закриття кримінальної справи відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6, що звинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме встановлення відсутності складу злочину в діях ОСОБА_6, а також наявність нотаріально посвідченої відмови ОСОБА_6 від раніше наданих в ході досудового слідства показань щодо непричетності до створення та господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Крім того, з наданих відповідачем до матеріалів справи копій податкових декларацій ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з податку на додану вартість разом з додатком № 5 (розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., вересень 2009 р., листопад 2009 р., лютий 2010 р., вбачається, що контрагентом позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було визначено податкові зобовязання для сплати до держаного бюджету по правовідносинах із позивачем на загальну суму 205820 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., вересень 2009 р., листопад 2009 р., лютий 2010 р. в контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Крім того, посилаючись на порушення кримінальної справи відносно директора контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 Кримінального кодексу України, відповідачем не було надано до матеріалів справи вироку суду, яким визначено відповідальність вказаної особи, а навпаки було зазначено про відсутність такого вироку суду.

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість і здавало податкову звітність до податкового органу.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, контрагентом позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп», сума ПДВ в загальному розмірі 205820 грн., в тому числі за січень 2009 р. - 21333,00 грн., лютий 2009 р. - 27500,00 грн., березень 2009 р. - 21 833,00 грн., квітень 2009 р. - 7 167,00 грн., травень 2009 р. - 37 637,00 грн., вересень 2009 р. - 50587,00 грн., листопад 2009 р. - 36 549,00 грн., лютий 2010 р. - 3214,00 грн., що включена позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, - була визначена в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, які прийняті податковим органом, та крім того, відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., вересень 2009 р., листопад 2009 р., лютий 2010 р. в контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в загальному розмірі 205 820,00 грн., в тому числі за січень 2009 р. в сумі 21333,00 грн., за лютий 2009 р. в сумі 27500,00 грн., за березень 2009 р. в сумі 21 833,00 грн., за квітень 2009 р. в сумі 7 167,00 грн., за травень 2009 р. в сумі 37 637,00 грн., за вересень 2009 р. в сумі 50587,00 грн., за листопад 2009 р. в сумі 36 549,00 грн., за лютий 2010 р. в сумі 3214,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. є протиправними та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 25.11.2011 р.