Постанова № 21736251, 25.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2012 р. № 2-а- 15007/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача Ващенка Р.М., відповідача Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000742315/0 від 02.11.2011р. прийняте Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській області, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено перевірку ТОВ «Нінель-Україна», за результатами якої було складено акт від 21.10.2011 року № 1870/23-0-33/34392739. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення рішення №0000742310 від 02.11.2011р. на загальну суму 145262,00 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення рішення №0000742310 від 02.11.2011р. не є обґрунтованим, оскільки він не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів, а податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання договорів позивача з його контрагентами нікчемними.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки, щодо непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" Ващенко Р.М. - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.

Представник відповідача Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Калініна О.О.- в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.07.2006 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 427215 (т. 1 а.с.31-32).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач перебуває на обліку в Нововодолазькій міжрайонній державній податковій інспекції в Харківській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 343927320346, що підтверджується свідоцтвом №100320982 серії НВ№122929(т.1 а.с.34).

Судом встановлено, що на підставі наказу №557 від 10.10.2011 року (т.2 а.с.7) та направлень на перевірку №353 від 11.10.11 року, №354 від 11.10.11 року (т.2 а.с.5-6) Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 21.10.11 за №1870/23-0-33/34392739(т.1 а.с.11-22), в якому податковим органом встановлено порушення п. 201.4, п. 201.6, ст.. 201, п.200.1 ст. 200, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 145261,13 грн.

На підставі акту перевірки №1870/23-0-33/34392739 Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області було винесено податкове повідомлення рішення №0000742310 від 02.11.2011р. (т. 1 а.с.23-24), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість всього в розмірі 145262,00 грн., в тому числі: за основним платежем 145261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Підставами для донарахування податкових зобовязань позивачу стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ «Промспец Консалтинг» через неможливість реального здійснення господарських операцій.

Щодо підстав та порядку здійснення господарських відносин між ТОВ "Нінель-Україна" та ТОВ «Промспец Консалтинг» судом встановлено, що між зазначеними субєктами господарювання було укладено договір купівлі - продажу № 010910 від 01.09.2010 року (т. 1 а.с.35).

Відповідно до умов зазначеного договору продавець, ТОВ «Промспец Консалтинг», зобовязується передати покупцю, ТОВ "Нінель-Україна", а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за переданий товар косметичну продукцію в кількості та по вартості, визначеній у рахунках-фактурах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору купівлі - продажу № 010910 від 01.09.2010 року продавцем, ТОВ «Промспец Консалтинг», були виписані рахунки-фактури №04041 від 04.04.2011 року та № 04042 від 04.04.2011 року (т.1 а.с.36,39), виписані видаткові накладні №04041 від 04.04.2011 року та № 04042 від 04.04.2011 року (т.1 а.с.37,40), та податкові накладні №98 від 04.04.2011 року та № 41 від 04.04.2011 року(т.1 а.с.38,41) на косметичну продукцію.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надана копія подорожнього листа (т.1 а.с.67). З наданого подорожнього листа вбачається, що позивачем самостійно здійснювалася доставка товару власним транспортним засобом, належність якого на праві власності позивачу підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ 2705-14(т.1 а.с.66).

В матеріалах справи міститься копія виписки по банківському рахунку позивача (т. 1 а.с.42-43), що підтверджує факт сплати грошових коштів за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 010910 від 01.09.2010 року.

Зазначена копія платіжного документу засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Промспец Консалтинг» (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Також судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Промспец Консалтинг» за перевіряємий період (квітень 2011 року) знаходилось за юридичною адресою (т. 2 а.с.47-54).

При дослідженні реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ТОВ «Промспец Консалтинг», суд бере до уваги надані представником позивача до матеріалів справи первинні документи на подальшу реалізацію придбаного товару (т.1 а.с.44-65, 167-216) та інформацію про оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача, оформлену довідкою з додатками (приходними накладними та оборотно-сальдовими відомостями ) (т. 2 а.с. 27-46).

Також судом на підтвердження реальної можливості здійснення контрагентом позивача ТОВ «Промспец Консалтинг» господарських операцій враховано фактичні обставини оренди вказаним субєктом господарювання складського приміщення у ПП «Бласт», що підтверджується копією договору оренди від 01.09.2010 року та акту прийому-передачі приміщення (т.1, а.с. 115-120)

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків ДПІ щодо непідтвердження можливості реального здійснення досліджуваних операцій, відсутністю у контрагента позивача ТОВ «Промспец Консалтинг» необхідних умов для здійснення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 21.10.11 за №1870/23-0-33/34392739.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 21.10.11 за №1870/23-0-33/34392739 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ «Промспец Консалтинг», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті від 21.10.11 за №1870/23-0-33/34392739, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ "Нінель-Україна" та контрагентом - ТОВ «Промспец Консалтинг» правочинів вмотивований посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011р. №1482/15-05-14/37091549, складений за результатами проведення перевірки ТОВ "Нінель-Україна".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р. по справі №2а-8226/11/2070, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» визнані неправомірними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011р. №1482/15-05-14/37091549 не можуть бути визнані судом легітимними, так як цей акт був складений внаслідок неправомірних дій податкового органу з проведення перевірки.

Таким чином, акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011р. №1482/15-05-14/37091549 було одержано з порушенням закону, що встановлено судовим рішенням, а відтак, цей доказ не може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі “Булвес”АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3-198.5 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 201.4, п. 201.6, ст. 201, п.200.1 ст. 200, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198 Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи.

Отже, податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області №0000742310 від 02.11.2011р. є таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області №0000742310 від 02.11.2011р..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено 30 січня 2012 року.

Суддя Білова О.В.