Постанова № 21736175, 01.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2012 р. № 2-а- 15145/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Борозенцева С.В.,

представника відповідача - Бикова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000371520 від 25.10.2011 року, згідно якого встановлено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6665,0 грн. Державному підприємству “Хлібна база №85” Державного агентства резерву України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки позивач не порушував норм податкового законодавства при наданні звітності з податку на прибуток за II квартал 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підтавав зазначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000371520 від 25.10.2011 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Державне підприємство «Хлібна база №85», як платник податку знаходиться на обліку в Ізюмській ОДПІ у Харківській області, взято на облік 09.08.1995р.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.

У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фахівцями Ізюмської ОДПІ у Харківській області проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток Державного підприємства «Хлібна база №85», ідентифікаційний код: 22675081. За наслідками перевірки складений акт № 52/1510/22675081 від 07.10.2011 року.

На підставі акту перевірки Ізюмською ОДПІ у Харківській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000371520 від 25.10.2011 року, згідно якого позивачу встановлено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6665,0 грн., яким підприємству позивача зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

За твердженням перевіряючих, в діяльності підприємства позивача встановлено порушення вимог пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме, в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року неправомірно відображено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 6665,0 грн., чим неправомірно завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку визначаються правовими нормами розділу ІІІ "Податок на прибуток" Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств " розділу XX "Перехідні положення ", розділ III "Податок на прибуток " цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення " Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в період з 01.01.2011 р. по 01.04.2011 р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням Державним підприємством «Хлібна база №85»в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, оскільки буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податковим органом, не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 ст.22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, відємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

За підсумками першого кварталу 2011 року згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року сума валових витрат (рядок 04 декларації за 1 квартал) становила 10327887,0грн., даний факт сторонами не оскаржується, а податкова декларація була прийнята Ізюмською ОДПІ у Харківській області 06.05.2011р.

Результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення в розмірі 28979,0грн. (рядок 8 "Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-) (+-03-(+-06)-07)" Декларації за І квартал 2011 року), що розраховане у відповідності до вимог податкового законодавства України, яку позивач відповідно до п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України включив до витрат другого календарного кварталу 2011 року до рядка 06.6 Декларації за 2 квартал 2011 року "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)".

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що підприємство позивача - Державне підприємство «Хлібна база №85»правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, отже підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення " Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на те, що податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення, створене в першому кварталі 2011 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000371520 від 25.10.2011 року, було невірно застосовано норми законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000371520 від 25.10.2011 року, згідно якого встановлено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6665,0 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень) Державному підприємству “Хлібна база №85”Державного агентства резерву України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України (код ЕДРПОУ 22675081) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко