Постанова № 21736169, 27.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2012 р. № 2-а-17827/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Червоно заводському районі м.Харкова в якому просив суд визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 14.09.2011р. №0000181550.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Відображені в акті перевірки від 30.08.2011р. №3654/15-510/35476374 висновки податкового органу про вчинення ТОВ "Віконт Плюс" порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання зявився та підтримав позовні вимоги у повному обємі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова в судове засідання зявився та з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 30.08.2011р. №3654/15-510/35476374 у основних контрагентів постачальників ТОВ "Віконт Плюс" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема коли операції не мають реального товарного характеру. Контрагенти-постачальники виконують діяльність без мети отримання прибутку. Угода укладена між позивачем та ТОВ «Спецтехпром»не спричинила реального настання правових наслідків.

Відповідач також посилався що нікчемність угод встановлена на підставі Акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спецтехпром»від 22.06.2011р. №1936/23/23462752.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача надали суду пояснення, згідно з якими при проведенні перевірки позивач надав до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова первини документи, які підтверджували факт укладення з ТОВ «Спецтехпром»відповідного правочину, постачання товару, оплати товару та продажу цього товару.

Судом встановлено, що з 01.03.2011р. по 31.05.2011р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Віконт Плюс" (код 35476374) з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 30.08.2011р. №3654/15-510/35476374 яким встановлено порушення позивачем вимог ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу Украйни.

14.09.2011р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181550 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 13586грн. та суми штрафу у розмірі 1грн.

Стосовно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є висновки відповідача, що порушення позивачем вимог ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу Украйни з мотивів необґрунтованого заниження грошового зобовязання по податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Спецтехпром».

Суд зазначає, що за правилом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем та ТОВ «Спецтехпром»договору купівлі продажу №02/03 від 01.03.2011р., предметом якого є продаж засобів захисту рослин позивачу.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за договором купівлі-продажу шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи з пояснень представників сторін, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеному між позивачем та його контрагентом, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, належності складання первинних документів не має.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за договором купівлі-продажу підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований лише посиланням на відсутність у ТОВ «Спецтехпром»трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що вказані доводи відповідача ґрунтуються лише на підставі складеного ДПІ у Московського районі м. Харкова акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спецтехпром»від 22.06.2011р. №1936/23/23462752, яким встановлено нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ «Спецтехпром».

З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення відповідач не забезпечив вивчення правочину, укладеного між ТОВ «Віконт Плюс»та ТОВ «Спецтехпром», не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на цей правочин.

В акті перевірки від 30.08.2011р. №3654/15-510/35476374 не викладено жодних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність договору купівлі-продажу або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Віконт плюс" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення позивачем вказаних вище норм закону, разом з тим обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається законом саме на відповідача.

Згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.115 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Висновок відповідача про наявність ознак нікчемності укладеного позивачем та ТОВ «Спецтехпром»правочину в розумінні ст.228 ЦК України зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконували умови вищевказаного договору, чім і підтвердили факт його укладення.

Суд відзначає, що сам факт відсутності трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у постачальника, не має своїм наслідком нікчемності угоди і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого субєкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про нікчемність укладеної позивачем та ТОВ «Спецтехпром»угоди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду справи відповідач за правилами ч.3 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, які були покладені в основу спірного рішення.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.09.2011р. №0000181550 винесено ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000181550 від 14.09.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 лютого 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.