Постанова № 21735581, 15.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/287/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Кабальського Р.О.

представників відповідачів - Тіщенко О.М., Шелудько В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчуці Полтавської областіпро скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2012 року позивач ТОВ "Вест-Експрес" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - податковий орган, відповдіач-1, ГУДКС України у Полтавській області (далі за текстом - відповідач-2), УДКС у м. Кременчуці Полтавської області (далі за текстом - відповідач-3)про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2011 року № 0001052302/183 та № 0001062302/184.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Вест-Експрес" посилався на помилковість висновків податкового органу про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації позивача, що стало наслідком збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1643116 грн. Крім того, позивачем вказано на безпідставність висновку податкового органа щодо наявності добровільної відмови позивача від отримання суми заниження в розмірі 1643116,00 грн. як бюджетного відшкодування та згоди на врахування зазначеної суми у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважають правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині заявлення до відшкодування податку на додану вартість, що призвело до зменшення ТОВ "Вест-Експрес" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1643116,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства в сумі 01,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Позивач скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування у червні 2011 року та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року, та подав до відповідного органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість сплаченого за товари і послуги на території України у розмірі 1703072,00 грн., що стало підставою для проведення відповідачем-1 позапланової перевірки.

Так, Кременчуцькою ОДПІ в період з 23 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Вест-Експрес" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року.

За результатами перевірки 02 вересня 2011 року складено акт № 6409/23-209/23815414, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.2., 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок додану вартість" та пунктів 200.4, 200.6, 200.7, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Вест-Експрес" завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року на суму 1643116,00 грн. та заниження суми бюджетного відшкодування за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року. Підтвердження на бюджетне відшкодування надане лише за червень 2011 року на суму 59 956, 00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 02 вересня 2011 року № 6409/23-209/23815414 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року № 0001062302/184, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1643116,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001052302/183, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1643116,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та виходить за межі компетенції відповідача, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 19 вересня 2011 року №0001052302/183 та № 0001062302/184, суд виходить з наступного.

Матеріалами проведеної перевірки та поясненнями представника Кременчуцької ОДПІ в судовому засіданні підтверджено правильність визначення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року та правомірність формування податкового кредиту у розмірі 1643116,00 грн. При цьому податковий орган заперечує проти відшкодування суми податку за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року у червні 2011 року, посилаючись на те, що позивач позбавлений права отримувати таке відшкодування з бюджету за попередні періоди, а зобов'язаний віднести його на рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Орган державної податкової служби, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобовязаний діяти у спосіб, передбачений законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені положеннями статті 200 Податкового кодексу України та пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Аналогічні норми передбачені і Податковим кодексом України.

Згідно пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, що передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватись за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, що передував звітному.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 200.8 статті 200 Податкового Кодексу України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Судом встановлено, що позивач визнав за необхідне скористатись своїм правом на отримання бюджетного відшкодування у червні 2011 року внаслідок чого прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року, та подав до відповідного органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість сплаченого за товари і послуги на території України у розмірі 1703072,00 грн.

Порядок перевірки податковим органом правомірності заявленої платником податку суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, врегульований пунктами 200.10 - 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та підпунктом 7.7.7 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до пунктів 200.10-200.14 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, акт перевірки, податковим органом проведено перевірку достовірності нарахування Позивачем бюджетного відшкодування, перевірено його правомірність та вказано, що порушень чинного законодавства позивачем щодо правильності формування податкового кредиту за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року в ході перевірки не виявлено.

Як встановлено судом, Відповідач-1 всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України утримався від подання органу ДКС висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, обґрунтовуючи свою позицію неможливістю відшкодування заявленої Позивачем до бюджетного відшкодування суми через наявність у ТОВ "Вест-Експрес" обов'язку віднести вказані суми на рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів відповідно до вимог підпункту "а" пункту 200.14 статті 200 Податкового Кодексу України. Проте, таке посилання відповідача, як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Аналіз наведених вище норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 200 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету. Зі змісту вищезазначених норм випливає, що заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість сплаченого за товари і послуги на території України є правом, а не обов'язком позивача, яким Закон дозволяє останньому скористатись у будь-який момент, що слідує за звітним (звітними) періодом. Таким чином, ані Податковий кодекс України, ані Закон України "Про податок на додану вартість" не містять норм, які б зобов'язували платника податку заявляти суму від'ємного значення ПДВ на бюджетне відшкодування відразу ж у наступному періоді, який слідує за тим, у якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість.

Отже, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що перевіркою правильності визначення суми податкового кредиту за вказаний період будь-яких порушень не встановлено (акт перевірки від 02 вересня 2011 року), суд дійшов висновку про дотримання Позивачем вимог пунктів 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ознак наявності обставин, визначених пунктом 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України, які б свідчили про відсутність у Позивача права на бюджетне відшкодування, судом не виявлено, матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена Позивачем у червні 2011 року до бюджетного відшкодування відповідає сумі податку фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальниками товарів, актом перевірки від 02 вересня 2011 року № 6409/23-209/23815414 (а.с.10-16) засвідчена правомірність формування податкових зобовязань за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року та податкового кредиту за вказаний період.

Враховуючи наведене, підстав для відмови Позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в розмірі 1643116,00 грн. судом не встановлено. Податковим органом не наведено жодних доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірних дій, а також щодо відсутності законодавчо визначених підстав для відшкодування з Державного бюджету суми податку на додану вартість на користь Позивача за спірний період.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2011 року № 0001052302/183 та №0001062302/184.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001052302/183 та № 0001062302/184 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19 вересня 2011 року № 0001052302/183 та № 0001062302/184.

Заперечуючи проти позову, відповідачі наполягали на передчасності позовних вимог позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1643116,00 грн. з Державного бюджету України. При цьому податковий орган мотивував свою позицію неможливістю подати до органу казначейства висновку про відшкодування ТОВ "Вест-Експрес" сум бюджетного відшкодування до закінчення перевірки та до завершення апеляційного узгодження платником податків винесених за такою перевіркою податкових повідомлень-рішень. Державна казначейська служба дотримується думки, що відсутність поданого податковим органом висновку унеможливлює повернення відповідачем бюджетного відшкодування платнику податків, а тому вважає, що позивач має звертатись до суду з вимогою зобов'язати податковий орган надати органу казначейства висновок про бюджетне відшкодування коштів платнику податків.

Суд не погоджується із викладеними доводами відповідачів щодо передчасності позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування, зазначаючи наступне.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим статтею 200 Податкового Кодексу України, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету. Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання державної податкової служби надати відповідний висновок органу казначейства, не є належним способом захисту порушених прав платника податків. Оскільки, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога саме про стягнення зазначених коштів.

Отже, позовна вимога ТОВ "Вест-Експрес" про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1643116,00 грн. з Державного бюджету України відповідає встановленому законом способу захисту права на отримання платником податків бюджетного відшкодування та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, на якому наполягав відповідач-1, посилаючись на вимоги пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно вимог пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

При розвязанні розглядуваної законодавчої колізії, суд виходить з такого.

Пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України містяться в одному і тому самому нормативно-правовому акті, прийняті одночасно і регулюють ті самі відносини. Тому суперечність між ними не може бути розвязана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною). Отже, вони припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобовязань у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження.

У цій ситуації слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до наведеного, слід вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Відповідно до цього пункту зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

За таких обставин норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не може використовуватися при обчисленні строків звернення платника податків до суду, оскільки її застосування суперечить правилам пункту 56.21 цієї ж статті, яка вимагає прийняття рішень на користь платників податків. Тому строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення починає перебіг відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України - від дня отримання платником податків цього повідомлення-рішення. (дана позиція зазначена у листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11).

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку, визначеного чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Вест-Експрес" в повному обсязі.

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчуці Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року № 0001052302/183.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року № 0001062302/184.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" (ідентифікаційний код 23815414) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1643116 (один мільйон шістсот сорок три тисячі сто шістнадцять) гривень 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" (ідентифікаційний код 23815414) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2012 року.

СуддяА.О. Чеснокова