Постанова № 21735233, 06.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/441/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бражник В.І.,

за участю сторін:

позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30461410 від 23.12.2011,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30461410 від 23.12.2011, в обґрунтування якого зазначив наступне.

23.12.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області було відкрито виконавче провадження №30461410 з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі від 07.10.2011 № Ф-1425.

Статтею 17 Закону України “Про виконавче провадження” визначено повний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст.106 закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, що діяв до 01.01.2011 було встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Разом з тим, з 01.01.2011 ст.106 зазначеного Закону в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність і тому, позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011 за вимогою є перевищенням повноважень державним виконавцем.

На підставі викладеного, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №30461410 від 23.12.2011 про відкриття виконавчого провадження.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи надіслав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив, що УПФУ в Новопсковському районі є органом державної влади, внаслідок чого державним виконавцем не було порушено вимоги ст.17 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до внесених змін до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” встановлено, що вимога органів ПФУ про сплату недоїмки з 01.01.2011 не є виконавчим документом. Однак, згідно з положенням п.5 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тому вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та підлягає виконанню, у звязку із чим просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю та розглянути справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону №606).

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” (далі Закон №606) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із ст.17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 2 статті 4 Закону України “Про державну виконавчу службу” передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №606 державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; розяснює сторонам їхні права і обовязки.

Згідно із ч.1 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України “Про виконавче провадження” постановою відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції від 23.12.2011 ВП №30461410 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 07.10.2011 №Ф-1425 про стягнення недоїмки з ОСОБА_1 у розмірі 1756,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” Управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-1425 від 07.10.2011, якою зобовязано позивача сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків у загальному розмірі 1756,80 грн.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абз.5 п.7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковькому районі є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, суд вважає, що у даному випадку Управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області правомірно застосовані положення ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу від 07.10.2011 №Ф-1425, а відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції правомірно винесено постанову від 23.12.2011 ВП №30461410 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”) покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30461410 від 23.12.2011 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова