Постанова № 21735048, 07.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/17682/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В. при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника позивача Водопянова С.В. представника відповідачаСнісаренко І.В. представника відповідачаКривоніс І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «П.С.В.»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фірма «П.С.В.»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, який у подальшому уточнила, до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, в якому просить: - визнати протиправними дії посадових осіб Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Фірма «П.С.В.»»без наявності відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження платником податків діяльності в результаті яких було складено акт № 2731/23-3/36053958 від 04.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «П.С.В.»»з питань правильності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року; - визнати протиправними дії посадових осіб Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо визнання відсутності обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів ТОВ «Фірма «П.С.В.»»у контрагентів постачальників та по операціях з продажу цих товарів контрагентам покупцям з контрагентами у податковому періоді січень 2011 року та визнання зазначених правочинів такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених у відповідному періоді 2011 року; - зобовязати Лівобережну МДПІ м. Дніпропетровська відновити показники податкових зобовязань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі акту № 2731/23-3/36053958 від 04.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «П.С.В.»»з питань правильності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України порушенням відповідачем порядку проведення позапланових перевірок та невідповідністю висновків, зроблених в акті перевірки фактичним обставинам.

При цьому позивач зазначає, що основними чинниками в акті позапланової перевірки, які викладені в якості обґрунтування нікчемності угод є нічим не обґрунтовані твердження та припущення перевіряючих.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2012 року. У судовому засіданні, відкритому 11.01.2012 року, розгляд справи відкладався.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання зявився представник позивача та представники відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову у звязку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.07.2011 відповідачем було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «П.С.В.»з питання правильності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 04.07.2011 року № 2731/23-3/36053958.

У вказаному акті зазначено, що перевірка проведена без відома та присутності керівника ТОВ «Фірма «П.С.В.»ОСОБА_6 в звязку з тим, що на момент проведення та складання акта перевірки за місцезнаходженням юридичної особи посадові або уповноважені особи підприємства відсутні.

В процесі перевірки встановлено відсутність за юридичною адресою первинних та бухгалтерських документів. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання задекларованого виду діяльності. Перевіркою встановлено порушення підприємством ст. 228 ЦК України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фрма «П.С.В.»ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за січень 2011 року з покупцями та з контрагентами - постачальниками.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.2. статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Доказів отримання позивачем копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки відповідачем не надано.

За таких обставин проведення відповідачем 04.07.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «П.С.В.»за січень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 04.07.2011 року № 2731/23-3/36053958, є таким, що зроблено не на підставі чинного законодавства України.

У відповідності з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказав, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін спірних договорів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Крім того, зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати договори, укладені позивачем, нікчемними є твердження відповідача про відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій та не створення цими договорами реального настання правових наслідків.

Проте вказані обставини у відповідності зі статтею 234 ЦК України є ознаками фіктивного правочину, який може бути визнаний судом недійсним, і не вказують на нікчемність такого правочину.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з його контрагентами нікчемними на підставі статті 228 ЦК України.

Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У разі помилкового обрання платником податків неналежного способу захисту порушеного права, адміністративний суд має право на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичних обставинам справи і відновлює порушене право особи.

На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 3, 158-163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «П.С.В.» за № 2731/23-3/36053958 від 04.07.2011 року.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 07.02.2012 року.

Суддя

О.В. Серьогіна