Постанова № 21734905, 31.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

31 жовтня 2011 р. 12:51 Справа №2а-2924/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхолдінг" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень - рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1

відповідач не зявився

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог (т.1 а.с.147-148) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000242301/0 від 22.01.09р. та №0000642301/0 від 22.01.09р. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про відсутність реальності виконання угод укладених між позивачем та його контрагентами та порушення з цих підстав позивачем норм податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Позивач вказує, що операції між ним та контрагентами підтверджуються первинними документами, на час укладення угод контрагенти були зареєстровані юридичними особами , а несплата податкових зобовязань контрагентами не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. У судових засіданнях, що відбулися раніше представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1, а.с.84-86), виходячи з яких він вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення, прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованим та законним та не підлягають скасуванню.

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.1 а.с.168-181).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Пайпхолдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.09.2008р., за результатом якої був складений акт перевірки від 14.01.2009р. №209/29-2/32749762 (т.1 а.с.7-55) (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0000642301/0 від 22.01.2009р., яким нарахована сума грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 907380грн. основного платежу та 453691грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.5);

- №0000242301/0 від 22.01.2009р., яким нарахована сума грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 728386грн. та штрафних санкцій у сумі 364193грн. (т.1 а.с.6).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97р., в результаті чого підприємством не донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 907381грн., у тому числі за 3 квартал 2006р. в сумі 461153грн., 4 квартал 2006р. на суму 446228грн.

- п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого підприємством не донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 728386грн., у тому числі за липень 2006р. в сумі 691грн., серпень 2006р. в сумі 602грн., вересень 2006р. в сумі 370111грн., жовтень 2006р. в сумі 61460грн., листопад 2006р. в сумі 284793грн., грудень 2006р. в сумі 10729грн.

Дані факти, згідно акту перевірки, обґрунтовані тим, що суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ були неправомірно сформовані позивачем внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Трансстройсервіс» та ТОВ «Термінал».

Актом встановлено, що засновником вказаних підприємств був громадянин ОСОБА_2.

В акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки був використаний вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008 по справі № 1-166/2008, з якого виходить, що ОСОБА_2 в період часу з 19.10.2001р. по 19.04.2007р. шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації і переводу в готівку грошових коштів, вчинив фіктивне підприємництво.

Згідно до вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008 02 червня 2004 року ОСОБА_2, повторно, маючи намір на прикриття незаконної діяльності по необґрунтованій господарськими взаємостосунками конвертації і по переводу у готівку грошових коштів шляхом фіктивного підприємництва, явно знаючи, що фактично юридична особа ніякою фінансово-господарською діяльністю, відповідно до вимог чинного законодавства України і статуту, вести не буде, створив суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ «Термінал» відкрив розрахункові рахунки, та уклав договори по обслуговуванню розрахункових рахунків в системі «Клієнт-Банк», що дозволило ОСОБА_2 повністю розпоряджатися розрахунковими рахунками підприємства. При цьому державна реєстрація підприємства ТОВ «Термінал» здійснювалася на підставну особу громадянина ОСОБА_3, але при участі та під безпосереднім керівництвом ОСОБА_2 за рахунок його власних грошових коштів. Після державної реєстрації ОСОБА_3 передав статутні та реєстраційні документи, печать і штампи ТОВ «Термінал». 02.06.2004р. ОСОБА_2 на посаду формального директора призначив ОСОБА_3, 28.02.2005р. - ОСОБА_4, але підприємством повністю продовжував розпоряджатися ОСОБА_2 з розрахункових рахунків ТОВ «Термінал» знімалися готівкові грошові кошти, якими у подальшому ОСОБА_2 розпоряджатися самостійно.

Згідно до вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008 25 березня 2003 року ОСОБА_2, повторно, маючи намір на прикриття незаконної діяльності по необґрунтованій господарськими взаємостосунками конвертації і по переводу у готівку грошових коштів шляхом фіктивного підприємництва, явно знаючи, що фактично юридична особа ніякою фінансово-господарською діяльністю, відповідно до вимог чинного законодавства України і статуту, вести не буде, створив суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Трансстройсервіс». Всі необхідні платежі пов'язані з реєстрацією ТОВ «Трансстройсервіс» робив ОСОБА_2 Після реєстрації і отримання повного пакету статутних документів, печаток, штампів ОСОБА_2 відкрив розрахунковий рахунок НОМЕР_1 у ВАТ «Кредобанк» за адресою: м. Сімферополь, пр. Кирова, 19-а, р/р НОМЕР_2 в КРУ банк «Фінанси і Кредит» за адресою: м.Сімферополь, пров. Піонерський 3, і уклав договори по обслуговуванню розрахункових рахунків в системі «Клієнт-банк», що дозволило ОСОБА_2 повністю розпоряджатися розрахунковими рахунками підприємства. 10.09.2003р. ОСОБА_2 на посаду формального директора призначив ОСОБА_3, 23.03.2005р. - ОСОБА_5, але підприємством повністю продовжував розпоряджатися ОСОБА_2 З розрахункових рахунків ТОВ «Трансстройсервіс» знімалися готівкові грошові кошти, якими надалі ОСОБА_2 розпоряджався самостійно.

Відповідно до рішення Господарського суду АР Крим від 29.11.2007р. по справі №2-1/15174-2007А припинено юридична особа - ТОВ «Трансстройсервіс», у зв'язку із створенням юридичної особи і здійснення ним діяльності, яка суперечить засновницьким документам товариства, а також що мала ознаки діяльності, забороненої законом.

Відповідно до рішення Господарського суду АР Крим від 29.11.2007 по справі №2-1/15175-2007А припинено юридична особа - ТОВ «Термінал», у зв'язку із створенням юридичної особи і здійснення ним діяльності, яка суперечить засновницьким документам товариству, а також діяльності, що має ознаки забороненої законом.

Таким чином, ОСОБА_2, розпоряджаючись придбаними, а також створеними їм суб'єктами підприємницької діяльності, реальною фінансово-господарською діяльністю не займався, а їх розрахункові рахунки використовувалися їм з метою надання послуг різним підприємствам по необґрунтованим фінансово-господарськими відносинами зарахуванню безготівкових грошових коштів на ці банківські рахунки і їх подальшому незаконному списанню з цих рахунків в готівковій формі. Так з розрахункового рахунку вказаного підприємства ОСОБА_2 знімалися готівкові грошові кошти, які надалі їм же видавалися представникам підприємств, що перераховували ці грошові кошти раніше в безготівковій формі. При цьому, ОСОБА_2 утримувалися за свої послуги грошові кошти у розмірі визначеному по попередній домовленості ОСОБА_2 і представників вказаних підприємств відсотка від суми переведених у готівку грошових коштів.

На підставі викладеного відповідачем в акті був зроблений висновок, що викладені у вироку факти підтверджують відсутність фактичної діяльності підприємств ТОВ «Термінал» та ТОВ «Трансстройсервіс», а документи, представлені для проведення планової документальної перевірки, є недійсними, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі оцінки вироку суду, відповідачем зроблений висновок, що угоди між позивачем та ТОВ «Термінал» та ТОВ «Трансстройсервіс» носили безтоварний характер.

Актом встановлено, що позивачем з ТОВ «Термінал» був укладений договір від 13.09.2006р. №13/09, за умовами якого постачальник (ТОВ «Термінал») зобовязується поставити та передати у власність замовника товар, найменування, кількість, номенклатура товару, його ціна та загальна вартість передбачається у специфікаціях та рахунку фактурах.

З ТОВ «Трансстройсевіс» позивачем був укладений договір від 01.04.2005р. №04/01-08, за умовами якого постачальник (ТОВ «Трансстройсевіс») передає, а покупець приймає та орплачує на умовах та у порядку, встановленому договором, обладнання, сантехнічний, каналізаційний, водопровідний матеріал, у кількості та за ціною згідно накладних, які є невідємною частиною договору.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, як зазначалося вище, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити

зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Актом перевірки встановлено, що за укладеними позивачем та названими вище контрагентами договорами були виписані рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, які згідно акту, були досліджені відповідачем.

З висновку судової економічної експертизи від 17.09.2009р. №40 (т.1 а.с.168-181), вбачається, що експертом були досліджені надані позивачем документи: виписки з банку, податкові накладні за 2006р., видаткові накладні за 2006р., рахунки фактури за 2006р., журнали ордери за 2006р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за 2006р., декларації з ПДВ, декларації з податку на прибуток, договори з постачальниками та покупцями за 2006р, відомості податкового обліку.

В акті перевірки вказано, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.06р. по 30.09.08р. встановлено їх завищення всього у сумі 3629522грн., а також встановлено його завишення всього у сумі 728386грн.

У ході проведення судової економічної експертизи, експертом, з питання донарахування податку на прибуток вказано, що на підставі даних, відображених у додатку №1 до висновку експертизи встановлено, що відповідно договору №13/09 від 13.09.06р. ТОВ «Термінал» за період з вересня 2006р. по грудень 2006р. поставило на адресу позивача товарно матеріальні цінності на суму 4355425,71грн. (без ПДВ 3629521,42грн.).

Експертом встановлено, що з наданих документів вбачається, що товарно матеріальні цінності вказані у додатку №1 до висновку експертизи, у подальшому були реалізовані позивачем покупцям, що підтверджується видатковими накладними позивача, оплатою покупців за безготівковому розрахунку за отримані ТМЦ, включенням у валові доходи сум реалізації ТМЦ (т.1 а.с.174).

За результатом дослідження експертом наданих на дослідження документів (податкових накладних, накладних, платіжних доручень) встановлено, що вони відповідають п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», документи складені у відповідності до вимог п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88. Експертом встановлено обґрунтоване віднесення до валових витрат витрат у сумі 3629521,42грн.

З експертного висновку вбачається, що досліджуючи питання нарахування податку на додану вартість експерт встановив, те, що виписана у ході виконання договору №04/01-08 від 01.04.05р. між позивачем та ТОВ «Трансстройсервіс» податкова накладна (№НД 41903 від 04.04.05р.) на суму ПДВ 2482,33грн. була включена до податкового кредиту у липні 2006р. з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобовязань, встановленого п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, як зазначалося, експертом були досліджені податкові накладні на загальну суму ПДВ 725904,28грн., виписані позивачу ТОВ «Термінал» у ході виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Термінал» договору №13/09 від 13.09.06р. (вказані у додатку №1 до експертного висновку), які за висновком експерта оформлені у відповідності у відповідності з вимогами п.п. 7.2.1. п. 7.2 та п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що вказує на обґрунтованість включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми у розмірі 725904,28грн. за період з вересня по грудень 2006р. (т.1 а.с. 178).

Слід відзначити, що відповідно до висновку експерта від 17.09.2009р. №40 було встановлено, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку висновки акту викладені в пунктах 1,2 розділу «Висновки» акту перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №209/23-2/32749762 від 14.01.09р. щодо нарахування ТОВ «Пайпхолдінг» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 907381грн. та податку на додану вартість у сумі 728386грн не підтверджуються. Також є необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №209/23-2/32749762 від 14.01.09р. щодо безтоварності операцій між ТОВ «Пайпхолдінг» та ТОВ «Термінал», ТОВ «Пайпхолдінг» та ТОВ «Трансстройсервіс».

Проаналізувавши висновок судової економічної експертизи, суд вважає його повним та обґрунтованим і приймає у якості доказу по справі.

Вказані первинні документи, що досліджувалися експертом (видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури), що свідчать про отримання позивачем товару від контрагентів та реалізацію його іншим субєктам господарювання залучені до матеріалів справи (т.1 а.с.242-250, т.2 а.с.1-58).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

В пункті 3.3. Положення вказано, що підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених субєктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які були досліджені у ході судової економічної експертизи, дійшов висновку про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо обґрунтування встановлених відповідачем порушень, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача в акті перевірки на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, не є обґрунтованим за таких підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В акті перевірки, поряд з посиланням на текст вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008, немає конкретних посилань на встановлення та оцінку у вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим правочинів, що мали місце між позивачем та контрагентами ТОВ «Термінал» та ТОВ «Трансстройсервіс» щодо постачання (відсутності постачання) товарів, які були предметом вказаних договорів, або взагалі взаємовідносин з позивачем.

Із вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008 (т.1 а.с.87-98) також не вбачається встановлення факту відсутності реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Термінал» та ТОВ «Трансстройсервіс», а також взагалі не досліджені операції між позивачем та контрагентами.

Як вбачається з вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008, ним взагалі не встановлена протиправна діяльність посадових осіб позивача, а також будь яка інша протиправна діяльність позивача.

Встановлені вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.02.2008р. по справі № 1-166/2008 обставини, які вказані в акті перевірки, не містять причинного звязку та конкретно встановлених фактів щодо виконання сторонами зобовязань по договорам укладеним між позивачем та ТОВ «Термінал» та ТОВ «Трансстройсервіс».

Стосовно зазначення в акті перевірки та у вироку Київського районного суду м. Сімферополя обставин про наявність рішень Господарського суду АР Крим від 29.11.2007р. по справі №2-1/15174-2007А, яким припинено юридична особа - ТОВ «Трансстройсервіс», та рішення Господарського суду АР Крим від 29.11.2007 по справі №2-1/15175-2007А, яким припинено юридична особа - ТОВ «Термінал», суд зазначає.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень), державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 ст. 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно до положень частин 1,2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За таких обставин наявність рішення суду про припинення юридичної особи без внесення до єдиного державного реєстру відповідного запису не свідчить про її припинення.

З акту перевірки вбачається, що окрім посилань на наявність рішення Господарського суду АР Крим про припинення контрагентів позивача відповідачем не досліджено та не встановлено внесення до єдиного державного реєстру запису про їх припинення.

Відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено відсутність цивільної правоздатності контрагентів позивача, а у ході розгляду справи, в силу ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів відсутності їх цивільної правоздатності, у тому числі відсутності реєстрації цих осіб платниками податку на додану вартість.

Такий факт свідчить, що позивач і його контрагенти на час укладення та виконання умов договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Поряд з цим, суд також звертає увагу на постанову про закриття кримінальної справи №10808020007, порушеної відносно ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 15, 191 ч.4, 212 ч.3, 385 ч.3, 366 ч.2 КК України (а.с.214-222).

З даної постанови вбачається, що ОСОБА_6, обіймав посаду директора ТОВ «Інтерпайп» (в подальшому, відповідно до матеріалів справи правонаступник ТОВ «Пайпхолдінг»), що здійснювало операції з ТОВ «Трансстройсервіс» та ТОВ «Термінал».

У вказані постанові вказано, що зібрані в справі матеріали не містять прямих доказів вказуючи на умисні дії ОСОБА_6, направлені на замах заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим положенням. Проведеними в ході додаткового розслідування заходами намір посадових осіб ТОВ «Пайпхолдінг» на ухилення від сплати податків при проведенні операцій з ТОВ «Термінал» і ТОВ «Трансстройсервіс» не встановлений, оскільки, фактично, посадові особи ТОВ «Пайпхолдінг» не усвідомлювали і не могли усвідомлювати, що документально оформлені від імені вищезгаданих суб'єктів підприємницької діяльності товарно-матеріальні цінності, поставлені в адресу ТОВ «Пайпхолдінг», мали інше джерело походження, не встановлене в ході досудового слідства.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (який діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

За таких підстав суд дійшов висновку, що висновки проведеної відповідачем перевірки не засновані на конкретних фактах, які б вказували на безтоварність та реальне виконання операцій між позивачем та контрагентами, отже таки висновки є необґрунтованими.

У ході розгляду справи відповідачем, у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, також не було надано доказів, що вказують на відсутність реального виконання операцій між позивачем та контрагентами.

За таких підстав, висновки зроблені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 04.11.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000242301/0 від 22.01.09р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000642301/0 від 22.01.09р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпхолдінг» 3,40грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >