Постанова № 21734901, 10.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2012 р. о 09:28 Справа №2а-5559/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі: представник позивача - Бордачева В.О.; представник відповідача (Державної податкової адміністрації в АР Крим) - Шилов М.В.; представник відповідача (Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим) - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,Державної податкової адміністрації в АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач 1, ДПІ в м. Сімферополі), Державної податкової адміністрації в АР Крим (далі - відповідач 2, ДПА в АР Крим) про визнання протиправними і скасування: рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим від 05.05.2011 року №1704/10/25-023 "Про результати розгляду первинних скарг" в частині залишення в силі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 28.02.2011 року №0001322301/0 по податку на прибуток в сумі 61181 грн. і штрафу в сумі 15295 грн., в частині спонукання ДПІ в м. Сімферополі прийняти відносно позивача податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 135861,25 грн. (108689 грн. - податок і 27172,25 грн. - штраф), в частині залишення в силі податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0003552301 на суму 301041 грн. - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік і в частині спонукання ДПІ в м. Сімферополі прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 кв. 2010 року на 11854 грн.; податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 28.02.2011 року №0001322301/0 по збільшенню податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 61181 грн. податку і 15295 грн. штрафу; податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 19.04.2011 року №0003552301 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік на суму 301041 грн.

Під час судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги: просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 13.05.2011 року №0004542301 по збільшенню податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 135861,25 грн., у тому числі 108689,00 грн. - основного платежу; 27172,25 грн. - штрафу; №0004532301 по збільшенню податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 76476,25 грн., у тому числі 61181,00 грн. - основного платежу; 15295,25 грн. - штрафу; №0004552301 (форма "П") про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 412895,00 грн., у тому числі 301041,00 грн. за 2009 рік, 111854,00 грн. за 9 місяців 2010 року.

В судовому засіданні 09.02.2012 року представником позивача подано письмову заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року №0004552301 (форма "П") в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на суму 175000,00 грн., за 9 місяців 2010 року на 111854,00 грн., всього на суму 286854,00 грн.; решту вимог залишено без змін.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем 1 перевірки про порушення позивачем правил оподаткування внаслідок укладання "безтоварних" угод та безпідставного формування валових витрат і податкового кредиту. Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари і послуги призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 19.05.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 20.06.2011 року призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі; ухвалою суду від 05.12.2011 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, надали письмові заперечення, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною ДПІ в м. Сімферополі перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат через віднесення до їх складу сум податку (вартості товарів і послуг), сплачених ТОВ "ТД "Архіп" та ТОВ "Кримський спас", у яких відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Представник відповідача стверджує, що вказані контрагенти проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат позивачем. В ході перевірки не було надано документів, що підтверджують рух товару від продавця (постачальника) до перевізника і покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару. Представник ДПА в АР Крим також зазначив, що рішення від 05.05.2011 року №1704/10/25-023 "Про результати розгляду первинних скарг" не містить ознак правового акту індивідуальної дії, не впливає на обсяг прав та обов'язків платника податку, тож прав позивача не порушує.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 31416065, є платником податків і зборів, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 16.02.2011 року №1045/23-2/31416065. За висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний до 01.04.2011 року, далі Закон №334) в результаті чого платником податків занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у 2 кварталі 2010 року на загальну суму 64148,75 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 412863,00 грн. Також встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №168), що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на 108689,00 грн., у тому числі: за червень 2009 року - 35000,00 грн., за січень 2010 року - 44628,00 грн., за березень 2010 року - 6228,00 грн., за квітень 2010 року - 4887,00 грн., за травень 2010 року - 17946,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0001322301/0 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 80185,00 грн. у тому числі: 64148,00 грн. - за основним платежем і 16037,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України; від 28.02.2011 року №0001312301/0 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 135861,25 грн. у тому числі: 108689,00 грн. - за основним платежем і 27172,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України; від 19.04.2011 року №0003552301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік на 412863,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДПА в АР Крим прийнято рішення від 05.05.2011 року №1704/10/25-023 "Про результати розгляду первинних скарг", яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0001322301/0 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3709,00 грн. у тому числі: 2967,00 грн. - за основним платежем і 742,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0003552301 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 111822,00 грн. та зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року на 111854,00 грн.

Відповідно до вказаного рішення ДПА в АР Крим ДПІ в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0004542301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 135861,25 грн., у тому числі 108689,00 грн. за основним платежем; 27172,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004532301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 76476,25 грн., у тому числі 61181,00 грн. - основного платежу; 15295,25 грн. - штрафу; №0004552301 (форма "П") про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 412895,00 грн., у тому числі 301041,00 грн. за 2009 рік, 111854,00 грн. за 9 місяців 2010 року.

Судом встановлено, що в основу висновків податкових органів про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати (суми ПДВ у ціні товарів і послуг) по придбанню товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ "Торговий дім "Архіп" (ідентифікаційний код 36869543) і ТОВ "Кримський спас" (ідентифікаційний код 33434458).

За даними акту перевірки посадовими особами платника податку не було надано договорів, видаткових накладних, актів прийому-передачі, товарно-транспортних накладних та інших документів (крім податкових накладних) на підтвердження фактичного придбання матеріалів та послуг та подальшого їх використання у господарській діяльності платника податку. В ході перевірки встановлено, що вказані контрагенти (ТОВ "Торговий дім "Архіп" і ТОВ "Кримський спас") є підприємствами-транзитерами, що використовувались із метою надання неправомірної податкової вигоди (для "штучного формування" валових витрат і податкового кредиту) позивачу.

Так, за відносинами із ТОВ "Торговий дім "Архіп" встановлено завищення валових витрат у 2 кварталі 2010 року на суму 80000,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 16000,00 грн. у травні 2010 року (суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту за податковою накладною від 20.05.2010 року №436).

По господарським операціям із ТОВ "Кримський спас" встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 463448,00 грн. (у тому числі за 3 квартал 2009 року на суму 175000,00 грн.; за 1 квартал 2010 року на суму 254282,00 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 34166,00 грн.) та завищення податкового кредиту у червні 2009 року на суму 35000,00 грн. (віднесено до складу податкового кредиту за податковими накладними від 02.06.2009 року №767 на суму ПДВ 18333,33 грн. та від 10.06.2009 року №768 на суму ПДВ 16666,59 грн.); у січні 2010 року - на суму 45000,00 грн. (суму податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту за податковою накладною від 20.01.2010 року №42); у березні 2010 року - на суму 5856,00 грн. (суму податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту за податковою накладною від 17.03.2010 року №302), у квітні 2010 року - на суму 6833,00 грн. (суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.04.2010 року №546).

За даними акту перевірки, позивач декларував від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2009 року у сумі 7883,00 грн., у січні 2010 року у сумі 372,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 1946,00 грн. Таким чином, виявлене перевіркою заниження суми податкового зобов'язання у вказані періоди становить: у січні 2010 року - 44628,00 грн. (45000,00 - 372,00), у квітні 2010 року 4887,00 грн. (6833,00 - 1946,00). Від'ємне значення за січень 2010 року враховано податковим органом у збільшення податкового зобов'язання у березні 2010 року, від'ємне значення за квітень 2010 року враховано у збільшення податкового зобов'язання за травень 2010 року.

Однак при визначенні суми грошового зобов'язання податковими органами не враховано задекларованого платником податку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2009 року у сумі 7883,00 грн. (а.с. 128, т. 1): розмір донарахованого податкового зобов'язання за цей період повинен був становити 27117,00 грн. (35000,00 - 7883,00); а за рахунок від'ємного значення у сумі 7883,00 грн. (яке включено до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду) податковий орган мав би встановити заниження на 7883,00 грн. податкового зобов'язання до сплати в бюджет у липні 2009 року. Втім вказана помилка не вплинула на розрахунок загальної суми заниження податкового зобов'язання до сплати в бюджет з податку на додану вартість та розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи правомірність розрахунку загальної суми грошового зобов'язання та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств, які визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд встановив таке. Перевіркою встановлено завищення підприємством валових витрат у період, що перевірявся на загальну суму 669458,00 грн. (абзац 2 пункту 3.1.2 акту перевірки, а.с. 88, т. 1).

Суд встановив, що при розрахунку обсягу встановленого перевіркою завищення суми валових витрат в акті перевірки допущено арифметичні помилки, які полягають у наступному. Так, обсяг встановленого перевіркою завищення валових витрат у сумі 543449,00 грн., пов'язаний із порушеннями правил оподаткування за господарськими операціями із ТОВ "Торговий дім "Архіп" і ТОВ "Кримський спас" (а.с. 94). Крім того, згідно із пунктом 5 пункту 3.1.2 акту перевірки (а.с. 100, т. 1) встановлено завищення на 126041,00 грн. показника від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року, що враховується у складі валових витрат за 2009 рік. Вказане порушення податковий орган пов'язує із відсутністю розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які б підтверджували правомірність віднесення до валових витрат вказаної суми (порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334). Таким чином, загальний обсяг завищення валових витрат мав би становити 669490,00 грн. (543449,00 + 126041,00), а не 669458,00 грн., як вказано в акті. Крім того, в акті перевірки взагалі не досліджувалось питання стосовно того, які з витрат платника податку були віднесені на збільшення балансової вартості груп основних фондів, а які були віднесені безпосередньо до складу валових витрат. З пояснень представника позивача вбачається, що вартість частини товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Кримський спас" віднесено на збільшення вартості групи основних фондів для нарахування амортизації (369999,56 грн.), однак в акті перевірки не встановлено порушень задекларованих показників амортизаційних нарахувань, усі виявлені перевіркою порушення правил оподаткування податком на прибуток стосуються завищення валових витрат.

Втім, зазначені обставини не мають значення для вирішення спору, оскільки зменшення валових витрат за операціями із придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Кримський спас" визнано судом протиправним, про що вказано нижче. За таких обставин не має значення, віднесено відповідні витрати до складу валових або ж на збільшення балансової вартості групи основних фондів.

Обґрунтовуючи висновки про порушення позивачем правил оподаткування за господарськими операціями із ТОВ "Торговий дім "Архіп", посадові особи ДПІ в м. Сімферополі в акті перевірки зазначили, що згідно із листом відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі співробітниками податкової міліції припинена діяльність "конвертаційного" центру, створеного на базі ТОВ "ТД "Архіп" та порушена кримінальна справа за частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України та за частиною другою статті 205 КК України у відношенні директора ТОВ "ТД "Архіп".

Крім того, в акті перевірки вказано, що ТОВ "Торговий дім "Архіп" і ТОВ "Кримський спас" "характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники із незначним обсягом основних фондів, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності (відомості і наданих звітах не повні та суперечливі у частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно)".

Також за даними акту перевірки контрагентам "присвоєно стани, відмінні від нуля", а саме: ТОВ "Торговий дім "Архіп" - стан 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", ТОВ "Кримський спас" - стан 8 "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням".

По суті в акті перевірки зроблено висновок про "безтоварний", фіктивний характер господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, які були спрямовані на "штучне" формування валових витрат і податкового кредиту.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив таке.

Судом досліджено податкові накладні, видані ТОВ "Кримський спас" від 02.06.2009 року №767 на суму ПДВ 18333,33 грн., від 10.06.2009 року №768 на суму ПДВ 16666,59 грн., від 20.01.2010 року №42, від 17.03.2010 року №302, від 21.04.2010 року №546 (а.с. 46, 48, 50, 52, 55 т. 1).

Вказані податкові накладні видані за номенклатурою поставки товарів: юридичні послуги загальною вартістю 91666,67 грн. із ПДВ; 12 гільз Rubin 500 mm загальною вартістю 83332,96 грн. без ПДВ; вали для глибокого друку 706 (4 штуки), 1022 (4 штуки), 1048 (3 штуки), 1132 (2 штуки), 1200 (2 штуки) загальною вартістю 225000,00 грн. без ПДВ; 24 підшипника NA-6911-ZW-XL, загальною вартістю 29281,92 грн. без ПДВ; 330 каталізаторів А30/165 0165 вартістю всього 34166,67 грн. без ПДВ.

Також суд дослідив видану ТОВ "Торговий дім "Архіп" податкову накладну від 20.05.2010 року №436 на поставку 3250 кг плівки поліпропіленової загальною вартістю 80000,00 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні за формою відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168. Проведеним у справі експертним дослідженням (а.с. 17-35, т. 2) підтверджено відображення у документах бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій із ТОВ "Кримський спас" і ТОВ "Торговий дім "Архіп" (вказані документи долучені до матеріалів справи); використання у господарській діяльності вказаних товарно-матеріальних цінностей, підтверджено факт погашення заборгованості перед постачальниками (крім ТОВ "Торговий дім "Архіп"). Відповідачами не надано доказів, що свідчили про помилковість вказаних висновків експерта.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Твердження відповідача про порушення вказаних норм повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону №334 і Закону №168, за якими необхідною умовою для віднесення вартості товарів (послуг) (сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість) є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності факту придбання товарів, доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів непов'язаності понесених позивачем витрат із господарською діяльністю платника податку або доказів відсутності спеціальної податкової правосуб'єктності у суб'єктів господарських зобов'язань (анулювання реєстрації у якості платника податку на додану вартість або скасування державної реєстрації як юридичних осіб контрагентів позивача станом на час здійснення господарських операцій).

Відсутність письмових договорів та товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення позивачем правил оподаткування, тому як акти чинного законодавства не вимагають укладання сторонами договорів в письмовій формі; позивач не формував валових витрат і податкового кредиту за рахунок вартості послуг на перевезення. Крім того, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обовязковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (пункт 5.11 статті 5, пункту 21.5 статті 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обовязкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження договорами або товарно-транспортними накладними в податковому обліку повязаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Доводи податкового органу щодо стану постачальників позивача "відмінного від нуля" не беруться судом до уваги, оскільки ці доводи не мають належного доказового і правового значення для вирішення спору. Жодних відомостей про дату направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Торговий дім "Архіп" та дату внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Кримський спас" відповідачами не надано.

Крім того, не підтвердженими належними доказами залишились доводи за актом перевірки щодо порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ "ТД "Архіп". З наявної в матеріалах справи копії постанови про порушення кримінальної справи від 26.06.2010 року (а.с. 227-230, т. 1) вбачається, що кримінальну справу порушено відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України (ухилення від сплати податків) та стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України (пособництво в ухиленні від сплати податків) та за частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво). В той же час керівником ТОВ "Торговий дім "Архіп" є ОСОБА_8 (а.с. 59), стосовно якого кримінальна справа на порушувалась (відповідних доказів відповідачами не надано і судом не встановлено). Крім того, враховуючи встановлений статтею 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, самий лише факт порушення кримінальної справи, як і відповідна постанова (за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили), жодного доказового значення для розгляду справи не мають.

За таких обставин, суд вважає помилковими і безпідставними висновки за актом перевірки в частині завищення позивачем валових витрат у сумі 351801,00 грн. за відносинами із ТОВ "Торговий дім "Архіп" та ТОВ "Кримський спас" (у тому числі: у тому числі за 3 квартал 2009 року на суму 83333,00 грн.; за 1 квартал 2010 року на суму 254282,00 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 114166,00 грн.); та завищення податкового кредиту з ПДВ у червні 2009 року на суму 16667 грн., у січні 2010 року на суму 45000,00 грн., у березні 2010 року на суму 5856,00 грн., у квітні 2010 року на суму 6833,00 грн. та у травні 2010 року на суму 16000,00 грн., всього - 90356,00 грн.

В той же час суд враховує, що позивач фактично не оспорює висновків за актом перевірки щодо завищення на 126041,00 грн. показника від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року, що враховується у складі валових витрат за 2009 рік у зв'язку із відсутністю розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які б підтверджували правомірність віднесення до валових витрат вказаної суми (порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334), доводів щодо помилковісті цих висновків не наведено в позовній заяві і не зазначено представником позивача під час судового розгляду справи; відповідних доказів на спростування висновків податкових органів в цій частині не надано. Про відсутність доказів протиправності висновків за актом перевірки у цій частині представник позивача зазначає у заяві про зменшення позовних вимог, поданої 09.02.2012 року. Водночас відповідне порушення зафіксовано в акті перевірки, яке суд вважає належним доказом. За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправним зменшення суми валових витрат за вказаним епізодом.

Також суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу стосовно характеру і змісту юридичних послуг, наданих ТОВ "Кримський спас" на суму 110000,00 грн. у тому числі ПДВ 18333,33 грн. (позивачем надано лише податкову накладну від 02.06.2009 року №767 на суму ПДВ 18333,33 грн. та рахунок-фактуру від 02.06.2009 року №СФ-000072 (а.с. 25, 26, т. 3). У вказаних документах вказано лише про надання "юридичних послуг кількістю 1". Доказів щодо призначення вказаних послуг та можливості їх використанні у межах господарської діяльності платника податку не надано і представником позивача під час судового розгляду справи. Перелік юридичних послуг, наданий представником позивача (а.с. 176, т. 3), ніким не підписаний і не має належного доказового значення у справі. Крім того самий цей перелік суперечить даним рахунку-фактури від 02.06.2009 року №СФ-000072, оскільки у ній зазначено про надання однієї послуги, в той час як у переліку зазначається про надання комплексу послуг: надання юридичних консультацій, складання і подача заяви в Господарський суд АР Крим, збір позовних матеріалів, законодавче обґрунтування позовних вимог, участь у судових засіданнях, ведення переддоговірної роботи, складення проектів договорів, обговорення основних положень і суттєвих пунктів договорів, послуги по розробці і оформленню проекту землеустрою та інше.

Однак у наданих позивачем документах не має відомостей про те, які саме юридичні консультації надавались, не надано доказів участі у судових засіданнях працівників ТОВ "Кримський спас", які представляли інтереси позивача у відповідних справах, не зазначено які саме проекти договорів розроблялись, не вказано щодо якої саме земельної ділянки надавались послуги з розробки і погодження проекту землеустрою і яким чином пов'язані вказані послуги із господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним зменшення суми валових витрат на 91667,00 грн. і податкового кредиту на суму 18333,00 грн. за вказаною господарською операцією.

При цьому суд відхиляє висновки проведеного у справі експертного дослідження, за якими встановлено неправомірність зменшення податковим органом сум валових витрат і податкового кредиту за вказаним епізодом, оскільки суд вважає такі висновки передчасними і такими, що не враховують вимог закону про обов'язкове підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи встановлені судом обставини, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0004542301 слід визнати протиправним у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 90356,00 грн., однак донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 18333,00 грн. відповідає вимогам закону і підтверджується дослідженими судом матеріалами справи.

За даними акту перевірки позивачем за 2009 рік задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 428407,00 грн., тож протиправним слід визнати зменшення за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.05.2011 року №0004552301 та від 19.04.2011 року №0003552301 від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на 83334,00 грн. (301041,00 - 126041,00 - 91667,00).

Таким чином, залишок підтвердженого судом від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік, що підлягає включенню до складу валових витрат у 2010 році становить 210699,00 грн. (428407,00 - 126041,00 - 91667,00).

У третьому кварталі 2010 року позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 111854,00 грн. Позивач мав право на формування валових витрат у 2010 році за рахунок залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік у розмірі 210699,00 грн. та за рахунок господарських операцій із ТОВ "Торговий дім "Архіп" та ТОВ "Кримський спас" (загальна сума валових витрат у 2010 році - 368448,00 грн.). Формування валових витрат за рахунок від'ємного значення у частині 217708,00 грн. (126041,00 + 91667,00) позивачем здійснено безпідставно, в порушення вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки.

Перевіряючи розрахунок розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року, суд враховує, що висновки податкового органу про завищення валових витрат на суму 217708,00 грн. підтверджені за результатами судового розгляду справи. За відповідними епізодами зменшено показник від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №334 у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. Згідно з пунктом 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2010 року №2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт 9 розділу I цього Закону (зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" набув чинності 16.06.2010 року (офіційне опублікування - "Голос України", 2010, N 109, від 16.06.2010 року), порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначений пунктом 22.4 статті 22 Закону №334 застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.

В матеріалах перевірки відсутні відомості щодо порушення позивачем норми пункту 22.4 статті 22 Закону №334, тож суд надає оцінку проведеного сторонами розрахунку показників податкових декларацій з урахуванням вищевказаних приписів.

Сума задекларованого платником від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік становить 428407,00 грн. Зазначена сума підлягає зменшенню на 217708,00 грн., оскільки у цій частині формування від'ємного значення визнано судом неправомірним, тож право на формування від'ємного значення за 2009 рік у платника податку виникло лише в частині 210699,00 грн.

За підсумками третього кварталу 2010 року у складі валових витрат належало врахувати 20% від цієї суми, тобто 42139,80 грн.

Замість цього, платник податку відніс до складу валових витрат частину від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік у розмірі 85861,40 грн. (428407,00 х 20%), тобто на 43541,60 грн. (85861,40 - 42139,80) більше, ніж було потрібно. Вказана сума становить завищення валових витрат, яке потрібно враховувати при розрахунку об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року.

За таких обставин протиправним є донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем і за штрафними (фінансовими) санкціями у податковому повідомленні-рішенні від 13.05.2011 року №0004532301 (оскільки сума завищення валових витрат (43541,60 грн.) не перевищує задекларованого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування (118854,00 грн.) та зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2011 року №0004552301 від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року на 75312,40 грн. (118854,00 - 43541,60).

Досліджуючи правомірність розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 13.05.2011 року №0004542301 суд встановив таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

За податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

6 серпня 2011 року набрали чинності норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", якими підрозділ 10 розділу XIX Податкового кодексу України доповнено пунктом 11, згідно із яким штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Водночас якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності Податковим кодексом України, відбулося до 6 серпня 2011 року, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням такого.

Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) або Податковим кодексом України.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 було встановленої, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, Законом №2181 передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу. Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості податкових періодів, що минули. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону №2181 не передбачає мінімального розміру штрафу.

Якщо виявлення податковим органом розглядуваного порушення відбулося до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України), то розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

У розглядуваній ситуації до платника податків на підставі пункту 123.1 Податкового кодексу України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, чинного на час вчинення відповідного порушення.

Аналогічну правову позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року №2198/11/13-11.

Враховуючи, що судом підтверджено правомірність висновків податкового органу лише в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 18333,00 грн., відповідне правопорушення вчинено до 01.01.2011 року, санкції застосовано після 01.01.2011 року, але до 06.08.2011 року, то їх розмір обмежується 10% суми донарахованого податкового зобов'язання, тобто 1833,30 грн. У решті частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (25338,95 грн.) податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0004542301 слід визнати протиправним і скасувати.

Вимоги про визнання протиправними і скасування рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим від 05.05.2011 року №1704/10/25-023 "Про результати розгляду первинних скарг" в частині залишення в силі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 28.02.2011 року №0001322301/0 по податку на прибуток в сумі 61181 грн. і штрафу в сумі 15295 грн., в частині спонукання ДПІ в м. Сімферополі прийняти відносно позивача податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 135861,25 грн. (108689 грн. - податок і 27172,25 грн. - штраф), в частині залишення в силі податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0003552301 на суму 301041 грн. - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік і в частині спонукання ДПІ в м. Сімферополі прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 кв. 2010 року на 11854 грн.; податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 28.02.2011 року №0001322301/0 по збільшенню податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 61181 грн. податку і 15295 грн. штрафу задоволенню не підлягають з таких підстав.

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 05.05.2011 року №1704/10/25-023 безпосередньо не здійснюється донарахування сум грошового зобов'язання, таке рішення не має юридичного значення для позивача і не впливає не обсяг прав та обов'язків платника податку.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відсутність факту порушення прав і спірних відносинах тягне за собою висновок про відмову у задоволенні позову.

Що стосується податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 28.02.2011 року №0001322301/0, то воно скасовано рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 05.05.2011 року №1704/10/25-023, а тому вимоги про його скасування не підлягають задоволенню. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.04.2011 року №0003552301 скасовано цим же рішенням ДПА в АР Крим у частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік на 111822,00 грн., а судом встановлено правомірність зменшення від'ємного значення за цей період у розмірі 217708,00 грн., тож вимога про визнання протиправним і скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню лише в частині зменшення від'ємного значення на 83334,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 92 КАС України, якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 встановлені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави. Витрати на проведення експертизи в адміністративних справах не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Згідно із калькуляцією вартості проведення експертизи у цій справі (а.с. 178, т. 3), експертом проведено експертизу середньої складності, витрачено на її проведення 80 годин дослідження, вартість однієї години становить 58,60 грн., що не перевищує вартості експертгодини науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, встановленої наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2011 року N 570/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2011 року. за N 215/18953.

Стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість у ціні експертизи чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, суд вважає необхідним ухвалити судове рішення про стягнення на користь експертного закладу 4688,00 грн.

В судовому засіданні 10.02.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 15.02.2012 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.04.2011 року №0003552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 83334,00 грн. за 2009 рік.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року №0004552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 83334,00 грн. за 2009 рік та у розмірі 75312,40 грн. за 9 місяців 2010 року.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року №0004542301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (ідентифікаційний код 31416065) грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 115694,95 грн., у тому числі 90356,00 грн. за основним платежем; 25338,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004532301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (ідентифікаційний код 31416065) грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 76476,25 грн., у тому числі 61181,00 грн. за основним платежем; 15295,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

6. В задоволенні решти частини позову відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в АР Крим (95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68, рахунок №312532272210448 в ГУ ДКСУ в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 25574015) витрати на проведення судової експертизи у розмірі 4688,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.