Постанова № 21731286, 01.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 року Справа № 5023/7955/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Левочка А.О., директор

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Макрокап Девелопмент Україна”, м. Харків (вх. № 123Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року по справі №5023/7955/11

за позовом Приватного підприємства “ТехМет 2000”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Макрокап Девелопмент Україна”, м.Харків

про стягнення 199541,26 грн.,-           

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 94022,80 грн. основного боргу, інфляційні витрати у сумі 33228,93 грн., пеню у сумі 62736,77 грн., три відсотки річних у сумі 9552,76 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Макрокап Девелопмент Україна” на користь Приватного підприємства “ТехМет 2000” 94022,80 грн. основного боргу, 33228,93 грн. інфляційних нарахувань, три відсотки річних в сумі 9552,76 грн., 1366,85 грн. державного мита та 161,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року по справі № 5023/7955/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП “ТехМет 2000” відмовити в повному обсязі. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на те, що сума основного боргу, зазначеного в рішенні, не відповідає дійсності, а також на те, що позивачем було поставлено товар іншого сорту. Крім того, вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та справу розглянуто за відсутністю відповідача, що позбавило останнього скористатися наданими йому процесуальними правами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Відповідач в судове засідання 21.02.2012 р. не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням за № 000485 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

20.02.2012 р. представник ТОВ “Макрокап Девелопмент Україна” –Романюк Т.О. звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прийняти участь в призначеному судовому засіданні через зайнятість у розгляді справи в Дзержинському районному суді, а також повідомила про відсутність іншого представника, який може представляти інтереси ТОВ “Макрокап Девелопмент Україна”.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони. До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідач не був обмежений процесуальним колом осіб, які можуть представляти його інтереси у судах. Так, в наданому до суду першої інстанції клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем зокрема зазначено представника ТОВ “Макрокап Девелопмент Україна” адвоката Потеряєву І.А. Крім того, відповідач на власний розсуд надав перевагу участі свого представника в судовому процесі в Дзержинському районному суді, чим позбавив себе права брати участь в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду при розгляді поданої ним апеляційної скарги.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.02.2012 року за відсутності представника відповідача та наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.10.2008 року між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу № 01/10-1, відповідно до умов якого позивач, як продавець, взяв на себе зобов’язання поставити товар, а відповідач, як покупець, оплатити та прийняти на умовах даного договору металопрокат (товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані в накладних на поставлений товар.

Згідно з п. 9.1 вказаного договору строк дії договору встановлений до 31.12.08 р.

Додатковою угодою до договору від 30.12.2008 р. сторони внесли зміни до п. 9.1 договору та продовжили строк дії договору № 01/10-1 від 10.10.2008 р. до 31.12.2010 р., а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та 20.11.08 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 160945,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № 20/11-1 на суму 78402,17 грн., № 20/11-2 на суму 47954,78 грн. та № 20/11-3 на суму 34588,51 грн. від 20.11.08 р., (а.с.11-13)

Уповноваженою особою відповідача поставлений позивачем товар прийнято по кількості та якості без будь-яких зауважень, про що свідчить підпис у вказаних видаткових накладних, а також довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка скріплена печаткою ТОВ “Макрокап Девелопмент Україна” (а.с. 16).

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору, покупець (відповідач) здійснює розрахунок з продавцем (позивачем) протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару від відповідача.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату у сумі 66922,65 грн., в зв’язку з чим заборгованість відповідача на час звернення позивача з позовом до господарського суду склала 199541,26 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнаний місцевим господарським судом таким, що з 05.12.08 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 01/10-1 від 10.10.08 р.

Враховуючи, що сума боргу, відповідачем не спростована, останній не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 199541,26 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховані 33228,93 грн. інфляційних та 9552,76 грн. 3% річних. Оскільки факт порушення відповідачем зобов’язання щодо сплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, дані вимоги також обґрунтовано задоволені господарським судом, оскільки вони підтверджені наданим розрахунком та відповідають діючому законодавству.

Крім того, на підставі п. 7.2 договору позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 62736,77 грн. за прострочення платежу від суми заборгованості поставленого, але не оплаченого товару за період з 05.12.08 по 05.06.09 р.

Враховуючи надане відповідачем клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача 62736,77 грн. пені, а також на підставі ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на інший розмір суми основного боргу в зв’язку із сплатою відповідачем 2762,78 грн. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надані відповідачем платіжні доручення не мають ніякого відношення до поставки товару, що є предметом позовних вимог. Так, згідно матеріалів справи заборгованість відповідача виникла за видатковими накладними № 20/11-1 на суму 78402,17 грн., № 20/11-2 на суму 47954,78 грн. та № 20/11-3 на суму 34588,51 грн. від 20.11.08 р. В свою чергу відповідачу на оплату товару за вказаними накладними були виставлені рахунки-фактури № СФ-17/11-2 від 17.11.2008 р. та № СФ-18/11-1 від 18.11.2008 р. (а.с.14,15). В той час, як відповідачем надані платіжні доручення з призначенням платежу за іншими рахунками за період 2011 рік.

Наведені відповідачем доводи про поставку товару іншого сорту колегія суддів до уваги не приймає, оскільки факт поставки товару без жодних зауважень підтверджується матеріалами справи. Доказів звернення до позивача по факту невідповідності якості або кількості отриманого товару відповідачем до суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів –накладними, довіреністю, іншими документами, які підтверджують здійснення господарської операції, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 199541,26 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом його процесуальних прав внаслідок розгляду справи за відсутності його представника колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі і за клопотанням відповідача.

Отже, у відповідача було достатньо часу для надання пояснень по суті позовних вимог та необхідних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Однак, відповідач процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді першої інстанції не скористався, вимоги ухвали господарського суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків з позивачем не виконав, витребуваних документів не надав, а тому місцевий господарський суд з огляду на те, що явку сторін не визнано обов’язковою, а також враховуючи сплив терміну розгляду справи, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, правомірно на підставі статті 75 цього Кодексу розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Посилання відповідача на порушення судом першої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно з частиною 3 цієї норми, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи. Отже, відповідач був повинен вжити всіх необхідних заходів для того, щоб в належний час та належним чином надати до суду свої заперечення та докази, тоді як впродовж більш ніж двох місяців розгляду справи відповідач не надав жодного аргументу по суті виниклої заборгованості, а також доказів на підтвердження іншої суми боргу, не сприяв всебічному та повному розгляду справи в суді.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року по справі № 5023/7955/11

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Макрокап Девелопмент Україна”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року по справі № 5023/7955/11 залишити без змін.

          Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 лютого 2012 року.