Ухвала суду № 21729830, 15.02.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15ЛЮТОГО 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючогоМарчук В. Т.

суддів Половінкіної Н.Ю., Литвинюк І.М.

при секретарі Лисак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернівецької області та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2011 року про забезпечення позову,-

встановила:

16.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до прокуратури Чернівецької області та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Ухвалою судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28.11.2011 року відкрито провадження у вказаній вище цивільній справі та призначено попереднє судове засідання.

Після відкриття провадження у справі, на підставі поданої заяви про забезпечення позову, ухвалою судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28.11.2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2.

На вказану вище ухвалу судді про забезпечення позову відповідачем ОСОБА_2 22.12.2011 року подано апеляційну скаргу.

Вважає, що ухвала про забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зокрема зазначав, що судом не було встановлено кому належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, яка існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, не зясовано обсяг позовних вимог та даних про особу відповідача, не взято до уваги розяснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9.

Просив скасувати ухвалу судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28.11.2011 року та залишити заяву про забезпечення позову без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності нерухоме майно відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одним із видів забезпечення позову, у відповідності до ст.152 ЦПК України, є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Таким чином, виходячи з наведених вище вимог закону та розяснень Пленуму Верховного Суду України, такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, дозволяється застосовувати лише у випадках предявлення позовів майнового характеру.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В даному випадку, заявлений ОСОБА_1 позов до прокуратури Чернівецької області та ОСОБА_2, є позовом немайнового характеру.

Отже, застосування судом першої інстанції такого виду забезпечення позову є не правильним.

Оскільки встановлено, що заявлений ОСОБА_1 позов є немайнового характеру, відповідно вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 не є співмірними.

Згідно п.4 вказаної постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.07.2004 року, квартира АДРЕСА_1, окрім відповідача ОСОБА_2, належить на праві спільної сумісної власності також ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Натомість, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не зясував та не взяв до уваги наявність інших співласників нерухомого майна, на яке було накладено арешт, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням зазначених вище заходів забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вжитий суддею вид забезпечення даного позову у вигляді арешту нерухомого майна, застосовано з порушенням норм процесуального права.

Крім цього, відповідно до п.2 вказаної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Матеріалами справи встановлено, що із заявою про забезпечення позову шляхом застосування інших, передбачених ст.152 ЦПК України, видів забезпечення позову позивач ОСОБА_1 до суду не звертався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалу судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28.11.2011 року слід скасувати, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2011 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2, скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 94 грн. 10 коп.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:Марчук В.Т.

Судді:Половінкіна Н.Ю.

Литвинюк І.М.