Рішення № 21723600, 16.12.2011, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 2-2711/2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року. Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі: головуючого судді - Дудакова С.Є.

при секретарі - Колосар О.І.

за участі представника відповідача

- Буковинського Т.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Піреус Банк МКБ»про відшкодування шкоди, -

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 27 серпня 2009 року він звернувся до Шевченківського райсуду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 50000 грн. 28 серпня 20009 року судом була винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок ОСОБА_3, відкритий у відповідача, і того ж дня дану ухвалу було вручено для виконання відповідачеві через його відділення №5.

Вказував, що листом від 1 вересня 2009 року на ім»я суду банк підтвердив факт отримання ухвали та просив надати роз»яснення щодо часу набуття ухвалою законної сили, однак при цьому, станом на 1 вересня 2009 року, вже видав з арештованого рахунку частину коштів ОСОБА_3 в сумі 8000 Євро, не отримавши відповіді суду на своє звернення, а 3 вересня 2009 року банк незаконно видав ОСОБА_3 46 Євро.

Крім цього, вказував, що рішенням Шевченківського райсуду м.Чернівці від 8 жовтня 2009 року вищевказаний позов було задоволено і після його вступу в законну силу виданий виконавчий лист, однак, внаслідок незаконних дій відповідача, реальне виконання удового рішення унеможливлено.

Також вказував, що свої дії банк пояснює тим, що він не був впевнений у дійсності ухвали суду про накладення арешту на кошти боржника, а тому арешт наклав не одразу, а після підтвердження судом про дійсність ухвали, хоча на той час банк вже видав всі кошти своєму клієнту ОСОБА_3

Посилаючись на вимоги ст.68 Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1172 ЦК України, ст.152 ч.1, ст.153 ч.ч.9,10,12 ЦПК України, просив стягнути з відповідача на його користь 50620 грн. збитків, завданих йому відповідачем.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві і просив позов задоволити. Крім цього пояснив, що банк, достеменно знаючи про наявність ухвали про накладення арешту на рахунок ОСОБА_3, протягом доби зробив всі необхідні дії для видачі своєму клієнтові - ОСОБА_3, всіх грошових коштів, які були на його рахунку. Він з цього приводу звертався до прокуратури Шевченківського району м.Чернівці, яка в ході перевірки підтвердила наявність обставин, які мали місце. На даний час у ОСОБА_3 немає рухомого чи нерухомого майна та грошових коштів для повернення боргу за договором позики, а тому немає сенсу звернення до ВДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що банк, отримавши копію ухвали суду про накладення арешту на рахунок ОСОБА_3, яка не була оформлена належним чином, на свій страх та ризик з порушенням чинного законодавства, прийняв її до свого виконання та оприбуткував на позабалансовий рахунок, звернувшись до суду з метою підтвердження даної ухвали, оскільки виникли сумніви щодо її справжності. Вважав, що в діях банку взагалі відсутній склад цивільного правопорушення, немає підстав для задоволення позову, оскільки відсутній безпосередній причинний зв»язок у зв»язку з неправомірними діями банку і немає його вини в спричиненні збитків позивачеві, який повинен доказати наявність та розмір такої шкоди.

Крім того, пояснив, що позивач не позбавлений права повторного звернення до ВДВС з метою виконання рішення.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що ним, за сприяння керівництва банку, за наявності ухвали про арешт його рахунку, 31 серпня 2009 року було отримано в банку 8000 Євро, а 3 вересня 2009 року 46 Євро, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що дійсно мали та мають місце обставини, встановлені судом ході судового розбирання, які ніким не оспорені, а тому доведенню з боку позивача не підлягають, що стверджені копіями заяви прокурора Шевченківського району м.Чернівці від 15 квітня 2010 року №1410, заочного рішення Шевченківського райсуду м.Чернівці від 8 жовтня 2009 року, виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 богу в сумі 50000 грн., листа в.о. голови Управління ВАТ «Піреус Банк МКБ»від 1 вересня 2009 року, повідомлення керівника відділення №5 відповідача від 24 листопада 2009 року №5/45, постанови про арешт коштів боржника та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Щодо пояснень представника відповідача про дотримання банком всіх вимог норм законодавства, які врегульовують дані правові відносини, та про відсутність його вини в спричиненні шкоди позивачеві, суд не може з ними погодитися з наступних мотивів.

Достеменно встановлено, що банком була прийнята до виконання ухвала суду про накладення арешту на банківський рахунок, яка підлягає до негайного виконання, а посилання відповідача на наявність сумнівів у справжності цієї ухвали є неправомірними, надуманими та безпідставними.

Відповідно до вимог ст.ст. 133, 135 ЦПК України, питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Відмова в забезпеченні доказів оскарженню не підлягає, а оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, тобто законодавець допускає, що навіть за наявності оскарження ухвала підлягає до виконання, а в даному випадку вона не була оскаржена, а натомість, прийнята до виконання.

Стаття 208 ЦПК України вказує на те, що судові рішення викладаються у двох формах: ухвали та рішення. При цьому суд вважає за необхідне вказати, що поняття «судове рішення»та «рішення суду»не є тотожними, як можна було би припустити, оскільки ухвала теж є судовим рішенням, а відповідно до вимог ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 59 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», арешт на майно, або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за постановою державного виконавця, чи рішенням суду про стягнення коштів, або про накладення арешту в порядку, встановленим законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних чи фізичних осіб, здійснюється лише в разі накладення арешту. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, а постанова державного виконавця чи рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього закону. Таких підстав в даному випадку не було.

Також, відповідно до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Нацбанку України від 21 січня 2004 року №22, із змінами, внесеними Постановами Нацбанку України №№ 132, 407, 296, 154 від 15 квітня 2005 року, 18 жовтня 2006 року, 15 травня 2009 року, 18 травня 2011 року відповідно, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця, чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Банк приймає до виконання постанову держвиконавця, або рішення суду, які доставлені до банку самостійно держвиконавцем, слідчим, представником суду, або які надійшли рекомендованим або цінним лисом.

Банк, в якому відкрито рахунок клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів, після отримання документа про арешт коштів. Якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження, а кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Відповідачем не дотримано вимог даної норми.

Проаналізувавши всі докази надані сторонами в їхній сукупності, суд і дійшов висновку про обґрунтованість даного позову.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 110, 212, 152, 153 ЦПК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Нацбанку України від 21 січня 2004 року №22, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Піреус Банк МКБ»(04070 м.Київ, Контрактора площа,4, код за ЄДРПОУ 20034231, рах. № 29094001990038 у АТ «Піреус Банк МКБ»МФО 30658) - 50000 грн. у відшкодування шкоди, 120 грн. понесених по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 506,20 грн. по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: