Постанова № 21707872, 27.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 18/3348/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1241 від 30.12.11 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 14/03-17 від 27.12.11 р.

третіх осіб:

1. СТГО "Південна залізниця" - ОСОБА_3 за довіреністю № 405 від 18.03.11 р.

2. ТОВ "ТД "Укртатнафта" - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №83П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2011 р. у справі № 18/3348/11

за позовом ПАТ "Укрнафта", м. Київ

до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія " Укртатнафта", м. Кременчук

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. СТГО "Південна залізниця", м. Харків

2. ТОВ "ТД "Укртатнафта", м. Кременчук

про стягнення дизельного пального в кількості 1318 кг.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 р. ПАТ "Укрнафта", звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" Укртатнафта" про стягнення 1 318,00 кг дизельного пального підвищеної якості (євро) марки "В" виду ІІ ДСТУ 4840:2007.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором транспортного обслуговування від 31.05.2011 р. № 3594/10/2119 і обґрунтована посиланням на ст.ст. 316, 934, 622 ЦК України (а.с.5 т.1).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.11.2011 р. у справі № 18/3348/11 порушено провадження у даній справі та залучено у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СТГО "Південна залізниця" та ТОВ "ТД "Укртатнафта".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.12.2011 р. по справі № 18/3348/11 (суддя Тимощенко О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що в наданій позивачем залізничній накладній № 44233971 відсутня відмітка про прибуття вагона зі справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки, що не виключає недостачу вантажу внаслідок несхоронного перевезення, в звязку з чим відсутні підстави для покладення відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника). Суд першої інстанції також зазначив, що доказів проведення контрольного зважування у присутності представника перевізника позивач не навів та не надав - у звязку з цим посиланням позивача на ч.1 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не може бути враховане; також за вказаних обставини не виключено, що недостача вантажу могла виникнути як при перевезенні вантажу, так і за період до приймання вантажу комісією за участю представників обох сторін, в зв'язку з чим відсутні підстави для покладання відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія " Укртатнафта".

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що СТГО “Південна залізниця” безпідставно відмовилося від складення комерційного акту після виявлення нестачі вантажу, у звязку з чим позивача було протиправно позбавлено можливості скласти відповідний акт за участі представника перевізника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.02.2012 р., запропоновано надати на адресу апеляційного суду відповідачу та третім особам - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем надано суду 30.01.2012 р. за вх. № 840 письмові пояснення, в яких ПАТ "Укрнафта" зазначає, що відповідач зобов'язаний не лише забезпечувати передачу вантажу перевізнику, а й нести відповідальність за дії (бездіяльність) третіх осіб, залучених до перевезення вантажу, що призвели до втрат дизельного пального в кількості 1318,00 кг.

Відповідачем 30.01.2012 р. за вх. № 841 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", посилаючись на те, що нестача товару виникла вже після передачі вантажу перевізникові, зазначає, що відповідальність за вказану нестачу не може бути покладено на відповідача, до обов'язків якого входить лише своєчасне відвантаження, оформлення і відправлення вантажів позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2012 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції позивачу правове обґрунтування обраного способу захисту свого порушеного права, докладні розрахунки розміру недостачі з посиланням на порядок його визначення, норми втрат та застосовані коефіцієнти; пояснення щодо підстав неповідомлення відповідача про факт недостачі, відповідачу пояснення щодо порядку визначення обсягу нафтопродуктів при завантаженні та можливих коефіцієнтів втрат вантажу при транспортуванні, третім особам - виконати вимоги попередньої ухвали апеляційного суду щодо надання відзивів на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та доказів на підтвердження своїх заперечень

На виконання вимог ухвали апеляційного суду відповідачем надані письмові пояснення за вх. № 1578 від 20.02.2012 р.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем надані письмові пояснення за вх. № 1608 від 21.02.2012 р. щодо обраного способу захисту свого порушеного права, пояснення щодо розрахунку розміру недостачі з посиланням на порядок їх визначення, щодо норм втрат пального, застосованого коефіцієнту, також пояснення щодо підстав неповідомлення відповідача про факт недостачі.

В судове засідання, призначене на 22.02.2012 р., представник ТОВ "ТД "Укртатнафта" не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши представників позивача, відповідача та СТГО "Південна залізниця" у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 17.05.2010 року укладено договір транспортного обслуговування № 3594/10/2119 ( арк. справи 20-25).

Відповідно до п. 1.1. Договору транспортного обслуговування, ВАТ «Укрнафта»(замовник) доручає, а ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта»(виконавець) зобов'язується зокрема, здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 та оплаті перевезення вантажів ВАТ «Укрнафта»залізничним транспортом до вказаних ВАТ «Укрнафта»залізничних станцій призначення. При цьому згідно з п. 3.1., замовник повинен своєчасно, у відповідності з Правилами перевезення вантажів не менше ніж за З (три) доби до дати відвантаження, надавати виконавцю письмові розпорядження, що стосуються відвантаження, оформлення і перевезення вантажів до станції призначення.

16.07.2010 року між публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(відповідач) та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», в подальшому перейменованому на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (позивач) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 2051/2/2118 (арк. справи12-15 ).

На підтвердження факту оплати позивачем товару, що підлягав поставці, до позову додано копію квитанції від 20.07.2011 р.

За змістом п. 1.4. Договору транспортного обслуговування ПАТ «Укртатнафта»при виконанні своїх зобов'язань залучає треті особи для організації перевезень вантажів ВАТ «Укрнафта».

Як встановлено колегією суддів, на виконання умов Договору транспортного обслуговування та письмового розпорядження позивача щодо відвантаження нафтопродуктів від 31.05.2011 року № 20-01-08/1261/1 залучено до відправлення вантажу третю особу, - ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», яке 16.06.2011 року зі станції Кагамлицька Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»за залізничною накладною № 44233971 (копія додається) відправило на залізничну станцію Прилуки одержувачу - відокремленому структурному підрозділу ПАТ «Укрнафта»- Нафтогазовидобувному управлінню «Чернігівнафтогаз»(далі - НГВУ «Чернігівнафтогаз»), опломбовану запірно-пломбувальним пристроєм (ЗПП) «Варта-Універсал-М № М432210, цистерну № 74242827 з дизельним пальним підвищеної якості (Євро) марки «В»виду II ДСТУ 4840:2007 в кількості 55 000 кг (вага нетто). Маса вантажу визначалась на вагонних електричних вагах вантажовідправника ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», які знаходяться на його під'їзній колії.

В суді першої та апеляційної інстанції позивач наполягав на тому, що 19.06.2011 року, зазначена цистерна, без розкредитування, була подана на залізничну Прилуцьку базу матеріально-технічного забезпечення НГВУ «Чернігівнафтогаз». Як вказує позивач, при здійсненні вантажоодержувачем візуального огляду цистерни, після її прибуття, остання виявилась непошкодженою (справною) з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, проте під час зважування зазначеної цистерни, виявлено нестачу в розмірі 1850 кг.

Відповідно п. 5.2.6. Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України”, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за N 281/171/578/155 (далі за текстом - Інструкція), приймання нафтопродуктів оформлюється актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Відповідно до п. 5.2.4. Інструкції, маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці у разі, зокрема, надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ (засіб вимірювальної техніки), без порушення ЗПП. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, що складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання, який є комерційним актом (пункт 5.2.6. Інструкції).

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за № 457, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення зокрема, обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (частина 3 пункту 129 Статуту залізниць України).

Незважаючи на приписи Інструкції та Статуту залізниць України, начальником станції Прилуки Південної Залізниці відмовлено НГВУ «Чернігівнафтогаз»у комісійній видачі вантажу за участю представника Південної Залізниці (лист від 20.06.2011 року № 458 - арк.30 справи).

Згідно Акту № 2 від 21.06.2011р. приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, нестача товару виникла під час перевезення вантажу залізничними шляхами, що викликано доступом (несанкціонованим) до дизельного пального через повітряний (дихальний) клапан цистерни.

Таким чином, як вказує позивач, ним виявлено нестачу дизельного пального в кількості 1 318 кг.

Про вказане повідомлено Прилуцький міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України, та порушено кримінальну справу № 16/17368 по факту недостачі дизельного пального в кількості 1 318 кг за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки "В" виду ІІ ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 1 318,00 кг.

ПАТ “Укрнафта” 20.06.2011 року звернулось з листом за вих. № 412, до начальника станції Прилуки СТГО “Південна залізниця” з проханням забезпечити комісійну видачу вантажу зі складанням комерційного акту. Проте, у відповідь отримало лист за вих. № 458 від 20.06.2011 р. про відмову у здійсненні комерційної видачі вантажу, мотивуючи, що такий обов'язок не передбачений “Правилами видачі вантажів”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 p. N 644, і можливий лише у випадку несправності ЗПП.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що за своєю правовою природою договір транспортного обслуговування, укладений між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ “ТФПНК “Укртатнафта”, є договором транспортного експедирування. Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 934 ЦК України передбачено що, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Позивач вважає, що відповідач як експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, зокрема, за те, що відправник ненадійно опломбував товар, що дало змогу пошкодити цистерну.

В своїй апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що відповідачем було порушено п.5.1 договору про транспортне обслуговування, яким встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Твердження позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Предметом договору транспортного обслуговування, згідно вимог п.1.1 договору, є надання послуг з боку відповідача по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів ПАТ "Укрнафта" та оплаті перевезення вантажів залізничним транспортом до вказаних замовником залізничних станцій призначення.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач взяв на себе обов'язки з організації завантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачі вантажів підприємствам залізничного транспорту „Укрзалізниці".

Таким чином, сторони домовились про те, що з моменту передачі товару перевізнику, з урахуванням забезпечення навантаження рухомого складу та оформлення необхідних документів, обов'язки ПАТ "Укртатнафта" за договором транспортного обслуговування вважаються виконаними належним чином.

П. 5.4 договору транспортного обслуговування передбачена відповідальність виконавця (відповідача) за своєчасне відвантаження, оформлення і відправлення вантажів замовника (позивача). Тобто, і на цьому наголошує відповідач, його відповідальність обмежена тільки цими показниками. Відповідно, покладення відповідальності за недостачу вантажу на відповідача суперечить вимогам договору транспортного обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, наданих сторонами доказів, фактичне надання послуг ПАТ "Укртатнафта" по відправленню вантажу ПАТ "Укрнафта" залізничним транспортом 16.06.2011р. в кількості 280,650тн. документально підтверджується відвантажувальною відомістю, залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу з відмітками Південної залізниці. У графі 6 (відмітки про видачу вантажу) відсутні будь-які відмітки щодо нестачі вантажу чи будь-які інші зауваження.

Тобто, відповідачем взяті на себе зобов'язання по договору транспортного обслуговування виконані належним чином.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про відсутність належних доказів нестачі та її розміру.

Частиною 1, 2 статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт“ визначено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.

16.06.2011р. за актом приймання-передачі нафтопродуктів №80835318, позивач передав, а відповідач прийняв паливо дизельне у кількості 280,650 тон.

В п.2 вказаного акту приймання-передачі нафтопродуктів від 16.06.2011р. вказано, що по кількості та якості нафтопродуктів сторони не мають претензій одна до одної. Вказаний акт є первинним документом, що засвідчує фактичне здійснення господарської операції і передачу нафтопродуктів в певному обсязі.

Також відповідач зазначає, що контрольного зважування товару в присутності представника перевізника не проведено.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилось контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Також згідно із п. 31 Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України) (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобовязана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту.

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано заявником апеляційної скарги, в наданій позивачем залізничній накладній № 44233971 така відмітка про видачу вантажу відсутня, тому апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для покладання відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Щодо тверджень позивача про те, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки листу в.о. слідчого відділу Прилуцького міського відділу УМВС України Хобота Е.М. про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки, на це колегія суддів зазначає, що порушення кримінальної справи за фактом крадіжки не є доказом вини відповідача в розумінні ст. 35 ГПК України.

Окрім того, самостійною підставою для відмови у позові є невірне обрання позивачем способу захисту.

Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач фактично звернувся з позовом про стягнення збитків, посилаючись при цьому на п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а п. 5 ч.2 даної статті передбачено такий спосіб захисту свого права як примусове виконання обов'язку в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладеного договір транспортного обслуговування, п. 1.1 якого передбачено, що ВАТ «Укрнафта»(замовник) доручає, а ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта»(виконавець) зобов'язується зокрема, здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 та оплаті перевезення вантажів ВАТ «Укрнафта»залізничним транспортом до вказаних ВАТ «Укрнафта»залізничних станцій призначення.

Тобто, в розумінні ст. 526 ЦК України виконання зобовязання відповідача перед позивачем передбачає транспортне обслуговування, тому звернення до нього з позовом про виконання зобовязання в натурі шляхом передання дизельного палива суперечить характеру правовідносин між сторонами та приписам ст. 16 ЦК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що навіть в разі вірного обрання позивачем способу захисту стягнення збитків внаслідок неналежного виконання обовязків за договором транспортного експедирування, вимога про стягнення збитків подається в грошовій, а не в натуральній формі. Діюче законодавство України (ст. 22 ЦК України) не передбачає стягнення збитків у натуральній формі (у вигляді товару).

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 35, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2011 у справі №18/3348/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2011 р. у справі №18/3348/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2012 р.