Постанова № 21707830, 29.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012                                                                                           № 58/292

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 29.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укржитлосервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 (дата підписання 12.12.2011),

у справі № 58/292 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Державне підприємство «Укржитлосервіс»

до Київське міське територіальне відділення

Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

за зустрічним позовом          Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до                                        Державного підприємства «Укржитлосервіс»

про                                        стягнення штрафу у розмірі 17000, 00 грн.,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Укржитлосервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 № 37/01-П у справі 53-01/11.10.

12.08.2011 Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Державного підприємства «Укржитлосервіс» про стягнення штрафу у розмірі 17000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Укржитлосервіс» до Державного бюджету України 17000, 00 грн. штрафу, 170, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство «Укржитлосервіс» звернулося з апеляційною скаргою № 1104 від 22.12.2011, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті рішення були порушені п.п. 2.1.9, 6.1, 6.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р.

Крім того, заявник звертає увагу на те, що відсутність власних виробничих потужностей або довгострокових договорів оренди та відповідних технічних засобів щодо отримання холодної води та її підігріву унеможливлюють здатність суб'єкта господарювання визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, диктувати свої умови при продажу товару, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють теплову енергію у вигляді гарячої води або створювати бар'єри вступу на ринок.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 відновлено Державному підприємству «Укржитлосервіс» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 08.02.2012 за участю уповноважених представників сторін.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 08.02.2012, було оголошено перерву до 29.02.2012.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду подав відзив № 26-07/605 від 07.02.2012, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 № 37/01-П у справі 53-01/11.10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» встановлено, що Державне підприємство «Укржитлосервіс», відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», займало у другому півріччі 2007 - 2010 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в місті Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання будинків, які утримуються на балансі підприємства, з часткою - 100 відсотків, визнано бездіяльність Державного підприємства «Укржитлосервіс», яка полягає у невиконанні зобов'язань перед ЗАТ «Екостандарт», що призвело до виникнення боргу та, як наслідок, до відключення гарячого водопостачання у п'яти будинках, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в місті Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання будинків, які утримуються на балансі підприємства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на Державне підприємство «Укржитлосервіс» штраф у розмірі 17000, 00 грн. (а.с. 44-50).

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство «Укржитлосервіс» посилається на те, що зазначені у рішенні адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 № 37/01-11 висновки не відповідають дійсності, ґрунтуються лише на припущеннях, зроблені з порушенням вимог Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про природні монополії» та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, зокрема, відповідачем не дотримано порядку визначення монопольного (домінуючого) становища, товарних, територіальних (географічних) меж ринку, переліку основних продавців (осіб, що надають послуги), споживачів послуг, бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку.

В свою чергу, Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України в зустрічному позові про стягнення штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., накладеного рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 № 37/01-П у справі 53-01/11.10, зазначає, що Державне підприємство «Укржитлосервіс» проявило бездіяльність, не виконуючи свої зобов’язання перед Закритим акціонерним товариством «Екостандарт» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, що призвело до виникнення боргу, відключення гарячого водопостачання у будинках, в яких відповідач є балансоутримувачем та ущемлення інтересів споживачів.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність ДП «Укржитлосервіс», яка полягає у невиконанні зобов'язань перед ЗАТ «Екостандарт», що призвело до виникнення боргу та, як наслідок, до відключення гарячого водопостачання у п'яти будинках, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в місті Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання будинків, які утримуються на балансі ДП «Укржитлосервіс», що призвело до ущемлення інтересів споживачів яке було б неможливим за умови існування значної конкуренції на цьому ринку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст. 24 Житлового кодексу Української РСР для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території. Жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового фонду не може бути створено житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.

Статутом Державного підприємства «Укржитлосервіс» передбачено, що предметом господарської діяльності підприємства, зокрема, є: утримання житлових будинків, прибудинкових територій, об'єктів спеціального призначення і дитячих дошкільних закладів, будівель і споруд, інженерних комунікацій і устаткування відповідно до правил і норм технічної експлуатації в належному санітарному і технічному стані; контроль за оплатою мешканцями житлово-комунальних послуг та вжиття до боржників заходів, передбачених чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Укржитлосервіс» та ЗАТ «Екостандарт» укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 № 460106, відповідно до умов якого ЗАТ «Екостандарт» (енергопостачальна організація) зобов'язується виробляти, систематично постачати та передавати у власність ДП «Укржитлосервіс» (покупцю) товар - теплову енергію у вигляді гарячої води. ЗАТ «Екостандарт» постачає теплову енергію у вигляді гарячої води ДП «Укржитлосервіс» для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Отже, в даному випадку безпосереднім постачальником теплової енергії є ЗАТ «Екостандарт», а ДП «Укржитлосервіс» є посередником, через якого населення отримує дані послуги.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ЗАТ «Екостандарт» займає монопольне становище у сфері централізованого постачання теплової енергії у місті Києві та входить до переліку суб’єктів природних монополій міста Києва.

Державне підприємство «Укржитлосервіс» є балансоутримувачем будинків №№ 1, 3-а, 3-б, 3-в по вул. Р. Окіпної, буд. № 8 по вул. Туманяна та №№ 1/11, 5, 9 по вул. Флоренції у місті Києві.

Пунктом 7.1 договору від 01.01.1998 № 460106 встановлено, що всі ймовірні суперечки по цьому договору вирішуються, як правило, шляхом переговорів протягом 10 днів з дня отримання претензії, а при неможливості досягти згоди – передаються у відповідні арбітражні або судові органи.

А відтак, колегія суддів погоджується з посиланням позивача про те, що наявність у нього заборгованості перед ЗАТ «Екостандарт» не пов’язується законом із ознаками монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання. Питання погашення заборгованості повинні вирішуватися господарюючими суб’єктами в порядку визначеному Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, а у разі недосягнення згоди сторони мають право звернутися для вирішення спору у відповідні судові органи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач проводив претензійно-позовну роботу з кожним боржником окремо, щоб зменшити можливість виникнення боргу та уникнути відключення ЗАТ «Екостандарт» теплової енергії.

Пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Для виявлення ознак монопольного становища відповідно до п. 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, Антимонопольний комітет України проводить наступні дії:

-          встановлює об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

-          складає перелік товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

-          складає перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

-          визначає товарні межі ринку;

-          визначає територіальні (географічні) межі ринку;

-          встановлює проміжок часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначає часові межі ринку;

-          визначає обсяги товару, який обертається на ринку;

-          розраховує частки суб'єктів господарювання на ринку;

-          складає перелік продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

-          визначає бар'єри вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

Відповідачем всупереч Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку не були досліджені: фізичні і технічні характеристики товару: технологічні зв'язки між виробником, постачальником і споживачем; рівень співвідношення цін на товари в межах ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; рівень транспортних і виробничих витрат позивача; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; рівень цін на певні товари на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару між цими територіями; ступінь відкритості ринку; загальний обсяг ринку.

Крім того, судова колегія погоджується з твердженням позивача про те, що відсутність власних виробничих потужностей або довгострокових договорів оренди та відповідних технічних засобів щодо отримання холодної води та її підігріву унеможливлюють здатність суб'єкта господарювання визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, диктувати свої умови при продажу товару, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють теплову енергію у вигляді гарячої води або створювати бар'єри вступу на ринок.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При прийнятті рішення від 23.06.2011 № 37/01-11 відповідач повинен був встановити наявність чи відсутність в діях суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем в системному аналізі з діями суб'єкта господарювання, встановленими Антимонопольним комітетом України, вимогами ст. ст. 12, 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та відповідними положеннями Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Рішення є законним тоді, коли, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішивши справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, це має бути обґрунтованим.

Рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 № 37/01-11 зазначеним вище вимогам не відповідає, тому позов Державного підприємства «Укржитлосервіс» підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову, то відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом у оскарженому рішенні не доведено зловживання монопольним становищем з боку позивача за первісним позовом, у зв’язку з чим спірне рішення підлягає визнанню недійсним, то вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України за зустрічною позовною заявою, які ґрунтуються на спірному рішенні, задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Укржитлосервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 59/205 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укржитлосервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 59/205 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1). Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2). Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 № 37/01-П у справі 53-01/11.10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

3). Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-Б, код ЄДРПОУ 22873444) на користь Державного підприємства «Укржитлосервіс» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, код ЄДРПОУ 32207896) 85, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4). В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

3.          Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-Б, код ЄДРПОУ 22873444) на користь Державного підприємства «Укржитлосервіс» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, код ЄДРПОУ 32207896) 536, 50 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

4.          Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, код ЄДРПОУ 32207896) в доход Державного бюджету України 34, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.          Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7.          Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.