Постанова № 21707787, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 54/453

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю ВРД № 999446 від 03.03.2011; ОСОБА_2 представник за довіреністю ВРЛ № 834192 від 18.07.2011

від відповідача: не з'явились

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» на рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2011р.

у справі № 54/453 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй»

про стягнення 20 189 118,13 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство «БТА Банк» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» про стягнення 20 189 118,13 грн., зокрема, 3450547,38 грн. упущеної вигоди у вигляді недоотриманих процентів за користування кредитом та 16738660,75 грн. неустойки.

Позовні вимоги ПАТ «БТА Банк» в частині вимог щодо стягнення упущеної вигоди обґрунтовано тим, що в наслідок неправомірних дій відповідача, а також у зв'язку зі зверненням (за судовим рішенням) стягнення на предмет іпотеки -нерухоме майно, яке знаходилось в іпотеці банку в забезпечення кредитних зобовязань згідно договору № 01-Н/09 від 06.04.2009, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки. За наведеного, позивачем понесено збитків у вигляді недоотриманих відсотків по кредитку за 57 днів в розмірі 3450547,38 грн. В частині вимог про стягнення неустойки позов обґрунтований порушення відповідачем умов п. 5.3.5.1, п. 5.3.5.2, п. 5.3.5.3, п. 5.3.2 кредитного договору, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.1.3 нараховано неустойку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2011 р. у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» на користь публічного акціонерного товариства «БТА Банк» 3450457,38 грн. збитків, 16069114,32 грн. неустойки, 24653,40 грн. витрат по сплаті державного мита, 228,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- оскільки відповідачем порушено зобовязання за іпотечним договором від 29 квітня 2009 року щодо належного повідомлення позивача про наявність обставин, що можуть негативно вплинути на права позивача за цим договором, доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання зобовязання відповідачем не надано, позивачем доведений розмір збитків у вигляді неотриманих, внаслідок дострокового припинення кредитних правовідносин за кредитним договором процентів за період з 07.09.2011 року по 04.11.2011 року;

- договір страхування майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року, зі строком дії з 02.10.2009 року по 01.10.2010 року, укладений відповідачем 25.09.2009 року, тобто з порушенням строку, визначеного сторонами п. 5.3.2. кредитного договору, на 4 місяці;

- оскільки договір страхування на наступний термін був укладений відповідачем у перший наступний робочий день - 04 жовтня 2010 року, він не є таким, що прострочив виконання зобовязання щодо страхування предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року, у зв'язку з цим позовні вимоги в цій частині задоволено лише частково;

- відповідач неналежно виконував умови кредитного договору щодо регулярного подання звітів; банківських довідок про надходження коштів на рахунки відповідача; банківських довідок про кредитну заборгованість; реєстрів укладених договорів щодо предмету іпотеки, обовязок надання яких встановлений сторонами у п. 5.3.5. кредитного договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2011 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на відсутність причинного зв'язку між порушенням відповідачем п. 4.3.7 іпотечного договору та збитками позивача. Крім того, апелянт зазначає, що висновки суду про встановлення факту порушення відповідачем умов п. 5.3.5 кредитного договору суперечать обставинам справи, оскільки факт відсутності таких документів в матеріалах кредитної справи на момент підготовки позовної заяви не є належним доказом невиконання цих умов відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» прийнято до провадження, її розгляд було призначено на 28.02.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами від 27.02.2012р. № 01-22/1/6 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Іоннікова І.А., Верховець А.А. Вказаний склад колегії розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та ухвалив постанову.

В судове засідання 28.02.2012 представники відповідача не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином заздалегідь (за 25 днів до дати судового засідання), про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 03.02.2012 року стороні поштового відправлення №09489650 (ухвали суду). Заяв, звернень чи клопотань від сторони щодо відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників відповідача обовязковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно зясовано місцевим господарським судом, 06 квітня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «БТА Банк» (далі - банк), правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» (далі - позичальник) укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 01-Н/09 (далі кредитний договір) з додатковими договорами до нього, відповідно до умов якого банк надає, а позичальник зобовязується отримати, належним чином використовувати та повернути у строк не пізніше 4 листопада 2011 року кредитні кошти в межах максимального ліміту у розмірі 134000000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами за період з 06 квітня 2009 року у розмірі 25% річних, з 01.08.2010 року 16,5% річних, та сплатити інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

На виконання умов договору кредитної лінії позивачем видано позичальнику кредит у розмірі 133 909 286,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку відповідача та копіями меморіальних ордерів.

Пунктом 4.1.1. кредитного договору сторонами погоджено, що виконання позичальником зобовязань за зазначеним договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується іпотекою нерухомого майна.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між позивачем та відповідачем 29 квітня 2009 року укладено іпотечний договір, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього, що можуть бути внесенні сторонами та оформлені шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1452 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 48, 50А, цільове призначення земельної ділянки - реконструкція житлового та нежитлового будинків з подальшою експлуатацією та обслуговуванням житлових та адміністративно-офісних приміщень, кадастровий номер 8000000000:72:147:0030; об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - адміністративна будівля загальною площею 9139,60 кв.м., в тому числі: адміністративно-офісна частина площею 7243,30 кв.м., яка розташована в м. Києві по вул. Жилянській № 48, 50А (Літера А).

Відповідно до п.п. 4.3.2. п. 4 іпотечного договору від 29 квітня 2009 року іпотекодавець зобов'язаний за свій рахунок вживати заходів, необхідних для збереження предмету іпотеки та його захисту від посягань третіх осіб, утримувати предмет іпотеки належним чином, зокрема, відновлювати незначні пошкодження, здійснювати його поточний, а у разі потреби - також капітальний ремонт.

Згідно п.п. 4.3.7. іпотечного договору від 29 квітня 2009 року іпотекодавець зобов'язаний повідомляти іпотекодержателя про будь-які зміни, які відбулися або можуть наступити у предметі іпотеки, у тому числі про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором та кредитним договором, а в тому числі про будь-які дії третіх осіб стосовно предмету іпотеки не пізніше наступного дня, з моменту, коли про вказані обставини стало відомо іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, у відповідності до п. 7.2 (2) іпотечного договору, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобовязання у разі, якщо інша особа, ніж іпотекодержатель, набула права стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2011 у справі № 34/148, залишеного без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року. Підставою позову у наведеній справі було те, що банку стало відомо про порушення господарським судом міста Києва провадження по справі № 8/56 за позовом АТ «БТА Банк» (Республіка Казахстан, м. Алмати, вул. Жолдасбекова, 97; ідентифікаційний номер БИН 970140000241) до ТОВ «Прайм-Строй» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме майно, яке є предметом іпотечного договору від 29.04.2009 року. У звязку з цим, банк, керуючись умовами п. 7.2 (2) договору іпотеки, звернувся до суду з позовом про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Предметом та підставою позову у даній справі є, зокрема, вимога Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» про стягнення 3450547,38 грн. упущеної вигоди, яка полягає в тому, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача банк був змушений звернутися до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. В результаті чого відбулось дострокове погашення кредиту, яке фактично позбавило позивача на отримання відсотків по кредиту у повному обсязі, які банк розраховував отримувати до остаточного терміну надання кредиту (до 04 листопада 2011 року). Тобто, банком недоотримано прибуток у вигляді процентів за 57 днів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Таким чином, одним із способів захисту цивільного прав і інтересів є відшкодування збитків. Відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника. Чинне законодавство встановлює загальний обовязок боржника, який порушив зобовязання, відшкодувати кредиторові в повному обсязі завдані порушенням збитки, що включають реальні збитки та упущену вигоду (неотриманий прибуток).

Неотриманий прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Предявлені вимоги про відшкодування неотриманих доходів (упущеної вигоди) покладається на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обовязків. Тобто, позивач повинен довести реальну можливість отримання грошових сум, якби його право не було порушено.

При цьому, частиною 2 ст. 614 ЦК України передбачено презумпцію вини правопорушника, тому позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні збитків, навпаки, на відповідача покладено обовязок доказування відсутності своєї вини.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини.

В межах договірної відповідальності поведінка боржника вважається протиправною, якщо вона порушує умови договору, положення актів цивільного законодавства та інших актів. Неправомірна поведінка особи визнається причиною шкоди у разі, якщо вона є для завдання шкоди такою умовою, відсутність якої виключає виникнення шкоди.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вірно зясовано місцевим господарським судом, рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2011 року у справі № 8/56, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РФ 07/031 від 02.10.2007 року, укладеним між відповідачем та АТ «БТА Банк» (Республіка Казахстан, м. Алмати, вул. Жолдасбекова, 97; ідентифікаційний номер БИН 970140000241), яке також є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29 квітня 2009 року, укладеним між позивачем (України, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2-Б, код 34695337) та відповідачем у даній справі.

Господарським судом міста Києва у вказаній справі встановлено, що 13.04.2007 року між АТ «БТА Банк» (Республіка Казахстан, м. Алмати, вул. Жолдасбекова, 97; ідентифікаційний номер БИН 970140000241) та Міжнародною бізнес компанією «Альтерсон ЛТД» укладено генеральний кредитний договір № 2000/07/35, в забезпечення виконання зобовязання за яким між відповідачем та АТ «БТА Банк» (Республіка Казахстан, м. Алмати, вул. Жолдасбекова, 97; ідентифікаційний номер БИН 970140000241) укладено договір іпотеки від 02.10.2007 року № РФ 07/031, предметом якого є майно: земельна ділянка площею 0,1452 га та майнові права на обєкт нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А.

Відповідно до п. 1.6 договору іпотеки від 02.10.2007 року № РФ 07/031 іпотекодавець у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобовязань перед іпотекодержателем за основним договором зобовязується відшкодувати іпотекодержателю за рахунок предмету іпотеки збитки і витрати в обємі, які вони матимуть до моменту фактичного задоволення , включаючи неустойку (штраф, пеню).

На виконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” кредитором було направлено боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушення б/н від 15.01.2011 р., яка містила вимогу про виконання останніми порушених зобовязань за генеральним кредитним договром протягом 30 календарних днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

З урахуванням того, що протягом встановленого строку дану вимогу а ні ТОВ «Прайм-Строй», а ні Міжнародною бізнес компанією «Альтерсон ЛТД» виконано не було, кредитор набув на підставі ч. 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, виходячи з вищенаведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань призвело до обставин звернення АТ «БТА Банк» (Республіка Казахстан, м. Алмати) до суду з позовом про стягнення заборгованості на предмет іпотеки, яке також є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29 квітня 2009 року, укладеним між позивачем та відповідачем у даній справі.

У зв'язку із звернення стягнення на предмет іпотеки за судовим рішенням у справі № 8/56 господарського суду міста Києва позивач, з метою зниження ступеня ризику повернення кредитних коштів за кредитним договором, використав своє право на дострокове припинення кредитних зобовязань шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Наведені обставини були покладені в основу підстав даного позову (справа № 34/148 господарського суду міста Києва).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За результати розгляду справи № 34/148 господарським судом міста Києва встановлено факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 134030354,67 грн., який, у відповідності до ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення у даній справі. Дані обставини неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору також стали підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, обставини щодо неналежного виконання відповідачем кредитних зобовязань та наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (у справі № 8/56), яке прийнято з огляду на невиконання іпотекодавцем (відповідачем) умов договору іпотеки від 02.10.2007 року № РФ 07/031, стали підставою для припинення договірних зобовязань за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року. Отже, доводи апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв'язку спростовуються вищенаведеним у постанові та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України про Договір позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 2.7.1 кредитного договору (в редакції змін, внесених згідно додаткового договору № 7 від 10.08.2010 року) проценти за користування розраховуються банком в період з 01.08.2010 року до повного погашення заборгованості за цим договором на основі процентної ставки 16,5 % річних, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банк і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб; розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Саме ці три групи операцій і складають зміст банківської діяльності.

Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що банківська діяльність ПАТ «ВТБ Банк», як і будь-яка підприємницька діяльність субєкта господарювання, спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку (доходу), досягнення якого здійснюється, зокрема, за рахунок сплати позичальниками плати (процентів) за користування кредитними коштами, суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведені неправомірні дії відповідача призвели до позбавлення банку можливості отримання доходу у вигляді процентів, на які останній розраховував при укладенні кредитного договору, тобто має місце наявність збитків. При цьому, отримання предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними зобовязаннями за судовим рішенням не можна вважати тим прибутком (в т.ч. отримання відсотків), на який банк розраховував, оскільки для отримання неповернутої суми кредиту позивачем слід вчинити ряд дій, в т. ч. організацію реалізації майна, можливі витрати на утримання та збереження обєкту, його експлуатацію тощо.

Як вже зазначалось вище, остаточним терміном повернення кредитних коштів за кредитним договором є 04 листопада 2011 року, отже, при зверненні стягнення на майно відповідача, що є предметом іпотечного договору від 29 квітня 2009 року за рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року у справі № 34/148, погашення кредиту за кредитним договором відбулось раніше на 57 днів, ніж очікував позивач при укладені цього правочину.

За умов користування відповідачем кредитним коштами до закінчення строку, визначеного кредитним договором - 04 листопада 2011 року, позивачем було б отримано від відповідача плату у вигляді 16,5% річних за 57 днів користування кредитними коштами. Розмір упущеної вигоди також доведений позивачем.

Таким чином, позивачем доведено реальність можливості отримання плати за користування кредитними коштами за період з 07.09.2011 року по 04.11.2011 року в сумі 3450547,38 грн. при умові, якщо б не відбулось дострокове припинення кредитних правовідносин за кредитним договором у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача.

За встановлених у даній справі обставин, Київський апеляційний господарський суд встановив наявність всіх складових складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку), що доводами апеляційної скарги не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення суми збитків у розмірі 3450547,38 грн.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ «Прайм-Строй» неустойки, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору позичальник зобовязаний регулярно надавати банку: щоквартально - належним чином завірені баланс та звіт про фінансові результати за формою визначеною законодавством; не менше одного разу на квартал - банківські довідки про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах за попередній квартал за наявності або довідку позичальника про відсутність відкритих поточних рахунків у інших банках; не менше 1 разу на квартал - банківські довідки про кредитну заборгованість в інших банківських установах, або довідку позичальника про відсутність такої заборгованості в інших банках; на першу вимогу банку - іншу інформацію, необхідну банку, для супроводження кредиту та/або оцінки, переоцінки та стану предмета застави (іпотеки), в тому числі забезпечення безперешкодної перевірки на території позичальника отриманої інформації, ефективності використання кредитних коштів та стан бухгалтерського обліку; забезпечити страхування майна, що передається в заставу (іпотеку) і залишається у його володінні, за власний рахунок на користь банку шляхом укладення договору страхування із страховою компанією, погодженою з Банком, на весь період дії цього договору та сплатити страхових платежів не пізніше 10 банківських днів з дати укладення іпотечного договору; протягом 24 днів з моменту підписання договору застрахувати на користь банку майно, передане банку в якості забезпечення, в страховій компанії, погодженій з банком, від ризиків випадкового знищення, пошкодження та псування заставного майна тощо (з обов'язковим погодженням проектів договорів з банком).

Згідно з п. 7.1.3. кредитного договору у разі ненадання позичальником документів, що передбачені умовами цього договору та/або невиконання позичальником зобовязань, що не мають вартісного виразу, позичальник повинен сплатити на користь банка неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6025917,87 грн. неустойки за порушення зобовязання щодо надання щоквартально належним чином завірених Балансів та Звітів про фінансові результати (п.п. 5.3.5.1. Договору кредитної лінії); 6025917,87 грн. неустойки за порушення зобовязання щодо надання не менше 1 разу на квартал банківських довідок про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах та банківські довідки про кредитну заборгованість в інших банківських установах (п.п. 5.3.5.2., 5.3.5.3. Договору кредитної лінії); 3347732,15 грн. неустойки за порушення зобовязання щодо надання реєстрів укладених договорів щодо предмету іпотеки (п. 5.3.16. (1), (2) Договору кредитної лінії).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору щодо регулярного подання звітів; банківських довідок про надходження коштів на рахунки відповідача; банківських довідок про кредитну заборгованість; реєстрів укладених договорів щодо предмету іпотеки, обовязок надання яких встановлений сторонами у п. 5.3.5. кредитного договору.

Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, зазначає, що ТОВ «Прайм-Строй» належним чином виконувало всі умови договору та всі необхідні документи вчасно надавались позивачу, беззаперечним доказом чого, за доводами апелянта, є факт відсутності будь-яких претензій банку з цього приводу.

Проте, наведені доводи судом апеляційної інстанції не приймається, оскільки належним доказом, за приписами ст. 34 ГПК України, в даному випадку є докази поштового пересилання таких документів або належним чином завірена копія документу, з наявним на ньому відтиском вхідного штемпелю банку, що засвічує факт наручного отримання звітів та інших документів.

Відповідачем таких доказів ні в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи апеляційним господарським судом не надано, а тому обставини щодо неналежного виконання ТОВ «Прайм-Строй» умов п. 5.3.5 кредитного договору належними та допустимими доказами не спростовано.

Розрахунок неустойки за порушення відповідачем п. 5.3.5 кредитного договору перевірений судом апеляційної інстанції, він відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Сторони пунктом 7.1.4 кредитного договору узгодили, що завдані банку збитки позичальник зобовязується відшкодувати в повному обсязі, понад неустойку, пеню та штраф.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення неустойки за порушення умов п. 5.3.5 кредитного договору в сумі 15399567,89 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Крім того, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача 1 339 092, 86 грн. неустойки, у зв'язку з порушенням умов п. 5.3.2 кредитного договору щодо страхування іпотечного майна, позивач вказує на порушення останнім строків укладення договорів старування.

Відповідно до п. 5.3.2 кредитного договору позичальник зобовязаний забезпечити страхування майна, що передається в заставу (іпотеку) і залишається у його володінні, за власний рахунок на користь банку шляхом укладення договору страхування із страховою компанією, погодженою з банком, на весь період дії цього договору та сплати страхових платежів не пізніше 10 банківських днів з дати укладення іпотечного договору.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, іпотечний договір між позивачем та відповідачем укладено 29.04.2009 року, отже з урахуванням умов п. 5.3.2. кредитного договору, договір страхування предмету іпотеки мав бути укладений відповідачем не пізніше 17 травня 2009 року. Договір страхування майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року, зі строком дії з 02.10.2009 року по 01.10.2010 року, укладений відповідачем лише 25.09.2009 року, тобто з порушенням строку, визначеного сторонами п. 5.3.2. кредитного договру, на 4 місяці.

Договір страхування майна на наступний період, з терміном дії з 08.10.2010 року по 07.10.2011 року укладено відповідачем 04 жовтня 2010 року, тобто, за твердженням позивача, з порушенням умов кредитного договору. Проте, враховуючи, що, як зазначено позивачем, заяву про укладення договору страхування подано відповідачем 01.10.2010 року, 2 та 3 жовтня у 2010 році припадали на неробочі дні, договір страхування майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року, укладено відповідачем у перший наступний робочий день - 04 жовтня 2010 року, тобто відповідач не є таким, що прострочив виконання зобовязання щодо страхування предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2009 року на наступний термін.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно було задоволено вимоги банку в частині стягнення неустойки, нарахованої у зв'язку з порушення відповідачем п. 5.3.2 кредитного договору, в розмірі 669 546,43 грн. та частково відмовлено в позові.

Відповідачем заяв до суду про зменшення розміру неустойки не подавалось, а судом обставин в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України не встановлено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Позовна давність, у відповідності до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала. Позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони у його п. 9.1 домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 статті 259 Цивільного кодексу України до 3 років для всіх грошових зобовязань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами кредитного договору було узгоджено збільшення строку позовної давності, а також приймаючи до уваги положення щодо призумції правомірності правочину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позову в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Строй» на рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2011р. у справі № 54/453 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2011р. у справі № 54/453 залиши без змін.

3. Матеріали справи № 54/453 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяКоротун О.М.

СуддіІоннікова І.А.

Верховець А.А.