Постанова № 21707776, 20.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2012                                                                                           № 22/444

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Буравльова С.І.

при секретарі Чуприні І.В., у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Залерцов М.О.

від відповідача: Костюченко В.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва

від 26.12.2011 року (дата підписання – 28.12.2011 року)

у справі № 22/444 (суддя – Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Житлово – комунальна організація – 103 Голосіївського району»

про стягнення заборгованості

Суть рішення і апеляційної скарги:

У листопаді 2011 року ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Житлово – комунальна організація – 103 Голосіївського району» про стягнення заборгованості за надані протягом 01.05.2011 року - 01.09.2011 року послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 734671, 89 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2287, 74 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 11819, 98 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року (дата підписання – 28.12.2011 року) у справі № 22/444 (суддя – Самсін Р.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 316602, 37 грн. боргу за договором № 06439/2-01 від 14.03.2006р., 3243, 99 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення господарського суду міста Києва в частині відмови у стягненні 432177,23 грн. скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.02.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року № 01-22/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» у зв’язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці було внесено до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Рудченка С.Г. суддю Буравльова С.І.

У судове засідання 20.02.2012 року з’явилися представники сторін.

Представник відповідача письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні 20.02.2012 року проти доводів апеляційного оскарження заперечував та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.03.2006 року між ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” (постачальник) та КП “ЖЕО-103” Голосіївської районної в м. Києві ради (абонент) було укладено договір № 06439/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили порядок розрахунків, вказавши, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством, згідно направленого постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента з зазначенням вартості та кількості наданих послуг за відповідний період. У разі зміні тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. п. 2.2.2, 2.2.3 договору строк оплати становить десять днів з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У пункті 2.2.4 договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду, позивач, зокрема, просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.05.2011 року - 01.09.2011 року у розмірі 734671, 89 грн., з яких 422310,83 грн. – борг за кодом 1-1378 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву), 447,00 грн. – борг за кодом 1-1703 (постачання питної води для власних потреб), 32344,49 грн. – борг за кодом 1-1704 (постачання питної води та приймання її стоків), 279569,57 грн. – борг за кодом 1-51380 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Встановивши наведені обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу 279569, 57 грн. заборгованості по оплаті послуг з постачання холодної води для її підігріву, що обліковується за кодом 1-51380 (постачання питної води, що використовується для підігріву). При цьому, сплачену відповідачем протягом спірного періоду суму у розмірі 138499, 95 грн. за вищевказаним кодом місцевий господарський суд врахував як оплату послуг з водопостачання та водовідведення за умовами договору № 06439/2-01 від 14.03.2006 року, а відтак за заявлений позивачем період стягнув з відповідача заборгованість у розмірі 316602, 37 грн. (1891435, 49 грн. (загальна сума наданих послуг з водопостачання питної води та водовідведення за договором) – 1156763, 60 грн. (сума, сплачена відповідачем) – 418069, 52 грн. (вартість послуг з постачання питної води, що використовується для підігріву за кодом 1-51380).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та вважає, що останні підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 вказаного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема, актів про зняття показань з приладу обліку, підписаних представниками сторін, постачальник надав, а абонент прийняв протягом спірного періоду послуги з водопостачання та водовідведення на суму 1891435, 49 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором виконав лише частково, сплативши позивачу за надані послуги 1156763,60 грн., внаслідок чого за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 734671, 89 грн., з яких 422310,83 грн. – борг за кодом 1-1378 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву), 447,00 грн. – борг за кодом 1-1703 (постачання питної води для власних потреб), 32344,49 грн. – борг за кодом 1-1704 (постачання питної води та приймання її стоків), 279569,57 грн. – борг за кодом 1-51380 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Висновок місцевого господарського суду про те, що у відповідача відсутній обов’язок оплачувати послуги з постачання питної води, що використовується для підігріву, облікованої за кодом 1-51380, оскільки умовами договору № 06439/2-01 від 14.03.2006 року не передбачено їх надання, колегія суддів вважає передчасним, виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено здійснення надання послуг питного водопостачання на підставі договору.

Так, відповідно до п. 3.1.1 договору постачальник зобов’язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТ 2874-82 «Вода питна» до його водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.3.4 договору абонент зобов’язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

За змістом наведених пунктів договору слідує, що позивач зобов’язався постачати відповідачу питну воду, якість якої відповідає ДОСТ 2874-82 «Вода питна», без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем у своїй господарській діяльності: чи для надання послуг з холодного водопостачання, чи для надання послуг з гарячого водопостачання, а відповідач в свою чергу – своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як уже зазначалося, п. 2.2.4 договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи доказів незгоди відповідача з зазначеними позивачем обсягом та вартістю наданих послуг у встановлений п. 2.2.4 договору термін свідчить про прийняття ним визначеного позивачем обсягу послуг водопостачання та водовідведення.

Виходячи з того, що ПАТ «АК «Київводоканал» є виробником та постачальником послуг центрального водопостачання, а КП «Житлово – комунальна організація – 103 Голосіївського району» за умовами договору № 06439/2-01 від 14.03.2006 року є їх споживачем, а також враховуючи, що останнім була спожита питна вода, у тому числі і для потреб гарячого водопостачання, та скинуто стоки у систему міської каналізації, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача наявний обов’язок з оплати отриманих послуги у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» по стягнення 734671, 89 грн. заборгованості за спірний період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів враховано, що чинним законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій на оплату комунальних послуг. При цьому, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачується з державного бюджету, іншу частину сплачує населення самостійно (Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005р. «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій»).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги закріплений ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відхилення контррозрахунків відповідача, оскільки відшкодування суми пільг, субсидій та різниці в тарифах має відбуватися за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2287,74 грн. 3 % річних від простроченої суми та 11819,98 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Однак, місцевий господарський суд, відмовивши у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг за постачання питної води, що використовується для підігріву, облікованої за кодом 1-51380, дійшов висновку про неможливість встановлення періодів прострочення та сум боргу, що утворилися у відповідача по оплати вартості послуг за постачання позивачем холодної питної води, а відтак у цій частині у позові також відмовив.

Колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розмір 3 % річних за заявлений позивачем загальний період, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2287,74 грн. 3% річних за розрахунком позивача.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перерахувавши розмір пені за заявлені позивачем періоди по кожному з кодів нарахувань, за якими утворилася заборгованість, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 11819,98 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі № 22/444 в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства «Житлово – комунальна організація – 103 Голосіївського району» 418069,52 грн. заборгованості, 2287,74 грн. 3 % річних та 11819,98 грн. пені.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі № 22/444 в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства «Житлово – комунальна організація – 103 Голосіївського району» 418069,52 грн. заборгованості, 2287,74 грн. 3 % річних та 11819,98 грн. пені скасувати.

У цій частині позов задовольнити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» (03040, м. Київ, вул. Деміївська 33, ідент. код 26385316) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідент. код 03327664) 734671, 89 грн. заборгованості, 2287,74 грн. 3 % річних та 11819,98 грн. пені, 7487,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 4321,77 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Буравльов С.І.