Рішення № 21706875, 21.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р. Справа № 25/001-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хінкель-Когут”, м. Городок, Городоцький район, Львівська область до Приватного підприємства “ДВРТ”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення 87317,32 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 27.09.2011 № 9);

відповідача не зявився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Хінкель-Когут” (далі позивач) до Приватного підприємства “ДВРТ” (далі відповідач) про стягнення 87317,32 грн., з яких: 80040,50 грн. основний борг та 7273,82 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.01.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.01.2012.

26.01.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1036 від 26.01.2012) позивач надав витребувані ухвалою суду документи та клопотання, яким він у порядку статті22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог у частині заявленої до стягнення пені, у звязку зі здійсненим ним перерахунком її розміру. Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У звязку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову 86260,63грн., яка складається з: 80040,50 грн. основного боргу та 6220,13 грн. пені.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від13.08.2008 №01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року”.

У судове засідання 26.01.2012 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 09.02.2012.

08.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1907 від 26.01.2012) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити участь його представника у судовому засіданні. Представники сторін у судове засіданні 09.02.2012 не зявились, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 21.02.2012.

21.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2715 від 21.02.2012) позивачем залучені додаткові документи до матеріалів справи, зокрема, оригінал банківської довідки від 20.02.2012 № 50-461/05028, відповідно до якої вбачається, що відповідачем 03.02.2012 на рахунок позивача перераховано 10000,00 грн. 21.02.2012 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові. Отримання коштів у розмірі 10000,00 грн. не заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.2012 не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 11.01.2012 місцезнаходження відповідача: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. К.Маркса, буд. 15, кв. 107, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.02.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір поставки товару від 04.01.2011 № 3-ХК (далі Договір), відповідно до умов якого, продавець позивач зобовязується протягом дії Договору передати покупцеві відповідачу товар окремими партіями в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною Договору, а покупець зобовязаний прийняти та оплатити його на умовах, встановлених Договором. Загальний обсяг товару, що продається за Договором визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов Договору окремими партіями товару (пункт 1.1. Договору). Відповідно до пункту 2.3. Договору датою приймання-здачі товару вважається дата відвантаження товару покупцю на складі продавця (Городоцький район, с. Березець), або перевізнику покупця (вказаного в заявці).

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару.

Згідно пункту 3.2. Договору ціна товару визначається на дату придбання товару і привязується до діючого на момент придбання/оплати (в залежності від події, яка мала місце) рахунку та/або цін, вказаних у додатках до договору.

Розрахунки між продавцем та покупцем за кожну поставлену партію товару проводяться протягом десяти банківських днів з дня отримання зазначеної партії товару (пункт 3.4. Договору).

Згідно пункту 7.2. Договору у разі, коли прострочення платежу триватиме більше десяти календарних днів, продавець має право стягнути з покупця крім суми боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 (пункт 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за накладними: від 11.04.2011 № 157 на суму 43279,20 грн., від 27.04.2011 № 197 на суму 38563,78 грн. та від12.05.2011 № 216 на суму 6588,00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 88430,98 грн., а останній вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток в двосторонньому порядку, завірені копії накладних залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у звязку з чим, за ним утворилась заборгованість в розмірі 80040,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 03.08.2011 № 191 з вимогою погашення заборгованості. В підтвердження надіслання претензій позивач надав суду завірену копію чеку “Укрпошти” від 08.08.2011 № 7798, оригінал якої залучений до матеріалів справи.

У процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість, сплативши на рахунок позивача 10000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 20.02.2012 № 50-461/05028, оригінал якої залучений до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 10000,00 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заборгованість відповідача складає 70040,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 70040,50 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача з урахуванням заяви про зменшення складає 6220,13 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. №34, Т.1) в розмірі 6220,13 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 70040,50 грн. та пені в розмірі 6220,13 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від21.11.2011 №01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 27.12.2011 № 1547 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 21,08 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 33, 43, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ДВРТ” (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. К.Маркса, буд. 15, кв. 107, код ЄДРПОУ 34509157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хінкель-Когут” (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Комарнівська, буд.67, код ЄДРПОУ 31678998) 70040 (сімдесят тисяч сорок) грн. 50 коп. заборгованості, 6220 (шість тисяч двісті двадцять) грн. 13 коп. пені, 1725 (одну тисячу сімсот двадцять пять) грн. 20 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Хінкель-Когут” (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Комарнівська, буд.67, код ЄДРПОУ 31678998) з державного бюджету 21 (двадцять одну) грн. 08коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від27.12.2011 №1547.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10000,00 грн. припинити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 27.02.2012.