Рішення № 21706527, 15.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" лютого 2012 р. Справа № 12/5007/138/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов. від 14.10.2011 р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Переяслав-Хмельницький Київської області)

до Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича" (с.Галіївка Чуднівського району)

про стягнення 32781,13 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 32781,13 грн., з яких 30180,00 грн. основного боргу за договором № 14-202 надання послуг по перевезенню від 14.02.2011 р., 1928,36 грн. інфляційних нарахувань, 672,77 грн. 3% річних.

Заявою від 15.02.2012 р. про уточнення суми стягнення заборгованості по наданим послугам з перевезення вантажів позивач зменшив позовні вимоги до суми 32520,84 грн. за рахунок зменшення інфляційних нарахувань до 1720,12 грн. та трьох відсотків річних до 620,71 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у сумі 32520,84 грн., з яких: 30180,00 грн. основного боргу, 1720,12 грн. інфляційних нарахувань, 620,71 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Виходячи зі змісту відзивів на позовну заяву за вх. № 1227/12 від 30.01.2012 р. (а.с.60-62) та за вх. № 1903 (а.с.89-91) проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича" укладено договір № 14-202 надання послуг по перевезенню (а.с.6-7).

Відповідно до пп.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж - молоко та молочну продукцію з місця відправлення до пункту призначення, які визначаються замовленням і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоотримувачу), а замовник (відповідач) бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу згідно тарифу в сумі 6,60 грн./1 км.

Підпунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Позивач зазначив, що загальний кілометраж пробігу виконавця послуг складає 7125 кілометрів, а їх загальна вартість - 47025,00 грн. Факт виконання послуг по перевезенню вантажу згідно договору № 14-202 від 14.02.11р. позивач підтверджує актами надання послуг за № 25 від 21.02.11р., № 30 від 11.03.11р., № 28 від 01.03.11р.(а.с.13-15).

Позивачем на оплату послуг з перевезення відповідачу було видано відповідні рахунки (а.с.99-101).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 30180,00 грн., що підтверджує розрахунком заборгованості позивача (а.с.4, 97), а також довідкою № 14 від 15.02.2012 р. про заборгованість відповідача на день розгляду спору (а.с.95).

В підтвердження факту заборгованості позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.04.2011 р. (а.с.12).

Часткове виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг позивач підтвердив банківськими виписками на загальну суму 16845,00 грн. (а.с.35-54).

Претензію позивача від 26.10.11р. № 70 щодо сплати боргу в розмірі 30180,00 грн. відповідач залишив без задоволення (а.с.10).

Відповідач у відзиві на позовну заяву за вх. № 1227/12 від 30.01.2012 р. (а.с.60-62) та відзиві за вх. № 1903 (а.с.89-91), а також його представник в судовому засіданні від 30.01.2012 р. проти позову заперечили.

Відповідач не заперечив факт надання позивачем послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 47025,00 грн. за договором та часткову сплату відповідачем боргу в розмірі 16845,00 грн. Однак, при цьому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем не додано до матеріалів справи належним чином оформленої первинної документації - товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, а тому, на його думку, в розумінні пункту 4.2 договору неможливо здійснити обрахунок оплати, яка дорівнює вартості перевезення вантажу.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення нарахованих позивачем інфляційних та трьох відсотків річних, так як розрахунки здійснено невірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Відповідно до положень ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Так, відповідно до умов п. 1.1 договору сторони визначили розмір плати, яка за 1 км перевезення позивачем молока та молочної продукції з місця відправлення до місця призначення становить 6,60 грн.

При цьому в договорі сторони не визначили відстань, яку мав подолати позивач з метою доставки молочної продукції до відповідача. В той же час, відстань, на яку здійснювалось перевезення, узгоджувалась сторонами в актах надання послуг (а.с. 13-15).

Так, дійсно згідно п. 11.1. розділу 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, на які посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до розділу 14 Правил " Розрахунки за перевезення", форма і порядок розрахунків визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними.

Матеріали справи вказують, що для здійснення оплат, позивачем були виставлені рахунки (а.с. 99-101), які за номером, датою, операціями, та вартістю виконаних робіт відповідають Актам надання послуг (а.с.13-15), якими сторони узгодили найменування робіт та послуг, виконаних позивачем. Крім того, акти містять інформацію щодо населених пунктів та відстань між ними, а також суму наданих послуг з перевезення, виходячи з відстані перевезення вантажу, яка зазначена в рахунках.

Так, згідно акта № 25 від 21.02.2011 р. (а.с. 13) відстань перевезення становить 3155 км, а вартість 20823,00 грн. (3155 км * 6,60 грн.); згідно акта № 28 від 01.03.2011 р. (а.с. 15) відстань перевезення становить 2300 км, а вартість 15180,00,00 грн. (2300 км * 6,60 грн.); згідно акта № 30 від 11.03.2011 р. ( а.с.14) відстань перевезення становить 1670 км, а вартість 11022,00 грн. (1670км * 6,60 грн.)

В той же час, при дослідженні Акта надання послуг № 25 від 21.02.2011 р. (а.с. 13) про надані послуги по перевезенню на загальну суму 20823,00 грн. суд встановив, що він не оформлений належним чином , оскільки не містить підписів представників сторін та не затверджений їх керівниками.

Аналіз вищевказаних обставин вказує на те, що дії сторін не суперечили приписам Правил перевезення, а акти та рахунки були остаточними документами, якими сторони узгодили вартість наданих послуг.

За таких обставин, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при прийнятті товару згідно товарно-транспортних накладних (а.с. 16-24), в яких заначена маса молока та його якісні показники, відповідач не висував позивачу будь-яких претензій.

Навпаки, як вказують банківські виписки Відповідач, згідно виставлених рахунків, здійснив часткову оплату наданих послуг, що також вказує на факт прийняття, наданих позивачем послуг.

Так, за транспортні послуги згідно рахунку № 25 від 21.02.2011 р. були здійснені платежі на загальну суму 12823,00 грн., а саме: 21.03.2011 р. в сумі 2000,00 грн. (а.с.35); 23.03.2011 р. на суму 2000,00 грн. (а.с.38, 39); 31.03.2011 р. - на суму 2000,00 грн. (а.с.41); 08.04.2011 р. - 500,00 грн. (а.с.42); 18.04.2011р. - на суму 1323,00 грн. (а.с.43); 28.04.2011 р. - 2000,00 грн. (а.с.45); 06.05.2011 р. - 1000,00 грн. (а.с.49); 31.05.2011 р. - 2000,00 грн. (а.с.53).

За транспортні послуги згідно рахунку № 30 від 11.03.2011 р. платежі від 04.05.2011 р. на суму 2022,00 грн. (а.с. 47) та 11.05.2011 р. на суму 2000,00 грн. (а.с. 50).

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг по перевезенню на загальну суму 26202,00 грн., а саме за актами надання послуг № 30 від 11.03.2011 р. та № 28 від 01.03.2011 р. та відповідно до виставлених рахунків.

Тому, враховуючи часткову оплату відповідачем за рахунком № 30 від 11.02.2011 р. в сумі 4022,00 грн., станом на день подання позовної заяви та на момент вирішення спору заборгованість відповідача за вказаними вище актами та відповідно рахунками на оплату послуг за договором складає 22180,00 грн.

Щодо оплати послуг за актом № 25 від 21.02.2011 р. в сумі 20823,00 грн., яка сплачена відповідачем в сумі 12823,00 грн. і, заборгованість по якому становить 8000,00 грн., то суд вважає, оскільки він не містить підписів та погодження обох сторін, тому не може розцінюватись як належний та допустимий доказ наданих позивачем послуг, а тому в цій частині вимоги позивача є безпідставні.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних за період з березня 2011 р. по жовтень 2011 р. становить відповідно: 1720,12 грн. та 620,71 грн. (а.с.97).

Однак, враховуючи, встановлений судом факт безпідставності звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за актом № 25 від 21.02.2011 р., розрахунок позивача, а також вимоги заявлені у вищевказаній сумі є також безпідставними.

Вірним буде нарахування інфляційних та 3% річних на заборгованість яка виникла в результаті несвоєчасно проведених розрахунків за актами № 28 від 01.03.2011 р. та № 30 від 11.03.2011 р.

Так, інфляційні та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по Акту надання послуг № 28 від 01.03.2011 р., згідно якого, у відповідності до п. 4.2 договору, розрахунки мали бути проведені по 16.03.2011 р., становлять відповідно 133,91 грн. та 285,72 грн.

Інфляційні та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по Акту надання послуг № 30 від 11.03.2011 р., розрахунки за яким мали бути проведені по 25.03.2011 р., із врахуванням проведених оплат в сумі 4022,00 грн., становлять відповідно 113,82 грн. та 141,52 грн.

Загальна сума інфляційних становить 247,73 грн.; 3% річних - 427,24 грн. За таких обставин в частині стягнення інфляційних в сумі 1472,39 грн. (1720,12 грн. -247,73 грн.) та 3% річних в сумі 193,47 грн. (620,71 грн. - 427,24 грн.) слід відмовити

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 22180,00 грн. основного боргу 427,24 грн. 3% річних, 247,73 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 8000,00 грн. основного боргу, інфляційних в сумі 1472,39 грн. та 193,47 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича" (13251, Житомирська область, Чуднівський район, с.Галіївка, вул.Заводська 20, ідентифікаційний код 00445363

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 22180,00 грн. - основного боргу;

- 247,73 грн. - інфляційних нарахувань;

- 427,24 грн. - 3% річних;

- 991,97 грн .- судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Повне рішення складено 20 лютого 2012 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2 - позивачу (рек.)

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)