Ухвала суду № 21704864, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року м. КиївК-10796/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008

у справі № 15а/169-3310

за позовомДержавного підприємства «Бучацький мальтозний завод»

доБучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Бучацький мальтозний завод»(далі по тексту позивач, ДП «Бучацький мальтозний завод») звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту відповідач, Бучацька МДПІ Тернопільської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2007 №0000452333/0.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача за період з 01.04.2006 по 31.12.2006 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2007 № 151/23-00375148.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги пп. 7.2.1 та п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 № 3235-ІV, що полягало у заниженні податку на додану вартість за 2006 рік у розмірі 59513 грн., в т.ч. за листопад 2006 рік 39 167 грн., за грудень 2006 рік 20 346 грн.

На підставі акта перевірки, відповідно до підпункту «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2007 № 0000452333/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 59513 грн.

Судами також зазначено, що між ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Ітера Україна»(Постачальник) та ДП «Бучацький мальтозний завод»(Споживач) було укладено договір постачання природного газу від 25.10.2006 № 000-06-514. Відповідно до актів прийому-передачі природного газу ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Ітера Україна»передано, а позивачем прийнято у листопаді 2006 року природний газ в обсязі 350,000 тис. м. куб. на загальну суму 237406,43 грн. (в т. ч. ПДВ 39567,74 грн.); у грудні 2006 року природний газ в обсязі 380,000 тис. м. куб. на загальну суму 257755,55 грн. (в т. ч. ПДВ 42959,26 грн.). Позивачем в повному обсязі проведено оплату придбаного природного газу, що підтверджується відповідачем у акті перевірки.

На думку відповідача, при реалізації природного газу позивачу, ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Ітера Україна»безпідставно збільшено його вартість на суму ПДВ за ставкою 20 % - 99193,11 грн., що в свою чергу дало змогу ДП «Бучацький мальтозний завод»включити до податкового кредиту вказану суму податку на додану вартість на підставі накладних №1475 від 31.10.2006, №1988 від 30.11.2006, № 2137 від 25.12.2006 та № 2156 від 28.12.2006 в порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які до того ж не оформлені належним чином, оскільки не містять опис (номенклатуру) товару, що поставляється, не вказано походження і належність природного газу.

Суди прийняли правильне рішення щодо неправомірності висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «про Державний бюджет на 2006 рік»та Постанови КМ України «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001 № 1729, відповідно до яких податкова накладна має містити зазначений окремим рядком опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм), в даному випадку із зазначенням інформації щодо належності і походження поставленого газу, яка є невідємним, істотним реквізитом податкової накладної при здійсненні операції поставки природного газу, оскільки податкові накладні, виписані ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Ітера Україна»заповнені відповідно до вимог, визначених п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сторонами не оспорюються дані про фактично сплачені суми, зазначені в них та відображення цих даних в бухгалтерському обліку позивача реальна операця.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом», зокрема її п.п 5 п. 2, не містить заборони щодо використання для потреб виробництва природного газу вітчизняного походження, операції з поставки якого обкладаються податком на додану вартість, у звязку з чим суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції щодо наявності у позивача права споживати природний газ виключно закордонного походження, правила оподаткування якого визначені у ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Відповідно із пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону (згідно із пунктом 3.1.1 статті 3 Закону спірні операції віднесені до числа тих, що являються об'єктом оподаткування), за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (до числа тих, що звільнені від оподаткування чи тих, що оподатковуються за нульовою ставкою фінансово-господарські операції між державним підприємством та ТОВ «Торгівельно-енергетичною компанією «Ітера Україна»Законом не віднесені) оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Крім того, судами встановлено, що природний газ, поставлений позивачу ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Ітера Україна», придбаний у вітчизняної газотрейдерної компанії «Укрзакордонвидобування»та оплачений з врахуванням ставки оподаткування податком на додану вартість 20 відсотків.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко