Постанова № 21704492, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р. м. КиївК-14772/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Краснокутського В.В.,

представника відповідача Гінтєр К.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року

у справі № 5020-4/057

за позовом Акціонерного банку «Таврика»в особі Севастопольської філії Акціонерного банку «Таврика»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерний банк «Таврика»в особі Севастопольської філії Акціонерного банку «Таврика»(далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя від 29 січня 2008 року № 000054220/1 в частині донарахування податкового зобовязання по основному платежу у розмірі 19603,39 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9801,70 грн.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року № 000054220/1 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя в частині донарахування АБ «Таврика»в особі Севастопольської філії податкового зобовязання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9801,70 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АБ «Таврика»в особі Севастопольської філії витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року постанову Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу АБ «Таврика»в особі Севастопольської філії, посилаючись на те, що постанова Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у м. Севастополі провела виїзну планову перевірку Севастопольської філії АБ «Таврика»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої було складено акт від 14 листопада 2007 року № 1683/10/22-069/26124308.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого Севастопольською філією АБ «Таврика»був занижений податок на прибуток за 3 квартали 2005 року у сумі 3390,97 грн., за 2005 рік у сумі 19628,40 грн., за 1 квартал 2006 року у сумі 13222,54 грн., за півріччя 2006 року у сумі 13889,41 грн., за 3 квартали 2006 року у сумі 13889,41 грн., за 2006 рік у сумі 13889,41 грн.; порушення вимог підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого Севастопольською філією АБ «Таврика»був занижений податок на прибуток за 2004 рік у сумі 54,40 грн., за 1 квартал 2005 року у сумі 136,68 грн., за півріччя 2005 року у сумі 294,42 грн., за 3 квартали 2005 року у сумі 464,09 грн., за 2005 рік у сумі 827,50 грн., за 1 квартал 2006 року у сумі 440,51 грн., за півріччя 2006 року у сумі 508,25 грн., за 3 квартали 2006 року у сумі 1103,70 грн., за 2006 рік у сумі 1403,38 грн., за 1 квартал 2007 року у сумі 309,15 грн., за півріччя 2007 року у сумі 555,12 грн.

26 листопада 2007 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000054220/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначила Севастопольській філії АБ «Таврика»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 30646,34 грн., у тому числі: 20430,89 грн. за основним платежем, 10215,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувало ся позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого його скарга була залишена без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року № 000054220/1 на аналогічну суму нарахувань.

Податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року № 000054220/1 оскаржується позивачем лише в частині донарахування податкового зобовязання по основному платежу у розмірі 19603,39 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9801,70 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оплата процентів не вважається компенсацією вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на що пункт 18.3 статті 18 цього Закону не поширюється на зазначені правовідносини.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як встановлено в акті перевірки, перевіркою правильності визначення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій встановлено завищення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій за 3 квартали 2005 року у сумі 90425,70 грн., за 2005 рік у сумі 523423,91 грн., за 1 квартал 2006 року у сумі 352600,90 грн., за півріччя 2006 року у сумі 370384,32 грн., за 3 квартали 2006 року у сумі 370384,32 грн., за 2006 рік у сумі 370384,32 грн., які повинні відображатись в рядку 04.12 Р5 декларації з податку на прибуток банківської установи в розмірі 85% витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів, оскільки Севастопольською філією АБ «Таврика»в порушення вимог пункту 8.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно віднесло 100% від вартості фінансових послуг, отриманих від нерезидента, що має офшорний статус, а саме від компанії International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. (Corozal Town Belize) за депозитним договором № 142 від 01 вересня 2005 року.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що у період з 30 вересня 2005 року по 10 квітня 2006 року Севастопольська філія АБ «Таврика»здійснювала нарахування й виплату нерезиденту доходи у вигляді процентів з розрахунку 12,5% річних за використання коштів, що були розміщені на депозитному рахунку вкладника-нерезидента на підставі укладеного від імені АБ «Таврика»типового договору банківського вкладу № 142 від 01 вересня 2005 року з компанією International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. (Corozal Town Belize, скринька 346, п/р № 260004011541 в АБ «Таврика», МФО 300788) в особі довіреної особи ОСОБА_3, що діяв на підставі доручення від 18 лютого 2005 року на залучення грошових коштів (вкладу) терміном до 10 березня 2008 року.

Відповідно до пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 1.10 статті 1 зазначеного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проценти це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Відповідно до приписів пункту 1.13 цієї ж статті (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), депозит (вклад) це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент.

За приписами пункту 5 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фінансову послугу визначено як операцію з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до абзаців 4 та 6 пункту статті 4 зазначеного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовими вважаються, в тому числі, послуги: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

У перелік операцій, які відносяться до основної діяльності банку, Законом України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) включено, в тому числі, і банківські операції з приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб, а також кредитна операція з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункти 1, 3 частини 1 статті 47 цього Закону).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон»від 24 лютого 2003 року № 77-р (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Беліз було включено до переліку офшорних зон.

З огляду на викладене та приписи пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), суд касаційної інстанції погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами податкового органу відносно того, що позивачем було завищено валові витрати у звязку з включенням до складу валових витрат нарахованих відсотків за депозитними договорами, укладеними з нерезидентами (Беліз), у розмірі 100%, замість 85%.

Отже висновки судів попередніх інстанцій відносно безпідставності донарахування банку податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 19603,39 грн. та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9801,70 грн. з посиланням на те, що у даному випадку позивачу не надається фінансова послуга, а йде мова про сплату процентів за користування коштами, які розміщені на рахунках вкладників на підставі депозитних договорів, є помилковими, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року скасуванню із прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 29 січня 2008 року № 000054220/1 в частині донарахування податкового зобовязання по основному платежу у розмірі 19603,39 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9801,70 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв