Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" лютого 2012 р. м. КиївК-23665/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року
у справі № 2-а-15976/08
за позовом Державного підприємства «Торезантрацит»
до Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Державне підприємство «Торезантрацит»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області (далі відповідач) про визнання недійсними й податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2008 року 00001471510/0, № 0001491510/0, № 0001521510/0, № 0001511510/0, № 0001481510/0, № 0001501510/0.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним й скасовано податкові повідомлення-рішення ДПВ у м. Торезі Донецької області від 01 липня 2008 року 00001471510/0, № 0001491510/0, № 0001521510/0, № 0001511510/0, № 0001481510/0, № 0001501510/0. Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП «Торезантрацит»витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Торезі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Торезі Донецької області провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати земельного податку, податку на прибуток та збору за геологорозвідувальні роботи, за результатами якої було складено акт № 600/15-0/32366906 від 20 червня 2008 року.
В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 17 Закону України «Про плату за землю», пункту 131 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115, пункту 16.4 статті 16, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобовязань, зокрема, земельного податку, податку на прибуток та збору за геологорозвідувальні роботи.
Зокрема, перевіркою було встановлено, що податкові зобовязання позивача з земельного податку, які були узгоджені згідно, розрахунків № 2420 від 20 лютого 2007 року, № 7735 від 13 червня 2007 року, № 1677 від 31 січня 2007 року, № 1464 від 31 січня 2006 року, податкові зобовязання з податку на прибуток, які булу узгоджені згідно податкових декларацій № 22788 від 11 лютого 2008 року, № 7813 від 12 травня 2008 року, податкові зобовязання зі збору на геологорозвідувальні роботи, які були узгоджені згідно розрахунку № 6401 від 21 квітня 2008 року, були погашені із порушенням граничного строку сплати.
06 липня 2007 року ДПІ у м. Торезі Донецької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001511510/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 225446,68 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 112723,37 грн.
01 липня 2008 року ДПІ у м. Торезі Донецької області на підставі акта перевірки прийняла податкові повідомлення рішення, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до позивача суму штрафних санкцій: за № 0001471510/0 у розмірі 50 % за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 88548,86 грн.; за № 0001491510/0 у розмірі 50 % за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 4831,32 грн.; за № 0001481510/0 у розмірі 50 % за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 1397,71 грн.; за № 0001511510/0 у розмірі 10 % за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання із податку на прибуток в розмірі 22022,62 грн.; за № 0001501510/0 у розмірі 20 % за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання із податку на прибуток в розмірі 25999,88 грн., за № 0001521510/0 у розмірі 10 % за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання із збору на геологорозвідувальні роботи у розмірі 6515,58 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обовязок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з розрахунків штрафних санкцій, які є додатками до акту перевірки №600/15-0/32366906 від 20 червня 2008 року, обєктом застосування штрафу за платежем: ДПІ у м. Торезі Донецької області визначила сплачені позивачем суми згідно платіжних доручень, перелік яких вказано в акті перевірки (арк. справи 6-9), та копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 19-27), в рахунок погашення узгоджених суми податкових зобовязань з земельного податку за січень квітень 208 року, згідно рішення суду № 7/24-013, згідно договору реструктуризації № 04-014-10 від 07 квітня 2006 року, та в рахунок погашення узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток згідно рішення суду № 7/24-014, згідно рішення № 24/2401420, згідно договору розстрочки № 2-а-0462/7 від 30 липня 2007 року, рішення суду № 2-а-0462/07, згідно рішення суду № 2-а-6124/07 від 14 листопада 2007 року, згідно рішення суду № 2-а-7074 від 19 грудня 2007 року, згідно рішення суду № 2-а-4270/08, згідно рішення суду № 2-а-4957/07, згідно рішення суду № 25/138 від 21 червня 2005 року, згідно рішення суду № 2-а-4270/08, згідно договору реструктуризації № 6/24-014-10 від 07 квітня 2006 року, згідно рішення суду № 2-а-7073/07 від 27 листопада 2007 року, а також в рахунок погашення узгодженої суми податкових зобовязань зі збору на геологорозвідувальні роботи згідно рішення суду № 2-а-621/07, які враховані податковим органом в погашення узгоджених, але не сплачених податкових зобовязань з земельного податку, податку на прибуток та збору за геологорозвідувальні роботи за інші податкові періоди.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафну за спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 01 липня 2008 року 00001471510/0, № 0001491510/0, № 0001521510/0, № 0001511510/0, № 0001481510/0, № 0001501510/0.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ______ Л.І. Бившева
Судді: ______ Л.В. Ланченко
______ А.М. Лосєв
Суддя Л.І. Бившева
Судове рішення № 21704489, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 01.02.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № к-23665/08-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: