Ухвала суду № 21704480, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р. м. КиївК-13925/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Букевича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року

у справі № 46/545-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Холдинг»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2006 року № 0007062309/0 та № 0003311740/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007062309/0 від 12 вересня 2006 року та № 0003311740/0 від 12 вересня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтегра-Холдинг»6,80 грн. державного мита.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інтегра-Холдинг», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ТОВ «Інтегра-Холдинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 409/23-9/31992061 від 30 серпня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 99595,00 грн., у тому числі у січні 2004 року на 16667,00 грн., у квітні 2004 року на 69778,00 грн., у липні 2004 року на 13150,00 грн. та завищено суду податку на додану вартість, заявлену до відшкодування в рахунок майбутніх платежів за квітень 2004 року на 7544,00 грн.; порушення підпункту «ї»пункту 1.3 статті 1, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту «а»пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого товариству донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік у сумі 8689,00 грн.

12 вересня 2006 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007062309/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Інтегра-Холдинг»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 149393,00 грн., у тому числі: 99595,00 грн. за основним платежем, 49798,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 вересня 2006 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003311740/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Інтегра-Холдинг»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 26094,00 грн., у тому числі: 8698,00 грн. за основним платежем, 17396,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи. Також суд виходив з того, що ТОВ «Інтегра-Холдинг»при сплаті орендної плати не являлася податковим агентом щодо орендодавця, оскільки орендодавцем був субєкт підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками судів першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007062309/0 від 12 вересня 2006 року, однак позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0003311740/0 від 12 вересня 2006 року не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Інтегра-Холдинг»неправомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 107139,00 грн., у тому числі по періодах: у січні 2004 року 16677,00 грн. у квітні 2004 року 77322,00 грн., у липні 2004 року 13150,00 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено на 26 аркуші акту перевірки, отриманими від ТОВ «Меланта»на підставі договору № 01/15-01 від 15 січня 2004 року, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2005 року у справі № 2-1040/2005 було визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію та статут ТОВ «Меланта»та скасовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ТОВ «Меланта», з дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість, а актом ДПІ у Києво-Святошинському районі № 24 від 04 серпня 2006 року було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Меланта».

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно приписів абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положеннями пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пункту 25.2 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку ліквідації платника податку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що станом на момент виписування податкових накладних та виконання господарських операцій з позивачем ТОВ «Меланта»було належним чином зареєстрованим зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, у звязку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «Меланта», та, як наслідок, визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 99595,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49798,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Інтегра-Холдинг»не утримало податок з доходів фізичних осіб із суми 66910,76 грн., сплаченої з розрахункового рахунку підприємства на рахунок фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, який не перебуває з підприємством у трудових відносинах за оренду нежилого приміщення за 2005 рік на підставі договору оренди нежилих приміщень № 84 від 12 вересня 2005 року.

Разом з цим, судом апеляційної інстанцій доводам податного органу (викладеним в апеляційній скарзі) належна правова оцінка надана не була. Зокрема, мотивувальна частина ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року, в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України, взагалі не містить зазначення встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003311740/0 від 12 вересня 2006 року.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року в частині залишення без змін постанови Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року щодо задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0003311740/0 від 12 вересня 2006 року підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанова Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року в частині залишення без змін постанови Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року щодо задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0003311740/0 від 12 вересня 2006 року підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0007062309/0 від 12 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв